Сефарди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сефарди
Spinoza.jpg
Pissarro-portrait.jpg
Benjamin Cardozo.jpg
Abraham Pais.jpg
Pierre Mendès France 1968.jpg
Nicolás Maduro crop 2015.jpeg
Кількість 1,5–2,0 млн (20 % від євреїв світу)
Близькі до: ашкеназі, мізрахім, а також араби
Мова історичні: ладіно та інші єврейсько-романські мови
Сучасні: гебрейська, французька, англійська, іспанська , арабська
Релігія юдаїзм, атеїзм, агностицизм, християнство

Сефа́рди (івр. סְפָרַדִּים‬‎, Sefaraddim, або івр. יְהוּדֵי סְפָרַד‬‎, Ye'hude Sepharad, «іспанські євреї»; англ. Sephardim, Sephardi Jews) — етнографічна група єврейського народу. Сформувалася на Піренейському півострові та у Північній Африці після міграцій юдеїв у Римській імперії та, згодом, у Халіфаті. Історично, побутовою мовою сефардських євреїв була ладіно (жудезмо, сефардська мова). У власній літургічній традиції використовується сефардський варіант вимови гебрейської.

Етимологія[ред. | ред. код]

Термін сефард походить від Сфарад, що на івриті означає «Іспанія». Золота доба сефардської мови і культури припала на час мусульманського правління в Іспанії.

Після завершення Реконкісти в 1492 році сотні тисяч романомовних євреїв, що відмовилися прийняти християнство (див. Марани), були вигнані з країни.

Срібна доба сефардської культури розпочалася після Вигнання з Іспанії. Сефардські євреї були запрошені турками-османами для заселення Балканських міст, захоплених після поразки Візантії. Пальму першості в цьому взяли Салоніки. Боячись поступового повернення в розграбоване місто греків і слов'ян — християн із сусідніх сіл, турки воліли заселити його євреями. Аж до початку XX століття євреї становили понад половину населення 100-тисячного міста, а його основною мовою став ладіно. Голокост у роки німецької окупації і масова еміграція євреїв у США й Ізраїль призвели до зникнення колись багатої і досить впливової національної більшості в Салоніках.

Стали називатися сефардами (на сучасному івриті — «іспанці») після їх вигнання з Іспанії і Португалії наприкінці 1492 і після виходу з Піренейського півострова згодом (у XVIXVIII ст.). Традиційно користувалися мовою ладіно (сефардською), близькою до іспанської.

Походження[ред. | ред. код]

Переселилися на південь і південний схід (країни Північної Африки), на схід (Палестина, Мала Азія, Балканський півострів, Апеннінський півострів), на північний схід (Південь Франції), на північ (Англія, Нідерланди), на захід (відпливли з Колумбом). У північній Африці вигнані іспанські євреї асимілювалися в місцеві єврейські громади, в інших же країнах розселення іспанських євреїв асиміляція відбувалася в нові мовні культури, однак в Туреччині та Греції їхні нащадки продовжували залишатися ладіномовними аж до середини XX століття.

З утворенням Держави Ізраїль в 1948 більшість ладіномовних сефардів Туреччини та Греції іммігрувало в Ізраїль, відбувається процес їх асиміляції з іншими євреями Ізраїлю і забування мови ладіно. Сьогодні в Ізраїлі сефардами або євреями сефардського спрямування вважаються не тільки сефарди у вузькому сенсі слова, але і євреї-репатріанти з арабських країн, курдські, перські, афганські, середньоазійські, грузинські, кавказькі та Кочинські євреї. Це пов'язано з тим, що ці євреї сповідують юдаїзм іспанського (сефардського) канону, що відрізняється від німецького (ашкеназського) і розвивався незалежно від нього. Незважаючи на те що вигнані сефарди оселилися навколо басейну Середземного моря, сефардський канон поширився далеко за межі їхніх нових поселень. Нащадками вигнаних сефардів є і болгарські євреї, євреї в західній частині Туреччини (турецькі євреї), грецькі євреї, югославські євреї, італійські євреї. Ці євреї мають право на іспанське громадянство відповідно до сучасних законів Іспанії.

Групи[ред. | ред. код]

Чисельність[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сефарди