Сибілянти
Сибіля́нти (англ. sibilant consonants, strident consonants) — у фонетиці група передьноязикових щілинних приголосних звуків. Під час їх вимови потік повітря скеровується по жолобку на спинці язика за місцем творення на гострий кінець зубів, що спричиняє високочастотну турбулентність (зі свистом або шипінням). В українській мові позначаються літерами с, з, і шиплячими — ж, ш, ц, ч, дз, дж.
Акустичні властивості[ред. | ред. код]
Сибілянти голосніше своїх неасибілійованих пар, велика частина їх сили припадає на більш високі частоти, ніж у інших фрикативів. Найсильніший звук — [s], його основна акустична сила доводиться на частоту 8 000 Гц, але може досягати і 10 000 Гц. У звуку [ʃ] основна частота — від 4 000 Гц до 8 000 Гц.
Як наслідок, спотворення сигналу в трактах передачі та підсилення звукових частот, що припадають на частоти сибілянтів, є доволі помітним і сприймається як різке виділення шиплячих звуків.
Список[ред. | ред. код]
Фрикативи[ред. | ред. код]
- [s] (с) — глухий ясенний фрикативний
- [z] (з) — дзвінкий ясенний фрикативний
- [ɕ] (м'який ш) — глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний
- [ʑ] (м'який ж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний
- [ʃ] (ш) — глухий заясенний фрикативний
- [ʒ] (ж) — дзвінкий заясенний фрикативний
- [ʂ] (твердий ш) — глухий ретрофлексний фрикативний
- [ʐ] (твердий ж) — дзвінкий ретрофлексний фрикативний
Африкати[ред. | ред. код]
- [t͡ɕ] (м'який ч) — глухий ясенно-твердопіднебінний африкат
- [d͡ʑ] (м'який дж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний африкат
- [t͡ʃ] (ч) — глухий заясенний африкат
- [d͡ʒ] (дж) — дзвінкий заясенний африкат
- [ʈ͡ʂ] (твердий ч) — глухий ретрофлексний африкат
- [ɖ͡ʐ] (твердий дж) — дзвінкий ретрофлексний африкат
Джерела[ред. | ред. код]
- Bright, William (1978). Sibilants and naturalness in aboriginal California. Journal of California Anthropology, Papers in Linguistics 1: 39–63.
- Dalbor, John B. (1980). Observations on Present-Day Seseo and Ceceo in Southern Spain. Hispania (American Association of Teachers of Spanish and Portuguese) 63 (1): 5–19. JSTOR 340806. doi:10.2307/340806.
- Hualde, José Ignacio (1991). Basque phonology. London: Routledge. JSTOR 340806.
- Ladefoged, Peter; Maddieson, Ian (1996). The Sounds of the World's Languages. Oxford: Blackwell. ISBN 0-631-19814-8.
- Obaid, Antonio H. (1973). The Vagaries of the Spanish 'S'. Hispania (American Association of Teachers of Spanish and Portuguese) 56 (1): 60–67. JSTOR 339038. doi:10.2307/339038.
- Shosted, Ryan K. (2006) Just put your lips together and blow? The whistled fricatives of Southern Bantu.