Серхіо Маркарян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маркарян.
Ф
Серхіо Маркарян
Серхіо Маркарян
Серхіо Маркарян
Особисті дані
Повне ім'я Серхіо Апрагам Маркарян
Абрагамян
Народження 1 листопада 1944(1944-11-01) (79 років)
  Монтевідео, Уругвай
Громадянство  Уругвай
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1976–1979 Уругвай «Белья Віста»
1980 Уругвай «Данубіо»
1981 Уругвай «Рівер Плейт»
1982 Уругвай «Данубіо»
1983–1986 Парагвай «Олімпія» (Асунсьйон)
1987–1989 Парагвай «Соль де Америка»
1990–1991 Парагвай «Серро Портеньйо»
1992–1993 Парагвай Парагвай (U-23)
1993–1995 Перу «Універсітаріо»
1996–1997 Перу «Спортінг Крістал»
1998–1999 Греція «Іонікос»
1999–2002 Парагвай Парагвай
2002–2004 Греція «Панатінаїкос»
2004–2005 Греція «Іракліс»
2005–2007 Парагвай «Лібертад»
2007–2008 Мексика «Крус Асуль»
2009 Чилі «Універсідад де Чилі»
2010 Уругвай «Данубіо»
2010–2013 Перу Перу
2015 Греція Греція

** Тільки на посаді головного тренера.

Серхіо Маркарян (ісп. Sergio Markarián, нар. 1 листопада 1944, Монтевідео) — уругвайський футбольний тренер вірменського походження.

Працював із низкою латиноамериканських клубів і збірних, ставши п'ятиразовим чемпіоном Парагваю, дворазовим чемпіоном Перу та чемпіоном Чилі, а також учасником Кубків Америки 2001 і 2011 років. Крім того працював у Греції, де тренував кілька місцевих клубів та національну збірну.

У 2000 році Міжнародна федерація футбольної історії та статистики включила Маркаряна до десяти найкращих національних тренерів у світі[1]. Крім того він став 83-им у рейтингу найкращих тренерів у світі з 1996 по 2010 рік[2], будучи найкращим тренером з Уругваю в цьому історичному рейтингу.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Маркарян народився в Уругваї, втім більшу частину свого дитинства, від 7 до 18 років, жив в Аргентині[3]. Там же він почав футбольний шлях. Сталося це в 17 років, коли він був прийнятий в місцеву футбольну школу «Лануса» і став грати на позиціях центрального і лівого захисника. Втім на професійний рівень Серхіо не перейшов, оскільки вступив до університету Буенос-Айреса і почав працювати у великій компанії з розподілу палива, де згодом зміг зайняти пост генерального менеджера[4].

Після поразки футбольної збірної Уругваю на чемпіонаті світу 1974 року збірній Нідерландів Маркарян зрозумів, що тренерський футбол був його покликанням[5]. Це спонукало Серхіо знову ступити на футбольний шлях — уже як тренера. Він звільнився з високооплачуваної роботи генерального менеджера і, незважаючи на критику колег і друзів, вирішив присвятити своє життя професійному футболу. Маркарян втратив статус і владу, переживши 10 важких років на початку його тренерської кар'єри. Як він заявив: «Мені довелося продати мій Mercedes-Benz і почати ловити автобус!»[6].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

1975 році він закінчив тренерський курс Вищого інституту фізичного виховання Уругваю, після чого став тренером резерву клубу «Белья Віста». Незабаром став тренувати головну команду[4], з якою 1976 року виграв другий дивізіон країни та вийшов до еліти. В подальшому очолював більш титуловані клуби країни «Данубіо» та «Рівер Плейт» (Монтевідео). При цьому у кожному з цих клубів за тренерства Маркаряна дебютували на дорослому рівні знакові у майбутньому уругвайські футболісти — Рубен Соса та Карлос Агілера відповідно.

У 1983 році Маркарян підписав контракт з парагвайським клубом «Олімпія», розташованим у столиці Асунсьйоні. Вже у його першому сезоні він виграв чемпіонат Парагваю з клубом, а 1985 року повторив це досягнення. Загалом Маркарян працював у цій країні протягом наступних десяти років — після роботи з «Олімпією» у 1987 році його запросили в клуб «Соль де Америка», де він майже повторив успіх минулого клубу, зайнявши в 1989 році другий рядок у підсумковій таблиці парагвайського чемпіонату. Після таких досягнень тренер в 1990 році перейшов в «Серро Портеньйо», з яким таки завоював титул чемпіона Парагваю, після чого отримав запрошення від олімпійської (U-23) збірної Парагваю. Зі збірною Маркарян виграв південноамериканський олімпійський відбір[en][7], завдяки чому Парагвай вперше в своїй історії зіграв на футбольному турнірі на Олімпійських іграх 1992 року в Барселоні. На тому турнірі парагвайці вилетіли на стадії чвертьфіналу[8].

У 1993 році він став тренером перуанського клубу «Універсітаріо де Депортес», з яким вже в прем'єрному сезоні виграв чемпіонат, а в 1995 році став віце-чемпіоном. Ці успіхи привели до переходу в найтитулованішу команду в країни — «Спортінг Крістал», з яким він виграв ще один чемпіонат Перу, а в 1997 році дійшов до фіналу Кубка Лібертадорес, де перуанці програли бразильському «Крузейро»[9].

Завдяки досягненням у Південній Америці Маркарян підписав контракт з грецькою командою «Іракліс», яку він тренував у сезоні 1998/99, посівши п'яте місце в Суперлізі, кваліфікувавшись до ігор Кубка УЄФА[10], але у другому за престижністю європейському турнірі не попрацював, оскільки прийняв пропозицію очолити збірну Парагваю. Маркарян керував збірною на Кубку Америки 2001 року, де його гравці зайняли останнє місце в групі. Втім збірній вдалося кваліфікуватись на чемпіонат світу 2002 року у Кореї і Японії[11], але незабаром після того, як цей успіх був досягнутий, Маркарян був звільнений з посади через незадовільні результати в останніх двох відбіркових матчах (поразки 1:3 від Венесуели і 0:4 від Колумбії). Його замінив італійський фахівець Чезаре Мальдіні[12], який і повіз Парагвай на чемпіонаті світу, досягнувши 1/8 фіналу. Протягом терміну повноважень Маркаряна парагвайська команда регулярно перебувала у першій десятці рейтингу ФІФА, а найвищим результатом була восьма позиція[13].

На початку 2002 року Маркарян повернувся до Греції і став тренером одного з найпопулярніших клубів країни — «Панатінаїкоса». У першому сезоні 2001/02 Маркарян допоміг клубу пройти другий груповий етап Ліги чемпіонів, і клуб вилетів лише у чвертьфіналі, де він програв «Барселоні». Йому також вдалося посісти третє місце в чемпіонаті, кваліфікувавшись на наступний рік у Кубок УЄФА. У травні 2002 року, незважаючи на хороші результати, він пішов у відставку з посади тренера, пояснивши своє рішення бажанням відпочити від футболу[14], але через п'ять місяців, у листопаді, він знову повернувся в «Панатінаїкос». У сезоні 2002/03 він дійшов з командою до чвертьфіналу Кубка УЄФА, де, незважаючи на перемогу у виїзному матчі, у домашній грі-відповіді афінський клуб покинув турнір після додаткового часу, програвши «Порту» на чолі із Жозе Моурінью[15], який пізніше і здобув трофей. У чемпіонаті ж клуб став віце-чемпіоном — його гравці набрали стільки ж очок як і «Олімпіакос», але через гіршу різницю забитих і пропущених голів посіли тільки друге місце в турнірній таблиці. За цей час у команді Маркаряна грали п'яти гравців, які в 2004 році разом зі збірною Греції виграли чемпіонат Європи в Португалії — Юркас Сейтарідіс, Ангелос Басінас, Константінос Халкіас, Янніс Гумас та Дімітріс Пападопулос.

У сезоні 2004/05 Маркарян тренував третій вже у своїй кар'єрі грецький клуб — «Іракліс»[16], з яким став сьомим в Суперлізі і не вийшов у єврокубки. Після цього тренер підписав контракт з парагвайським клубом «Лібертад», який він вже очолював 22 роками раніше. Під час свого другого перебування в команді Маркарян двічі поспіль виграв чемпіонат країни — в 2006 і 2007 роках.

У червні 2008 року став головним тренером команди «Крус Асуль» з Мехіко, з якою вийшов до фіналу Апертури 2007, де поступився «Сантос Лагуні»[17]. У цьому ж році він виграв з командою Панамериканський кубок[en], перемігши у фіналі аргентинський «Бока Хуніорс». Після року роботи в Мексиці йому запропонували новий контракт з «Крус Асулом», але він вирішив залишити посаду після розходження думок з керівництвом стосовно політики трансферів[18]. Незважаючи на пропозицію від збірної Коста-Рики, прийняв команду «Універсідад де Чилі», яка навесні 2009 року виграла Апертуру. Відразу після цього успіху він припинив угоду з «Універсідадом», як і в «Крус Асул» через конфлікт з керівництвом клубу[19]. У 2010 році він повернувся на батьківщину і третій раз у своїй кар'єрі став тренером «Данубіо», де працював без успіху два місяці.

У липні 2010 року Маркарян зайняв посаду головного тренера національної збірної Перу, яка протягом роботи його попередника Хосе дель Солара зайняла останнє місце в кваліфікації до чемпіонату світу 2010 року[20]. Маркарян, взявши собі в помічники співвітчизників Пабло Бенгоечеа та Оскара Агіррегарая[21], покращив результати команди, привівши у 2011 році її до перемоги в товариському Кубок Кірін, коли перуанці, як і їхні суперники Чехія та Японія, зіграли дві «сухих» нічиї. Через кілька тижнів він брав участь з командою у турнірі Кубка Америки 2011 року, де його команда вийшла у півфінал і вперше за 28 років здобула бронзові нагороди, а форвард Перу Хосе Паоло Герреро став найкращим бомбардиром турніру. З позиції тренера Маркарян пішов у кінці кваліфікаційного раунду на чемпіонат світу 2014 року в жовтні 2013 року, за результатами якого його команда зайняла сьоме місце, не пробившись на «мундіаль»[22]. Загалом він очолював перуанську команду в 45 матчах, здобувши 17 перемог, 14 ничиїх та зазнавши 14 поразок.

У лютому 2015 року, після десяти років, Маркарян повернувся в Європу, ставши наступником Клаудіо Раньєрі як головного тренера збірної Греції, що на той момент посідала останнє місце в групі у відбірковому турнірі до чемпіонату Європи 2016 року, набравши одне очко в чотирьох матчах. Під керівництвом 70-річного уругвайського фахівця греки в гостях зіграли внічию з угорцями (0:0) і програли головним аутсайдерам, збірній Фарерських островів (1:2). Незабаром після цього, 21 липня, Маркарян через всього п'ять місяців після призначення, подав у відставку, однак вона була відхилена президентом EPO Георгіосом Гіртцікісом[23]. Втім, уже в серпні Маркарян таки покинув збірну, яка з двома очками залишалася на останньому місці[24].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Олімпія» (Асунсьйон): 1983, 1985
«Серро Портеньйо»: 1990
«Лібертад»: 2006, 2007
«Універсітаріо де Депортес»: 1993
«Спортінг Крістал»: 1996
«Універсідад де Чилі»: Апертура 2009

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The World's best National Coach
  2. ↑ The World Ranking of the Coaches (1996-2010)
  3. ↑ Gómez y Markarian: ¿Serán profetas en tierra ajena?
  4. ↑ а б [1] [Архівовано 7 липня 2011 у Wayback Machine.] "El Tecnico Sergio Markarian" LaTercera. LaTercera Especiales. Web. Nov 14. 2010.
  5. ↑ [2] "Markarian making his mark - Part 1" UEFA. UEFA News. 8 March 2002. Web. Nov 14. 2010.
  6. ↑ [3] [Архівовано 16 лютого 2015 у Wayback Machine.], "We want to take Peru to the top" FIFA. FIFA World Football Newscentre. 14 Oct 2010. Web. 14 Nov. 2010.
  7. ↑ Games of the XXV. Olympiad - Football Qualifying Tournament
  8. ↑ Barcelona 1992
  9. ↑ Markarián deja Danubio por la selección peruana
  10. ↑ Greece 1997/98
  11. ↑ Copa Mundial de la FIFA Francia 1998 Preliminares. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 18 жовтня 2018.
  12. ↑ [4] "Maldini to coach Paraguay in Cup" The New York Times. Archives Soccer, 28 Dec 2001. Web. Nov 14. 2010.
  13. ↑ FIFA/Coca-Cola World Ranking — PARAGUAY. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
  14. ↑ [5] "Markarian back at Panathinaikos" UEFA. UEFA Europa League News 21 Oct 2002. Web. Nov 14. 2010.
  15. ↑ [6] "Panathinaikos hope to halt Porto" UEFA. UEFA Europa League News. 23 March 2003. Web. Nov 14. 2010.
  16. ↑ [7] "Uruguayan coach Sergio Markarian hired by Iraklis" HighBeam Research. Associated Press. 7 June 2004. Web. Nov 14. 2010.
  17. ↑ [8] [Архівовано 2012-10-23 у Wayback Machine.] "Markarian appointed coach of Mexico's Cruz Azul" ESPN Soccernet, Primera Division de Mexico. 9 June 2007. Web. Nov 14. 2010.
  18. ↑ [9] [Архівовано 2012-10-23 у Wayback Machine.] "Markarian resigns as coach of Cruz Azul" ESPN Soccernet, Primera Division de Mexico. 7 June 2008. Web. Nov 14. 2010.
  19. ↑ [10] [Архівовано 2012-10-23 у Wayback Machine.] "Universidad de Chile send Markarian off in style" ESPN Soccernet, Primera Division de Chile. 8 July 2009. Web. Nov 14. 2010.
  20. ↑ [11],"Sergio Markarian, new coach of Peru" Conmebol. Centro de Noticias. 4 July 2010. Web. 14 Nov. 2010.
  21. ↑ [12],"Sergio Markarian was presented as the new head coach of Peru" Conmebol. Centro de Noticias. 26 July 2010. Web. 14 Nov. 2010.
  22. ↑ [13],"Markarian resigns as Peru coach after World Cup failure" Reuters. Sports News. 31 October 2013. Web. 1 Jul. 2018.
  23. ↑ Уругвайського тренера звільнили з посади тренера збірної Греції
  24. ↑ Серхио Маркарян покинул пост главного тренера сборной Греции

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Серхіо_Маркарян&oldid=43634289