Сестринівська Дача

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ботанічний заказник
загальнодержавного значення
«Сестринівська Дача»
 
Категорія МСОПIV (Заказник)
Охоронні знаки
Охоронні знаки
49°45′00″ пн. ш. 28°53′18″ сх. д. / 49.750000000028° пн. ш. 28.88861111002777804° сх. д. / 49.750000000028; 28.88861111002777804Координати: 49°45′00″ пн. ш. 28°53′18″ сх. д. / 49.750000000028° пн. ш. 28.88861111002777804° сх. д. / 49.750000000028; 28.88861111002777804
Розташування: Україна Україна
Вінницька область,
Козятинський район,
на північний схід від м. Козятин
Найближче місто: Козятин
Площа: 48 га
Заснований: 1982 р.
Керівна
організація:
Козятинське лісництво
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Сестринівська Дача». Карта розташування: Вінницька область
Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Сестринівська Дача»
Ботанічний заказник
загальнодержавного значення
«Сестринівська Дача»

Сестринівська Дача у Вікісховищі?

Сестри́нівська Да́ча — ботанічний заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Козятинського району Вінницької області, на північний схід від міста Козятин, між селами Сестринівка, Іванківці та Вернигородок у верхів'ях річки Гнилоп'ять (кв. 8 Козятинсбкого лвсництва).

Площа 48 га (у тому числі 0,3 га — просіки, 2 га — болота)[1]. Створений у 1982 році. Перебуває у віданні ДП «Хмільницьке лісове господарство».

Стисла характеристика[ред. | ред. код]

Охороняються діброва природного походження, зокрема дубовий ліс із дуба звичайного, ліщиновий (угруповання, занесене до Червоної книги України), що прилягає до річки Гуйви. Вздовж річки — заплавні ліси з вільхи чорної. У трав'яному покриві серед рідкісних видів трапляються черевички зозулині та любка дволиста, занесені до Червоної книги України.

Детальний опис[ред. | ред. код]

За фізико-географічним районуванням України ця територія належить до Самгородсько-Липовецького району Північної області Придніпровської височини Дністровсько-Дніпровської лісостепової провінції Лісостепової зони. Для території, на якій розташовано заказник, характерними є хвилясті лесові рівнини з чорноземами типовими малогумусними. З геоморфологічної точки зору описувана територія являє собою хвилястую височину денудаційної рівнини.

Клімат території є помірно континентальним. Для нього характерне тривале, нежарке літо, і порівняно недовга, м'яка зима. Середня температура січня становить -6,5°... -6°С, липня +19°...+ 18,5°С. Річна кількість опадів складає 550-525 мм.

За геоботанічним районуванням України ця територія належить до Європейської широколистяної області, Подільсько- Бесарабської провінції. Вінницького (Центральноподільського) округу.

Територія заказника розташована на похилому (3-6°) схилі плакору, що переходить в заплаву річки Гуйви. Основу рослинності складають грабово-дубові ліси яглицеві природного походження, віком 100-110 років, а також дубові ліси ліщиново-яглицеві та ліщиново-зірочникові аналогічного віку. В склад перелічених вище угруповань входять переважно неморальні мезофітні види, такі як яглиця звичайна, зірочник лісовий, копитняк європейський, маренка пахуча, одинарних європейський, медунка темна. Слід відзначити, що в склад травостоя подекуди входять такі рідкісні в регіоні види, як медунка м'яка, анемона лісова, купальниця європейська.

Заказник було створено для охорони найбільш рідкісної орхідеї регіона - венериних черевичків справжніх, внесених в Список рідкісних та зникаючих рослин Європи і в "Червону книгу України". Популяція даного виду нечислена, нараховує дясятки особин, частина з яких добре квітує й плодоносить. Це - єдина популяція даного виду, що збереглася в наш час в області.

Крім венериних черевичків, в заказнику також є види, занесені В "Червону книгу України": підсніжник білосніжний , любка дволиста, гніздівка звичайна, коручка чемерниковидна. Загалом, даний заказник є одним з найцінніших серед ботанічних об'єктів області і потребує постійного контролю за станом лісових угруповань, а також популяцій рідкісних видів.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]