Сессон Сюкей

Сессон Сюкей
雪村
Портрет Сессон Сюкея
Ім'я при народженні	Сатаке Хейдзо
Народився	1504(1504) провінція Хітаті
Помер	бл. 1589 Iwashiro Provinced, Східногірський край, Японія
Підданство	Японія
Діяльність	художник
Галузь	малярство
Відомий завдяки	художник
Конфесія	буддизм
Медіафайли у Вікісховищі

Сессон Сюкей (1504 — бл. 1589) — японський художник і письменник періоду Муроматі. Сессон перекладається як «Снігове селище», а Сюкей — «Той, що пішов з роду».

Життєпис

Походив зі знатного і впливового самурайського роду Сатаке. Народився в 1504 році, за низкою відомостей в невеликому містечку Ота в провінції Хітаті. Отримав ім'я Хейдзо. Старший син самурая, який контролював більшу частину провінції. Мав би успадкувати родинні володіння, але батько обрав молодшого сина і зведеного брата Хейдзо як спадкоємця. Тому стає буддистським ченцем в одному з монастирів секти Сото.

Сессон навчився живопису ще замолоду. Він навчався живопису самостійно, досліджуючи твори Сюбуна і Сессю. На честь цих двох майстрів він обрав свій псевдонім — Сессон Сюкей. Проте творчість Сессю вплинуло на нього більшою мірою. Деякий час мешкав в Хетаро. Спочатку заробляв, розмальовуючи віяла. Втім доволі швидко став відомим художником.

З 1542 року почав вести життя мандрівного ченця. Згадки про нього з'являлися в різних історичних джерелах того часу. З них відомо, що Сессон Сюкей двічі вирушав до Айдзу, де надавав уроки живопису даймьо Асіна Моріудзі — в 1546 і 1561 роках.

Напередодні 1550 року прибув до Одаварі, де тривалий час перебував у середовищі місцевих дзен-буддійських ченців. 1550 року він створив портрет відомого ченця Ітена Сосей. Здебільшого, діяльність Сессона тоді була пов'язана не з живописом, а з релігією. Зокрема, він викладав вчення дзен даймьо Ходзьо Удзімаса. Завдяки зв'язкам з кланом Ходзьо, Сессон Сюкей отримав доступ до колекцій китайського та японського живопису, що належали клану і місцевим монастирям.

Близько 1561 року залишив Одаварі і до 1563 році оселився в невеликому містечку Хімара, де прожив до самої смерті, що настала близько 1589 року. Останніми роками він підписував свої роботи «Какусен Родзін» («Журавлиний святий-старець»), вірячи, що цей птах віднесе його після смерті в країну вічного життя.

Творчість

Працював переважно у жанрі суйбоку. Намагався створювати виразні і динамічні пейзажі за допомогою туші (стиль сумі-е). Стиль Сюкея став вважатися класичним для створення робіт тушшю у жанрі суйбоку. Відзначався майстерністю, легкістю, упевненістю і точністю в зображенні людей, тварин, гір, річок та природних явищ. Його художня манера була близька провінційному стилю японського живопису, не настільки яскравого і декоративному, як Кіотський. Втім твори Сессон Сюкея динамічні і експресивні.

Проте час створення більшості збережених творів Сессон Сюкея достеменно не визначено. Останні дослідження показали, що велика їх частина створена в останні роки його життя — десь з 1570 року. Проблема також полягає в тому, що в молоді роки художник не підписував свої роботи. З кількох печаток, що використовуються ним у різні роки дослідники змогли припустити час створення частини його доробку.

Малював переважно пейзажі, використовуючи традиційні мотиви: величні гори, вкриті хмарами, спокійне дзеркало річки, самотнього рибалку в човні, або мандрівника, що зупинився на мосту. В них панують величність і лаконічність. У дусі китайського художника Ма Юаня він зазвичай зсував основне зображення в один кут композиції, частіше нижній правий. Гори і зарості очерету Сессон Сюкей зображував тонкими рисками, енергійно покладеними напівсухим сильним пензлем. Відомими роботами є «Вісім видів Сяосяна», «Сім мудреців в бамбуковому гаю», і «Буревій». Але також є автором зображень вигаданих осіб — Гама Сенніна, Теккай Сеннінаа і Лю Дунбіня.

Є автором також книги про живопис «Сецумон Тейсі» («Основні поради для учнів», 1542 рік), де він розмірковував про проблемні питання художників — малювання з натури, копіювання робіт майстрів і вираженні своєї індивідуальності. В ній Сессон Сюкей підкреслював важливість копіювання старих майстрів, а також необхідність невпинного вивчення натури.

Джерела

• Akiyama Terukazu, La peinture japonaise — Les trésors de l'Asie, éditions Albert Skira — Genève, 1961, 217 p., p. 117—120
• Murase, Miyeko. Japanese Art: Selections from the Mary and Jackson Burke Collection/ Miyeko Murase, Metropolitan Museum of Art (New York N.Y.. — Metropolitan Museum of Art, 1975-01-01. — ISBN 9780870991363.
• Maurice Coyaud, L'Empire du regard — Mille ans de peinture japonaise, éditions Phébus, Paris, novembre 1981, 256 p. (ISBN 2859400397),