Серії житлових будинків
Серії житлових будинків — типові проєкти, які всередині серії можуть відрізнятися поверховістю, кількістю секцій, орієнтацією та незначними деталями архітектурного оздоблення. Як правило, серія житлових будинків має обмежений ряд планування квартир, загальний архітектурний стиль та технологію будівництва. Застосування серійного проектування орієнтоване на індустріалізацію будівництва та дозволяє отримати мінімальну собівартість квадратного метра житла за високої швидкості зведення будівель, проте нерідко веде до архітектурного знеособлення та одноманітності житлових кварталів.
Найбільш масово зводилися в період урбанізації у багатьох країнах, будучи основою архітектурного вигляду житлових районів багатьох міст. Найбільший розвиток серійне проектування квартирних будинків отримало в СРСР у період масового післявоєнного житлового будівництва, широко застосовувалося в соціалістичних країнах, що розвиваються, використовується і в даний час[1].
Історія[ред. | ред. код]
Нові типові проекти були розроблені на основі матеріалів Всесоюзного конкурсу 1956 року, де крім основного типу будинку для сімейного розселення, спочатку передбачалися і будинки з комунальними квартирами для малосімейних (2 особи) та одинаків, які мали спільну кухню та санвузол. На початку 1960-х житлову політику було переглянуто, вирішено було повністю відмовитися від комуналок, а темпи будівництва зберегти за рахунок підвищення економічності житла, знижуючи його собівартість. Крім максимальної індустріалізації (по країні було організовано близько 400 будівельних комбінатів), собівартість будівництва зменшувалась за рахунок переходу з цегляного на великопанельне домобудування (питома вага якого в 1959—1964 роки зросла в 10 разів), зменшення підсобної площі квартир, зниження мінімізації витрат на зовнішнє оздоблення будівель. В результаті собівартість квартири зменшилася на 35 %, що дозволило забезпечити повне посімейне розселення при тих же витратах на будівництво[2]. Основні серії великопанельних житлових будинків цього періоду: 335, 463 (Українська РСР), 464 (інститут «Діпробудіндустрія»), 467 (КБ залізобетону Держбуду РРФСР), 468 («Міськбудпроект»), 515 (Москва).
Перший безкарскасний панельний будинок звели 1959 року серії 13-01 проекту Гипрогражданпромстрой на бульв. Дружби Народів, 25.[3][4]
З початку 1960-х років житлове будівництво в СРСР було засноване на промисловому будівництві — спорудженні мікрорайонів із 5- та 9- поверхових серійних панельних будинків. Це знижувало собівартість будівництва та дозволяло збільшити введення житла, а також робило його набагато комфортнішим, ніж комунальні квартири, вже тому, що відтепер кожна квартира проектувалася з розрахунку заселення однією сім'єю, а не кількома. Одночасно з будівництвом великопанельних будинків стали з'являтися і серійні будинки з блоків — тих же панелей, тільки не на всю стіну.
Поворотною точкою стали постанови «Про заходи щодо подальшої індустріалізації, поліпшення якості та зниження вартості будівництва» 1956[5] та «Про розвиток житлового будівництва в СРСР» 1957[6]. Завдання партії будівельникам полягало в тому, щоб розробити до осені 1956 проекти, що дозволяють різко здешевити будівництво житла і зробити його доступним для трудящих. Так з'явилися знамениті «хрущовки». Мета проекту була в тому, щоб 1980 року кожна радянська сім'я зустріла комунізм у окремій квартирі.[5]
Втім, до середини 1980-х років окремі квартири мали лише 85 % сімей: у 1986 році Михайло Горбачов відсунув терміни на 15 років, висунувши гасло «Кожній радянській сім'ї — окрему квартиру до 2000 року».[5] Для цього була розроблена державна програма «Житло-2000». що дозволила збільшити темпи житлового будівництва із 119,8 млн кв. метрів 1986 року до 152,0 млн кв. метрів 1989-го.[7]
Прототипом для перших «хрущовок» стали панельки, що будувалися в Берліні та Дрездені з 1920-х років. Будівництво житлових будинків «хрущовок» тривало з 1959 по 1985 рік. Це дозволило щорічно вводити 110 млн квадратних метрів житла. Була створена відповідна виробнича база та інфраструктура: домобудівні комбінати, заводи ЗБВ і т. д.
Позначення[ред. | ред. код]
Кожен типовий проект будівлі, розроблений у СРСР, позначається стандартним шифром, що складається із серії цифр, розділених дефісами виду:
ТТМ-ССС-ХХ
ТТ — тип будівлі
житло
11 — Багатосекційні багатоквартирні житлові будинки; 12 — Односекційні багатоквартирні житлові будинки; 13 — Багатоквартирні житлові будинки галерейного типу; 14 — Будинки садибної забудови на 1…6 квартир у двох рівнях; 15 — Будинки для малосімейних; 16 — Гуртожитки, будинки-інтернати, культурно-побутові будівлі; 17 — Будинки для сільського будівництва з поверховими квартирами та роздільними входами; 18 — Будинки садибної забудови на 1 — 2 одноповерхові квартири; 19 — Господарські будівлі для будинків садибної забудови.
громадські будівлі
21 — Дитячі дошкільні заклади; 22 — Школи та позашкільні заклади; 23 — ПТУ, середні, спеціальні, вищі навчальні заклади, навчальні пункти, комбінати; 24 — Установи санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму; 25 — Лікувально-профілактичні установи; 26 — Видовищні та культурно-освітні, для органів управління та організацій; 27 — Підприємства торгівлі та громадського харчування. громадські центри; 28 — Підприємства побутового обслуговування та комунального господарства; 29 — Фізкультурно-оздоровчі та спортивні будівлі та споруди.
М — матеріал стен будівлі
1 — панелі; 2 — Здания з несущим каркасом; 3 — блоки; 4 — Кирпитч; 5 — туфовий камінь; 6 — Бревна або брус; 7 — Об'ємні модулі повної заводської готовності; 8 — Монолітний бітум.
ССС — Номер серії, до якої належить іповий проект. ХХ — Порядковий номер проекту.
Приклад: Типовий проект 113-81-3
Багатосекційний багатоквартирний житловий будинок (11) із блоків (3) серії 81, номер проекту у серії — 3.
Технологія[ред. | ред. код]
Серед типових найбільшого поширення набули великопанельні житлові будинки.
Список серій житлових будинків[ред. | ред. код]
1940-ті роки[ред. | ред. код]
З 1947 року в Академії архітектури СРСР ведуться розробки повнозбірного великопанельного житла. Будуються перші каркасно-панельні та безкаркасні будинки:
1950-60ті роки[ред. | ред. код]
Висота в 5 поверхів була обрана тому, що за нормами того часу це була найбільша поверховість, за якої дозволялося будувати будинки без ліфта (втім, іноді будувалися будинки і на 6 поверхах — з магазином на першому поверсі).
Серії, розроблені в період правління Хрущова, часто називають «хрущовками». Вони відрізнялися низкою незручностей:
- маленькі та часто нераціональні розміри кухонь та житлових кімнат,
- вузькі коридори та сходові клітини,
- низькі стелі,
- прохідні кімнати,
- суміщені санвузли,
- погана шумоізоляція,
- недостатня теплоізоляція — холод взимку і навпаки — спека влітку (особливо на верхніх поверхах),
- ряд недоробок під час будівництва, які мешканцям часто доводилося усувати самостійно.
.JPG)
- 1-318 Цегляний 5-поверховий житловий будинок. Будинки цієї серії зводилися з 1958 року (Україна, Литва, Естонія)
- 1-335 Панельний 5-поверховий житловий будинок. Серія панельних 5-поверхових житлових будинків, що найчастіше зустрічається по всьому колишньому СРСР. Будинки цієї серії зводилися з 1956 по 1966 рік, після чого перейшли до будівництва модернізованих серій 1-335а і 1-335д, які проводилися по 1976 включно.
- 1-438 серія житлових будинків в Україні, 1958 року першими із серії «хрущовок»
- 1-447 серія житлових будинків в СРСР, розроблена в 1956–1957 роках
- 1-480 серія житлових будинків в Україні, розроблена в 1958 роках
- 1-464 Панельний 5-поверховий житловий будинок (Росія, Білорусія, Україна, Литва, Латвія).
- 114-87 (серія будинків) — серія типових проектів 5- і 9-поверхових житлових будинків і блок-секцій споруд в Україні.
1970-і роки[ред. | ред. код]
У 1970 році було прийнято Єдиний каталог будівельних деталей, на основі якого надалі розроблялися типові проекти.
- 111-94 — серія великопанельних 5ти та 9-поверхових будинків для України.
- 111-96 — серія великопанельних 9-поверхових будинків для України.
- 111-134 — серія великопанельних 9-, 12-, 16-поверхових будинків (м. Київ, Донецьк).
- БПС — серія шістнадцятиповерхівих житлових будинків у Києві.
1980-ті роки[ред. | ред. код]
- КТ — серія 12- та 16-поверхових великопанельних житлових будинків та блок-секцій
- Т — серія багатоповерхових будинків, розроблена в КиївЗНДІЕП на початку 1980-х років по заміну серії БПС
- АППС К-134 — серія великопанельних житлових будинків для будівництва в Києві, Донецьку та Кривому Розі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нижний Новгород. ЖК «Седьмое небо» (рос.). Процитовано 21 лютого 2018.
- ↑ Городское жилищное строительство. Опыт применения типовых проектов. — М. : Стройиздат, 1964.
- ↑ Строительство жилых зданий из крупных панелей. Из опыта Главкиевстроя. Бойченко А.М., Гинзбург Ш.М., Жердецкий П.Ф., Приседько Б.С. 1961
- ↑ Киевский календарь. calendar.interesniy.kiev.ua. Процитовано 17 грудня 2022.
- ↑ а б в Реализация Программы ипотечного жилищного кредитования работников ОАО «РЖД» и перспективы участия в ней НПФ «Благосостояние». Тезисы выступления Е. В. Сухоруковой, Исполнительного директора НПФ «Благосостояние»: Как многие знают, в советской России власти впервые задумались об обеспечении граждан жильём после войны. В 23 августа 1955 года вышло постановление ЦК КПСС и Совета Министров Союза ССР «О мерах по дальнейшей индустриализации, улучшению качества и снижению стоимости строительства». Партийными директивами было предписано: к сентябрю 1956 г разработать типовые проекты, позволяющие резко удешевить строительство жилья и сделать его доступным для трудящихся. Цель проекта была такова, чтобы в 1980 году каждая советская семья «встретила коммунизм» в отдельной квартире. Ни коммунизма, ни наличия квартиры у каждой семьи не случилось. Правда, отдадим должное: «хрущёвок» в России теперь гораздо больше, чем домов дореволюционной постройки, и, в общем-то, в своё время они действительно помогли частично решить квартирную проблему.
- ↑ КПСС в революциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК М.: Политиздат, 1989. Том 9 Издание 9 [Архівовано 2009-03-01 у Wayback Machine.]. Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР «О Развитии жилищного строительства в СССР». 31 июля 1957 г.: В стране социализма, где власть принадлежит трудящимся, подъём жизненного уровня и благосостояния народа является одной из важнейших задач. Для Коммунистической партии и Советского правительства нет цели более высокой, чем забота о благе и счастье народа, об улучшении условий его жизни.
- ↑ Баталин Ю. П., Мельников А. Г. (2008). Вся правда о программе «Жильё-2000». www.minspace.ru. Трудовая Тюмень, № 20. Процитовано 30 травня 2022.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||