Сеїт-Халіль Челебі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сеїт-Халіль Челебі
Старый город, Симферополь (2020) 17 (cropped).jpg
Будівля у 2020 році
44°56′27″ пн. ш. 34°06′22″ сх. д. / 44.94083333336110542° пн. ш. 34.10611111113888683° сх. д. / 44.94083333336110542; 34.10611111113888683Координати: 44°56′27″ пн. ш. 34°06′22″ сх. д. / 44.94083333336110542° пн. ш. 34.10611111113888683° сх. д. / 44.94083333336110542; 34.10611111113888683
Тип споруди мечеть
Сучасний статус недіюча
Розташування Flag of Ukraine.svg УкраїнаСімферополь
Початок будівництва середина XIX ст.
Належність сунізм
Адреса пров. Горбистий, 7
Сеїт-Халіль Челебі. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Сеїт-Халіль Челебі
Сеїт-Халіль Челебі (Автономна Республіка Крим)
CMNS: Сеїт-Халіль Челебі у Вікісховищі

Сеїт-Халіль Челебі (Циганська мечеть, Токал-Джамі) — колишня мечеть у Старому місті Сімферополя, яка розташована за адресою провулок Горбистий, 7. Будівля мечеті була побудовано в середині XIX століття. За радянських часів мечеть була перетворена в багатоквартирний будинок.

Історія[ред. | ред. код]

Кам'яна мечеть Сеїт-Халіль Челебі побудована в 1859—1860 році (за іншими даними — в 1856 році) у районі Циганської Слобідки. Ініціатором будівництва став Хаджі Сеїт-Халілі Челебі. У 1833 році його призначили міським каді, а пізніше — кадіаскером. У 1849 році був одним із претендентів на посаду муфтія Криму[1].

Спочатку будівля складалася з одного поверху зального типу. Більшу частину приміщення займав молитовний зал. У північній частині розташовувався вестибюль і дерев'яний махфіль (балкон), із дерев'яними сходами. У південній частині будівлі містився міхраб. Стеля та підлога були виконані з дерева[1].

Наприкінці XIX століття — початку XX століття вдова капітана Абдураманчикова — поміщиця Аджі-Шейх Аліме Султан Абдураманчикова профінансувала будівництво мінарету в османському стилі в північно-західному куті будівлі. Мінарет мав 72 східці та коштував 1500 рублів. Імамом мечеті у цей час був Бекір Ефенді. Мечеть тоді мала подвір'я площею близько 1000 квадратних метра і вакф, що складався з ряду домоволодінь поблизу мечеті (зараз це будинки № 58, 64, 66 на вулиці Кладовищенській)[1].

У 1913 році в мечеті Сеїт-Халіль Челебі вперше на півострові хутба (проповідь) була прочитана азербайджанською мовою, а не арабською[1].

У середині 1920-х років головою громади при мечеті був Яг'я Куртамет, секретарем — Сулейман Яг'я Кариков, імамом і хатибом — Ісмаїл Сулейман-оглу Аірчинський, муедзином — Ісмаїл Босна[1]. У цей же час від радянських органів вийшла постанова про сплату громадою податку на молитовний будинок, сума якого становила 28 рублів 76 копійок[2].

Згідно з постановою Президії ЦВК Кримської АРСР від 25 жовтня 1931 року, мечеть була закрита. Відповідно до опису на момент закриття, мечеть мала дах із черепиці, вісім великих і вісім малих вікон, одноповерхова будівля школи з двох кімнат і службового приміщення. Пізніше в будівлі розташувалися «Татарські дитячі ясла 14-ї Річниці Жовтня» і майстерні кримськотатарської середньої школи-інтернату № 12. У середині 1930-х років мінарет мечеті був зруйнований. Мечеть неодноразово згадується у творах Дженгіза Дагджи, випускника школи-інтернату № 12[1].

Із 1940-х і по 1957 рік будинок слугував штабом радіотехнічного полку ППО Таврійського військового округу. Після цього воно було перероблено під двоповерховий житловий будинок із коридорним плануванням. Поруч із будинком розташовувалися дві могили, одна з них, яка належала, за словами однієї з місцевих мешканок, імаму, була знищена у 2000-і роки[3]. Мечеть Сеїт-Халіль Челебі є єдиною культовою ісламською будівлею в Сімферополі, яка не була повернута громаді[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Свод памятников истории, архитектуры и культуры крымских татар. Том III. г. Симферополь. — Белгород: «КОНСТАНТА», 2018. — с. 77—79. — 392 с.
  2. Катунин Ю. А. Налоговая политика государства в отношении церквей Крыма в 1928-1929 годах // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 8 (27 листопада). — С. 189—192.
  3. Юнусова Эльзара (2013-11-21). Интересная история двухвековой мечети в цыганском районе Симферополя. islam.in.ua (ru). 

Посилання[ред. | ред. код]