Сибірський ВТТ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сибірський ВТТ (рос. СИБИРСКИЙ ИТЛ, СИБУЛОН, Сиблаг) — система місць ув'язнення і спецпоселень на території Західного Сибіру в 1930-50-і рр. Організований в 1929 як Сибірське упр-ня таборів особливого призначення (СибУЛОН ОДПУ). Постачальник робочої сили для промисловості, гірничодобування, лісозаготівлі, с/г підприємств і будівельних об'єктів Сибіру. На 1 червня 1930 — 24 284 в'язнів (з/к).

Основні сфери господарської діяльності[ред.ред. код]

Осн. сфери госп. діяльності в 1930-32:

  • буд-во залізниці Томськ — Єнісейськ (42,5 км, розпочато в березні 1930);
  • Ніфантьєвського шосе (174 км, розпочато в червні 1930),
  • буд-во радгоспів, Кузнецькбуд (Сталінськ), Сибкомбайнбуд (Новосибірськ), вугільні шахти в Кузбасі,
  • лісозаготівлі, золотодобування, рибний промисел.

У листопаді 1932 реорганізований: виділений відділ трудпоселень і переданий в ПП ОГПУ, ліквідована частина відділень, Управління переведено в Маріїнськ.

З середини 1930-х[ред.ред. код]

З середини 1930-х рр. діяльність здебільшого с/г напрямку: Сиблаг став крупним постачальником с/г продукції для таборів ГУЛАГ. Виконував також роль інвалідного табору.

До 1936 в структурі Сиблага знаходилися 2 відділення (Осиновське, Ахпунське), 15 окр. таб. пунктів (Маріїнський, Яйський, Арлюкський, Ново-Іванівський, Антибеський, Томський, Берилюський, Чистюньський, Орлово-Розовський, Сусловський, Юргінський, Кемчугський, Камишенський, Тайгинський, Чуйський), 3 фабрично-завод. колонії (Іскитимська, Новосибірська, Прокоп'євська) і 10 тюрем.

У 1936 перетворений в Упр-ня виправно-трудових таборів, трудпоселень і місць ув'язнення Упр-ня НКВС по Західно-Сибірському кр. (рос. УИТЛ, ТП и МЗ УНКВД ЗСК).

У 1938 на базі одного з відділень утворений Гірничо-Шорський табір для будівництва залізничної гілки на півдні Кузбасу (ГоршорЛАГ, нач. Макаров).

На 1 січня. 1940 за Сиблагом значилися 38932 з/к, 497 вільнонайманих, 126 тис. га землі, 9,3 тис. круп. рогатої худоби, 28 тис. свиней, 7,3 тис. коней, 335 тракторів різних марок та ін.

Сиблаг в 1940-і — 1950-і[ред.ред. код]

Як самостійний підрозділ в системі ГУЛАГу сталінських таборів, Сиблаг починає функціонувати з 1942 і діяв по 1961 рр. До 1956 року в Сиблагу налічувалося від 30 до 35 тисяч зеків, засуджених ув'язнених. Всі вони перебували на режимі важких примусових робіт (лісоповал, транспортування лісу, лісопилка, будівельні роботи, рідше — сільгоспроботи, ін.).

Узагальнена картина життя в сибірському концтаборі описана письменником Олександром Солженіциним в оповіданні «Один день Івана Денисовича» (1959).

Картини Сиблага представлені у творах сибірських письменників Миколи Углова та Василя Афоніна в їх автобіографічних книгах «Солоне дитинство в зоні» і «Біографія» відповідно.

Офіційно спецкомендатури Сиблага почали ліквідовувати з 1958 року. Однак багато «спецпоселенців» продовжували «відзначатися» ще до кінця 1960-х рр.

Посилання[ред.ред. код]


СРСР Це незавершена стаття про Радянський Союз.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.