Серпокрилець білочеревий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серпокрилець білочеревий
Tachymarptis melba -Barcelona, Spain -flying-8.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Серпокрильцеві (Apodidae)
Рід: Tachymarptis
Вид: Серпокрилець білочеревий
Біноміальна назва
Tachymarptis melba
(Linnaeus, 1758)
Поширення серпокрильця білочеревого
Поширення серпокрильця білочеревого
Синоніми
Apus melba
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tachymarptis melba
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tachymarptis melba
ITIS logo.svg ITIS: 693134
IUCN logo.svg МСОП: 22686774
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 670359

Серпокрилець білочеревий (Tachymarptis melba) — представник родини Серпокрильцевих. В Україні гніздовий, перелітний птах — трапляється в Криму.

Опис[ред. | ред. код]

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Avo apumel11a.jpg

Маса тіла близько 100 г, довжина тіла 20-22 см, розмах крил 54-60 см. У дорослого птаха верх бурий; горло і низ тулуба білі, за винятком бурого вола і підхвістя; спід крил бурий; дзьоб і ноги темно-бурі. Молодий птах подібний до дорослого, але на всіх темних перах білувата облямівка.

Від чорного серпокрильця відрізняється більшими розмірами та білими грудьми і черевом у поєднанні з темною смугою на волі, від ластівок — більшими розмірами, значно довшими крилами і дуже стрімким та водночас маневровим польотом.[1]

Звуки[ред. | ред. код]

Високотональне щебетання, яке може часто повторюватися. Аудіо Звукиопис файлу

Поширення[ред. | ред. код]

Область гніздування простягається від Північної Африки і Південної Європи через південь Центральної Європи та Передню Азію до Центральної Азії, Індії і Шрі-Ланки, а також охоплює великі частини Африки на південь від Сахари, а також Мадагаскар.

Вертикальне поширення в Азії обмежене висотами 1000–1300 м.

В Україні гніздиться в гірському Криму: від острівних, що стоять в морі скель (Ай-Далари) до круч на вапняних приморських скелях Керченського півострова.

Чисельність[ред. | ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 140–330 тис. пар з найбільшою популяцією в Туреччині, в Україні — 500—3000 пар. Відмічається повільне зростання чисельності виду[2]. В Європі гніздиться 25-49% від загальної чисельності птахів цього виду; глобальна популяція нараховує 420–990 тис. особин[3].

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Птахи у польоті

Серпокрилець білочеревий чудово літає, більшу частину життя він проводить у польоті: здобуває поживу, п'є, спаровується й іноді навіть спить. Стрімкий політ зграї супроводжується звуком розтятого повітря і характерними гучними свистами. Поблизу колоній птахів надзвичайно гамірно. Живляться летючими комахами, для чого добре пристосований дзьоб — короткий і широкий, проте розріз рота заходить за очі. Неперетравлені хітинові частини комах птах відригує у вигляді пелеток. Як й інші серпокрильці, білочеревий дуже важко пересувається і не може злітати із землі через занадто короткі лапки. Наявність гострих вигнутих кігтиків чотирьох пальців, спрямованих вперед, дозволяють чудово утримуватися майже на будь-яких вертикальних поверхнях, з яких птах легко злітає.

Річний цикл[ред. | ред. код]

Статева зрілість настає другого або третього календарного року життя. Утворення пар відбувається після першої зимівлі, можливо, в період відвідування птахами першого року життя діючих гніздових колоній. У горах Криму терміни прильоту — 5-15 квітня[4]. Після прильоту птахи відразу займають свої гніздові «ніші», що добре видно за шлюбними польотами, які здійснюються з характерними для виду звуками.

Яйця в колекції

Гніздяться колоніями. Природні місця розташування колоній — це ущелини скель і захищені ніші в крутих стінах скель, а також гроти в горах. Інколи гніздиться також в містах у старих будівлях. Будівництво гнізд починається мінімум за 4-5 тижнів до відкладання яєць. Гніздо складається із зібраних в повітрі рослинних, тваринних (пір'я) і штучних (папір) матеріалів, які склеюються між собою за допомогою слини в чашу. У гірських районах терміни розмноження різняться залежно від вертикального розподілу місць гніздування.

Відкладання яєць відбувається в квітні-травні. Кладка зазвичай складається з 3 [[zqwt gnf[sd|яєць]]. Яйця білого кольору, довгасті; щойно знесені — на просвіт трохи кремового відтінку. Насиджують кладку обидва батьків, період насиджування складає 17-23, в середньому 20 днів.

Осінній проліт в гірському Криму виражений добре, численні зграї особливо інтенсивно летять в середині і в кінці вересня. Останніх птахів реєстрували 8 жовтня[4]. Масово реєструється в польоті вдень, але, ймовірно, як і чорний серпокрилець, мігрує також вночі.

Охорона[ред. | ред. код]

Спеціальних заходів щодо охорони не передбачено. Включено до додатку Бернської конвенції.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  2. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  3. BirdLife International 2012. Tachymarptis melba. The IUCN Red List of Threatened Species. Version 2014.3. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 08 January 2015.
  4. а б Костин Ю.В. Птицы Крыма. - М.: Наука, 1983. - 240 с.

Література[ред. | ред. код]

  • Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные / Бутье В.Т., Зубков Н.И., Иванчев В.П. и др. — М : Т-во научных зданий КМК, 2005. — 487 с. — ISBN 5-87317-198-X.

Джерела[ред. | ред. код]