Сиворакша бенгальська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сиворакша бенгальська
Coracias caudatus
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшеподібні (Coraciiformes)
Родина: Сиворакшеві (Coraciidae)
(Linnaeus, 1758)
Рід: Сиворакша (Coracias)
Вид: Сиворакша бенгальська (Coracias benghalensis)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Coracias benghalensis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Coracias benghalensis
EOL logo.svg EOL: 1050027
IUCN logo.svg МСОП: 22725914
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1343485
Поширення бенгальської сиворакши

Сиворакша бенгальська (Coracias benghalensis) — вид птахів з роду Сиворакша родини Сиворакшеві ряду Сиворакшеподібні (Coraciiformes). Інша назва «індійська сиворакша», «синій птах», «північна сиворакша». Має 3 підвиди.

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина досягає 27-34 см при максимальній вазі 170 г. Голова помірно невеличка. Дзьоб досить довгий, на кінці загнутий невеликим гачком. Ніздрі довгі. Тулуб стрункий. Три пальці з'єднані в основі. Груди світло-коричнева, голова світло-синя. Хвіст блакитний з смугою блакиті — шия і горло червонувато-бузкові з тонкими білими смужками. Її розправлені в польоті крила нагадують розписаний вручну шовк. навколо очей є охриста пляма.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Віддає перевагу сухій та рівній місцевості. Полюбляють сидіти на високих деревах, що самотньо стоять, або на проводах електропередач поблизу залізниці. Має неспокійну, забіякувату вдачу. Її політ швидкий і нерівний, з «пірнанням» і перекиданням в повітрі.

Живиться дрібними комахами, павукоподібними, невеличкими ящірками і мишами, яких знаходить на землі. Полюбляє ласувати ягодами і фруктами. Якщо виявляється поблизу водойм, плаває і навіть пірнають, при цьому ловить під водою дрібних рачків і рибок.

Період розмноження триває з березня по червень. Відкладають яйця в порожніх пташиних дуплах, в затишних місцях будівель. Кладку з 2-5 яєць висиджують зазвичай обоє батьків. Пташенята залишають гніздо приблизно через 1 місяць. Відома здатність переносити пташенят з одного гнізда в інше.

Стосунки з людиною[ред.ред. код]

Є доволі популярною в місцях свого існування. Штати Індії Одіша, Телангана, Андхра-Прадеш і Карнатака вибрали бенгальську сизоворонка як свій символ. Через велику поширеність цього птаха з нею пов'язано багато легенд і оповідей. Численні перекази пов'язують її з богом Шивою. Був навіть особливий культ, присвячений бенгальській сиворакши.

Поширення[ред.ред. код]

Розповсюджено в Південній Аравії (долини річок Тигр і Євфрат, узбережжя Перської затоки), Індії і Південно-Східної Азії (Таїланду, В'єтнаму, Малайзії) та південного Китаю. Найбільша популяція зосереджена в Індії — 50 птахів на 1 м². Також зустрічається на Лаккадівських і Мальдівських островах.

Підвиди[ред.ред. код]

  • C. b. benghalensis (Linnaeus, 1758) — від Перської затоки до Бангладеш
  • C. b. indicus L(innaeus, 1766) — центральна та південна Індія, Шрі-Ланка
  • C. b. affinis (Horsfield, 1840) — від північно-східної Індії до південного Китаю

Джерела[ред.ред. код]

  • Lamba, B.S. (1963) The nidification of some common Indian birds. 5. The Indian Roller or Blue Jay (Coracias benghalensis Linn.). Res. Bull. Panjab Univ. 14(1-2):21-28.
  • C. Hillary Fry, Kathie Fry: Kingfishers, Bee-Eaters & Rollers. Princeton University Press, Princeton, New Yersey 1999, ISBN 0-691-04879-7, S. 98 und 289−291.