Сехізмундо Морет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сехізмундо Морет
ісп. Morat
Голова Ради міністрів Іспанії
1 грудня 1905 — 6 липня 1906 року
Монарх: Альфонс XIII
Попередник: Еухеніо Монтеро Ріос
Наступник: Хосе Лопес Домінгес
30 листопада — 4 грудня 1906 року
Попередник: Хосе Лопес Домінгес
Наступник: Антоніо Гонсалес де Агілар-і-Корреа
21 жовтня 1909 — 9 лютого 1910 року
Попередник: Антоніо Маура
Наступник: Хосе Каналехас
 
Народження: 2 червня 1836(1836-06-02)[1] або 2 червня 1833(1833-06-02)[2]
Кадіс, Андалусія, Іспанія
Смерть: 28 січня 1913(1913-01-28)[1][2]
Мадрид, Іспанія
Поховання: цвинтар Сан-Ісідроd[2]
Країна: Іспанія
Освіта: Мадридський університет Комплутенсе
Партія: Ліберальна партіяd
Шлюб: Concepción Remisa de Moretd
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Сехізмундо Морет-і-Прендергаст (ісп. Segismundo Moret y Prendergast; 2 червня 1833 — 28 січня 1913) — іспанський правник, письменник, дипломат і політик, міністр колоній, фінансів, закордонних і внутрішніх справ, тричі очолював уряд Іспанії.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1858 року закінчив юридичний факультет Центрального університету Мадрида. Працював професором політичної економії та фінансів. 1863 року був вперше обраний до лав Конгресу депутатів. Після революції 1868 року був переобраний депутатом і залишався ним упродовж майже 44 років до самої своєї смерті. Став одним з авторів конституції 1869 року.

У березні 1870 року отримав пост міністра колоній. У той період сприяв ухваленню закону про заборону рабства. Тоді ж було прийнято конституції іспанських колоній Пуерто-Рико й Куби.

У 1870-1871 роках обіймав посаду міністра фінансів, але був змушений вийти у відставку через виявлення порушення двох концесій на тютюн. Від 1872 до 1873 року був послом Іспанії у Великій Британії. Повернувшись на батьківщину після реставрації Бурбонів 1875 року, заснував Демократичну монархічну партію. Неодноразово (у 18831884, 1886, 1901, 1902 та 19091910 роках) займав пост міністра внутрішніх справ. У 18851888 и 18931894 роках очолював міністерство закордонних справ, у 1892—1894 — міністерство розвитку, 1894 — міністерство фінансів і знову міністерство колоній (18971898).

На посту міністра колоній в кабінеті Сагасти видав декрет про автономію Куби й Пуерто-Рико, щоб попередити проголошення незалежності тих країн, утім зрештою зазнав невдачі через війну з американцями, що почалась. Після поразки Іспанії у війні вийшов у відставку. У грудні 1902 року став ініціатором створення Інституту соціальних реформ, що у подальшому було реорганізовано в міністерство праці. Його діяльність на посту міністра розвитку зазнавала критики через укладену угоду з Німеччиною, яку частина еліти назвала причиною кризи іспанської важкої промисловості.

Вперше очолив уряд 1905 року. За його врядування було ухвалено закон про юрисдикцію (1906), що розширив вплив військових у суспільно-політичному житті країни. Був змушений піти у відставку, втративши більшість у парламенті й під загрозою винесення вотуму недовіри. У жовтні 1909 року знову очолив уряд після кривавого придушення повстання в Каталонії, однак уже в лютому наступного року пішов у відставку.

Окрім політичної діяльності, Морет займався наукою. 1894 року він став членом Королівської академії іспанської мови, президентом якої був до самої своєї смерті.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Find a Grave — 1996.

Джерела

[ред. | ред. код]