Сибірські трапи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сибірські трапи. Локалізація.
Базальтові скелі плато Путорана, утвореного трапами, прорізані вузькими річковими каньйонами.

Сибірські трапи (рос. сибирские траппы, англ. Siberian Traps, нім. Sibirischen Trappe m pl) — одна з найбільших трапових провінцій, розташована на Східно-Сибірській платформі. Сибірські трапи виливали на границі палеозою й мезозою, пермського й тріасових періодів. Одночасно з ними відбулося найбільше (пермотріасове) вимирання видів в історії Землі. Трапи розвинені на площі близько 4 млн км², об'єм вивержених розплавів становить приблизно 2 млн км³ ефузивних та інтрузивних порід.

Трапи розповсюджені по всій Східно-Сибірській платформі, у Хатангському прогині, у Мінусінській западині, зона магматизму простирається й на шельфі Євразії, на дні Карського моря. У районі їх розвитку розташовані ріки Нижня й Підкам’яна Тунгуска, Тюнг і ін. Сибірські трапи складають плато Путорана. Одночасно з типово траповими виверженнями численні магматичні події відбулися на ще більшій прилеглій території. У цей час утворювалися численні базальтові вулкани в Монголії, Забайкалля, у Східному й Південному Казахстані. Вони не типові для трапового магматизму, але пов'язані з ним у часі й просторі, тому, можливо, мають із ним генетичний зв'язок. Центр трапового магматизму розташовувався в районі Норильська. Тут потужність формації максимальна, і утворювалися великі вулканічні комплекси й розшаровані інтрузії, з якими зв'язані родовища мідно-нікель-платиноїдних руд. На схід від Норильська розташована Маймеча-Котуйська лужна провінція, у якій поширені лужні гірські породи: маймечити, кімберліти, пікрити, карбонатити, мелілітоліти та ін.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]