Сигізмунд фон Нейком

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сигізмунд фон Нейком
нім. Sigismund Ritter von Neukom
Зображення
Основна інформація
Дата народження 10 липня 1778(1778-07-10)
Місце народження Зальцбург, Австрійська імперія Австрійська імперія
Дата смерті 3 серпня 1858(1858-08-03) (80 років)
Місце смерті Париж, Франція Франція
Громадянство Австрійська імперія Австрійська імперія
Національність Німеччина Німеччина
Професія Композитор, органіст, піаніст, диригент, музичний критик
Освіта Brasilianische Musikakademie
Вчителі Йозеф Гайдн і Йоганн Міхаель Гайдн
Відомі учні Франц Ксавер Вольфганг Моцарт
Інструменти Орган, фортепіано, піаніно
Мова Німецька мова
Жанр Опера
CMNS: Файли у Вікісховищі

Сигізмунд фон Нойком (іноді також Нейком, нім. Sigismund von Neukomm; 10 липня 17783 квітня 1858) — австрійський композитор, піаніст, музичний критик, диригент. Один з найкращих органістів свого часу. Використовував у своїй композиторській творчості український музичний матеріал.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 липня 1778 року в Зальцбурзі. Музиці навчався в Відні під проводом Міхаеля і Йозефа Гайднов, вчився грі на органі у Ф. К. Вейссауера. У віці 14 років працював органістом в Зальцбурзі. З 1806 року був концертмейстером. Був близьким другом Йозефа Гайдна.

Багато подорожував, в 1804-1808 роках жив у Російській імперії, був капельмейстером Німецького театру в Санкт-Петербурзі, де очевидно заприязнився з українськими шляхетськими колами, що відобразилося у його творчості — він створив струнний квартет для кларнету з використанням відомої мелодії пісні Семена Климовського «Їхав козак за Дунай».

Навесні 1805 року жив у Москві у Шейнсберга, тоді як співак Мускеті клопотав про пристрій його капельмейстером в приватні оркестри Н. А. Дурасова або В. А. Всеволожського. У 1806 році відправився в Стокгольм, де отримав звання члена Академії. У 1808 році повернувся до Відня, в 1810 році за порадою Гете, який йому придемонстрував, переїхав у Париж, де став піаністом у Шарля Моріса де Талейрана, якого супроводжував у Відень. Написав реквієм в пам'ять Людовика XVI. Отримав від Людовика XVIII патент на дворянство. У 18161821 роках перебував у Ріо-де-Жанейро з дипломатичною місією герцога Люксембурзького і був придворним капельмейстером короля Бразилії Педру I. Саме там фон Нейком впритул зайнявся реконструкцією реквієму Моцарта на основі автографів композитора і були у нього начерків Зюссмайєра і Ейблера.

Після португальської революції 1820 року Нейком поїхав до Лісабон, знову вступив на службу до Талейрану і побував у Італії (1826), Бельгії і Голландії (1827), Англії (1830) Італії (1833), Алжирі (1834). У Парижі був музичним критиком журналу «Revue et Gazette musicale de Paris».

Нейком був різнобічною людиною, спілкувався з такими музикантами, як П'єр Монсіньї, Франсуа-Жозеф Госсек, Андре Гретрі, Луїджі Керубіні, Фелікс Мендельсон, сам придбав популярність.

Коротка автобіографія Нейкома («Esquisse biographique de Sigizmund Neukomm») була вперше опублікована в 1858-1859 роках[1].

Помер 3 квітня 1858 року в Парижі.

Творчість[ред. | ред. код]

Нейком був епігоном віденської класичної школи з помірними рисами романтизм. Написав понад 1000 творів, у тому числі: 10 опер, 9 ораторій, 15 мес, 5 духовних кантат, 7 фантазій для оркестру, 1 симфонію, 5 увертюр, 20 камерних ансамблів, 57 органних п'єс, 200 пісень і дуетів німецькою, французькою, італійською, англійською та російською мовами, 34 псалма для одного голосу і 30 псалмів для декількох голосів, для фортепіано: концерт, 10 сонат і каприсів, 9 варіаційних п'єс, фантазії, хори к «Фауста» Гете. Твори Нейкома виявилися недовговічними.

Збереглася ораторія Йозефа Гайдна «повернення Товія» в його редакції. Також реконструював реквієму Моцарта на основі автографів композитора і були у нього начерків Зюссмайєра і Ейблера. При роботі фон Нейком не мав багатьох частин моцартівського оригіналу, які були знайдені лише в 1838 році. Він дбайливо зберіг частини і теми, які не були як слід розроблені і згодом відкинуті Зюссмайєром, а можливо, і самим Моцартом, створивши оригінальну оркестровку твору, яка відповідала вимогам того часу.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • музична енциклопедія / Гл. ред. Ю. В. Келдиш. — М. : Радянська енциклопедія, 1976. — Т. 3. — С. 937.
  • "Ломтев Д." Німецький музичний театр в Росії. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]], 2003.
  • "Ломтев Д." Сигізмунд Нейком: з благословення Гайдна-в Росію // Музикознавство. — 2009. — № 11. — С. 7-13.
  • "Lomtev D." Deutsches Musiktheater in Russland. — Lage, 2003.