Сигнаївка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сигнаївка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Звенигородський район
Громада Шполянська міська громада
Код КАТОТТГ UA71020330160025865
Облікова картка Сигнаївка 
Основні дані
Засноване 1197 (827 років)
Перша згадка 1197[1]
Населення 1990 осіб
Площа 7.69 км²
Густота населення 248.9 осіб/км²
Поштовий індекс 20615
Телефонний код +380 4741
Географічні дані
Географічні координати 49°03′07″ пн. ш. 31°29′42″ сх. д. / 49.05194° пн. ш. 31.49500° сх. д. / 49.05194; 31.49500Координати: 49°03′07″ пн. ш. 31°29′42″ сх. д. / 49.05194° пн. ш. 31.49500° сх. д. / 49.05194; 31.49500
Середня висота
над рівнем моря
149 м
Водойми р. Гнилий Ташлик, Мар'янівка
Відстань до
обласного центру
67 км
Відстань до
районного центру
42 км
Найближча залізнична станція Сигнаївка
Місцева влада
Адреса ради 20615, Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Сигнаївка
Сільський голова Ошовський Сергій Павлович
Карта
Сигнаївка. Карта розташування: Україна
Сигнаївка
Сигнаївка
Сигнаївка. Карта розташування: Черкаська область
Сигнаївка
Сигнаївка
Мапа
Мапа

CMNS: Сигнаївка у Вікісховищі

Сигнаївка — село в Україні, у Шполянській міській громаді Звенигородського району Черкаської області.

Географія

[ред. | ред. код]
Котів яр в селі Сигнаївка

Село Сигнаївка розташоване за 67 км від обласного центру та 42 км від районного центру. Селом тече річка Мар'янівка, яка впадає у Гнилий Ташлик. Загальна площа територіальних меж села — 3674 га, площа населеного пункту — 769 га. В селі налічується 1048 домогосподарств.

Історія

[ред. | ред. код]

Поселення виникло на вододілі між річками Дніпро та Південний Буг, між річечками Шполка та Гнилий Тікич, які з'єднувала водна артерія, що пролягала між Мар'янівкою, Сигнаївкою, де курсували тогочасні човни.

У давнину на березі чистої річечки, у верболозах, поряд із дрімучим лісом поселились утікачі. Поселення Сигнаївка виникло на початку XIII століття за даними «Історії міст і сіл УРСР. Черкаська область». Однак перша згадка датується серпнем 1197 року в літописі — виданні Речі Посполитої (Варшава).

Історія Сигнаївки тісно пов'язана з історією всієї України, землі якої не раз спустошувалися половецькими ордами, татарами і турками, але знову відроджувалися.

Стосовно походження назви села найпопулярнішою є версія Лаврентія Похилевича, який стверджував в «Сказанні…» (1864), що «назва села походить від могил край дороги, на яких, за переказами, під час татарської навали жителі виставляли сторожу, яка сигналами повідомляла про наближення ворога».

Сигнаївка, як і більшість правобережних земель, майже до кінця XVIII століття залишалась у складі Польської держави. Сигнаївці займатися сільським господарством, рибальством, полюванням та гончарством.

У 1768 році мешканці Сигнаївки, Лебедина, Матусова, Шполи під проводом ватажків Степана Главацького і Савки Плиханенка стали активними учасниками Коліївщини[2]

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Шполянської волості Звенигородського повіту Київської губернії мешкало 1800 осіб, існували 2 православні церкви, 3 постоялих будинки, 3 вітряних млинів[3].

З 7 березня 1923 року село перебувало в складі Шполянського району Черкаської області.

22 серпня 2017 року, в ході деецентралізації, Сигнаївська сільська рада об'єднана з Шполянською міською громадою.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шполянського району, село увійшло до складу новоутвореного Звенигородського району[4].

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2621 особи (1293 чоловічої статі та 1328 — жіночої), з яких всі — православної віри[5].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1946 97,79 %
російська 29 1,46 %
румунська 8 0,4 %
білоруська 3 0,15 %
інші/не вказали 4 0,2 %
Всього: 1990 100 %

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1890-х роках ХІХ століття Сигнаївка належала княгині Урусовій. В селі панувала повна неписьменність. У церковно-приходській школі навчалося лише 90-98 дітей заможних верств населення. Монополію на освіту мав священик, який жертвував гроші на школу, а його дві дочки вчителювали.

Після Жовтневого перевороту 1917 року в Сигнаївці почала працювати початкова школа, яка згодом перепрофільована у семирічну, а у 1930-х роках — у середню. Неписьменність серед дорослого населення була ліквідована у 1929—1931 роках.

Братська могила радянських воїнів

Під час німецько-фашистської окупації села у вересні 1941 року було відкрито початкову школу, проте через два місяці німці її закрили, а приміщення пристосували під лазарет. Після визволення села у січні 1944 року було оголошено про відновлення роботи школи.

До 1954 року школа була семирічною, а з 1966/1967 навчального року школа знову стала 10-річною. Нова історія розвитку освіти у Сигнаївці розпочалась з будівництва нового приміщення школи у 1988 році, яке було введено в експлуатацію 1990 року (нині — Сигнаївський НВК «ДНЗ-ЗОШ І—ІІІ ступенів»).

На базі сільського Будинку культури діє дитяча музична школа.

Транспорт

[ред. | ред. код]
Залізничний переїзд біля станції Сигнаївка

Через село пролягає автошлях національного значення Н16 (Черкаси — Умань — Гайсин — Брацлав, завдожки 317 км), який був побудований у 1961 році під керівництвом інженера Степана Кожум'яки та залізнична лінія Цвіткове — Христинівка, на якій розташована станція Сигнаївка.

Культура

[ред. | ред. код]

У 1932 році був створений гурток духової музики в селі Сигнаївка. У 1947—1949 рокаах керівником першого повоєнного духового оркестру був Рекунков Никифор Наумович, у 1949—1950 роках оркестром керував Микола Панасович Шульга. З 1950 по 1988 роки незмінним керівником оркестру був Шульга Іван Панасович. У 1987—2008 роках народним аматорським духовим оркестром керував Микола Олексійович Крезуб. У 2008 році керівником став Анатолій Олексійович Підмогильний, який керує колективом і понині.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

У 2018 році в селі відбувалися зйомки українського історичного фільму «Крути 1918»[7].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Котів яр — гідрологічний заказник місцевого значення.

Відомі особи

[ред. | ред. код]
У Сигнаївці народилися й проживали
  • Бессараб Олександр — радянський офіцер, учасник штурму Рейхстагу
  • Бобуров Руслан Юрійович (23.03.1966—31.01.2015) солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни
  • Влизько Олекса Федорович — поет
  • Волков Михайло — Заслужений працівник культури України
  • Губа Юрій Петрович (01.08.1976—05.03.2022) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни
  • Кузьменко Олександр — заслужений артист України
  • Микола Шамрай — народний артист Російської Федерації
  • Литвин Олексій — лауреат міжнародних та всесоюзних конкурсів, учасник оркестру Молдовської державної телерадіокомпанії
  • Лоцман Руслана Олександрівна — Заслужена артистка України, кандидат педагогічних наук
  • В'ячеслав Супрунов — Заслужений артист УРСР
  • Чорнозуб Раїса — поетеса
  • Шульга Іван Панасович — Заслужений працівник культури УРСР

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Історія села Сигнаївка.
  2. Історія села Сигнаївка.[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-84. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. Драму під Крутами відтворювали в Сигнаївці. Урядовий кур'єр. 10 січня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]