Сидоренко Володимир Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Сидоренко Boxing pictogram.svg
Загальна інформація
Повне ім'я Володимир Петрович Сидоренко
Громадянство Україна Україна
Народився 23 вересня 1976(1976-09-23) (40 років)
Енергодар Україна
Проживання Гамбург Німеччина
Вагова категорія Легша вага (англ. bantamweight)
Стійка Правша
Зріст 162 см
Стиль ортодокс
Професійна кар'єра
Пояс WBA
Боїв 27
Перемог 22
Перемог нокаутом 7
Поразок 3
Не відбулося 0

Володимир Петрович Сидоренко (23 вересня 1976, Енергодар) — український боксер-професіонал, виступаючий в найлегшій (Bantamweight) ваговій категорії. Бронзовий призер Олімпійських ігор 2000 року, Чемпіон Европи серед любителів 2000 року і срібрний призер чемпіонату світу серед любителів 2001 року

Перший тренер — Манзуля Володимир Романович.

Семиразовий чемпіон світу по боксу серед професіоналів по версії WBA, заслуженний майстер спорту.

Біографія[ред.ред. код]

Володимиру як і його брату Валерію захоплення спортом з ранніх років прищепив батько — Петро Петрович, який працював, в той час, тренером по боротьбі самбо. Після того, як батько завершив тренерську роботу, брати перейшли в секцію боротьби дзюдо, а після і в секцію вільної боротьби. Боксерська кар'єра братів почалась в 1988 році, в 12-літньому віці, коли школа боксу в Енергодарі, була одною з найкращих в області. Брати попадають до молодого, але вже досить досвідченого тренера Володимира Романовича Манзулі, який побачив в хлопцях талант і виховав в них дух справжніх чемпіонів. «Поначалу бокс был всего лишь увлечением», — згадує Володимир. «Но тренер нас очень плавно подвел к тому, что бокс — это спорт. Некоторые приходят заниматься, получают по носу и больше не возвращаются. А тренер научил нас защищаться. Более того, у нас были очень хорошие и сложные тренировки. Мы отдавали себя боксу полностью».

Після численних зборів, тренувань і вдалих виступів на змаганнях, брати, в 1993 році, попадають в склад Національної збірної України. А вже рівно через рік призиваются в армію, у київську 220-ту спортроту Центрального Спортивного Клуба Армії (ЦСКА). Тренер спорт клубу, Вадим Олексійович Золотарьов, був другом Володимира Романовича і вони, в тренерському тандемі, почали тренувати братів Сидоренко до завершення їх любительської кар'єри.

За роки служби брати Сидоренко взяли участь у 4-ох чемпіонатах світу, серед військовослужбовців. Володимир в 3-ох Чемпіонатах світу став Чемпіоном: в 1995 році в Італії, в 1997 році в США, в 1999 році в Німеччині. За час любительської кар'єри Володимир ставав переможцем матчевих зустрічей США-Україна і Україна — Куба. В 1998 році Володимир стає Чемпіоном Європи в місті Мінськ (Білорусь). А вже в 2000 році брати двоє стають Чемпіонами Європи в місті Тампере (Фінляндія).

В 2000 році Володимир Сидоренко, вже в складі Олімпійскої збірної України, бере участь в Олімпійских Іграх в Сіднеї (Австралія). Тоді Володимир був капітаном Олімпійскої збірної по боксу. У ваговій категорії — 51 кг він стає бронзовим призером Олімпійских Ігор, поступившись в півфінальному поєдинку боксеру з Таїланду, який в підсумку став Чемпіоном Олімпіади. Після виступів на Олімпіаді, Володимир приймає рішення залишитись в любителях і виступити на Чемпіонаті світу 2001 року в Белфасті (Ірландія), де стає срібним призером.

В кінці 2001 року, закінчується любительська кар'єра Володимира, і він підписує контракт з професійним клубом «UNIVERSUM-BOX-PROMOTION», де і починається його професійна кар'єра.

26 лютого 2005 року виборов вакантний пояс WBA, який успішно захистив шість разів, програвши його лише у травні 2008 панамцю Ансельмо Морено. Наніс першу поразку непереможному тайському боксеру, Пунсовату Кратінгдаєнгджіму.

Турнір на призи Братів Сидоренко[ред.ред. код]

Разом з братом-близнюком заснували щорічний Турнір на призи братів Сидоренків. Перші три турніри були проведені в м. Енергодар. З 2008 року проводяться восени в місті Севастополі.

Див. також[ред.ред. код]