Сиваш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сиваш
Sivash, Ukraine.jpg
Сиваш із космосу
46°05′ пн. ш. 34°20′ сх. д. / 46.083° пн. ш. 34.333° сх. д. / 46.083; 34.333Координати: 46°05′ пн. ш. 34°20′ сх. д. / 46.083° пн. ш. 34.333° сх. д. / 46.083; 34.333
Частина від Азовське море
Море Азовське море
Прибережні країни Україна Україна
*Автономна Республіка Крим
*Херсонська область
Довжина 200 км
Ширина 35 км
Площа 2 560 km² км²
Максимальна глибина 3 м
Середня глибина 0.5–1 m м
Вливаються
  • р. Салгир
  • Солоність 22-87‰
    ідентифікатори і посилання
    У проекті OpenStreetMap пошук в номінатім
    Сиваш. Карта розташування: Земля
    Сиваш
    Сиваш
    Сиваш (Земля)
    Сиваш у Вікісховищі?

    Сива́ш, або Гниле́ Мо́ре (тур. Sıvaş, Çürük Deniz, крим. Sıvaş, Çerek Diñgez) — система мілководних заток на заході Азовського моря, від якого відокремлюється Арабатською косою і сполучається з ним Генічеською протокою.

    Загальні відомості[ред. | ред. код]

    По Сивашу від Перекопського перешийку до Арабатської стрілки проходить адміністративна межа між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю України.

    Складається з 11 солоних та гірко-солоних заток

    Центральний Сиваш

    Сиваш — система дрібних мілководних (максимальна глибина до 3,5 м) заток на західному березі Азовського моря, між Херсонською областю та Кримом. Відокремлений від основної частини Азовського моря піщаною косою Арабатська стрілка. Довжина — близько 200 км. Ширина — 2-35 км. Пересічна площа — нестала, 2 400 км², з яких бл. 100 км² припадає на острови і 560 км² на ділянки, які лише періодично вкриті водою. Солоність води сягає 260 ‰. Солі — хлористі сполуки Na, Mg, сульфат Mg — важлива хімічна сировина.

    Живиться водами Азовського моря, у Сиваш впадають річки Салгир, Чуруксу та ін., які влітку часто пересихають. Взимку Сиваш замерзає, температура води у теплий період коливається від +20 до +32 °C.

    Береги Сивашу переважно низькі, пологі, багнисті, влітку покриваються шаром солей. З'єднується з Азовським морем Генічеською протокою і протокою Промоїна. Від Чорного моря відокремлений вузьким Перекопським перешийком. Чонгарський півострів розділяє затоку на східну і західну частини. Дно Сивашу вкрите потужним шаром мулу завтовшки місцями до 10 — 15 м. Солоність від 22 (на півночі) до 87 ‰ (на півдні).

    У розсолах Сивашу є хлористі сполуки натрію, калію та магнію, бромистий магній, сульфат магнію та інші солі.

    Загальні запаси солей Сивашу — близько 200 млн т.[1]

    На базі мінеральних багатств Сивашу споруджено заводи: Перекопський бромний, Кримський двоокису титану з виробництвом фосфорних добрив та Кримський содовий.

    Похід радянських солдат через Сиваш у 1943 р.

    Галерея[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    Див. також[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]