Сидорів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сидорів
Sydoriv1.JPG
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Гусятинський район
Рада/громада Сидорівська сільська рада
Код КОАТУУ 6121687001
Облікова картка Сидорів 
Основні дані
Засноване 1380
Населення 1 125
Територія 5.073 км²
Густота населення 221.76 осіб/км²
Поштовий індекс 48208
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°00′46″ пн. ш. 26°10′01″ сх. д. / 49.01278° пн. ш. 26.16694° сх. д. / 49.01278; 26.16694Координати: 49°00′46″ пн. ш. 26°10′01″ сх. д. / 49.01278° пн. ш. 26.16694° сх. д. / 49.01278; 26.16694
Водойми річки Слобідка, Збруч
Найближча залізнична станція Гусятин
Місцева влада
Адреса ради с. Сидорів, Гусятинський р-н, Тернопільська обл., 48208
Сільський голова Бесяда Іван Володимирович[1]
Карта
Сидорів. Карта розташування: Україна
Сидорів
Сидорів
Сидорів. Карта розташування: Тернопільська область
Сидорів
Сидорів

Сидорів у Вікісховищі?

Си́дорів (пол. Sidorów) — село Гусятинського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на південному сході району. Центр сільради, якій підпорядковане с. Шидлівці. В 1949 році до Сидорова приєднано хутір Слобідка. Відоме Сидорівським замком.

Населення — 1168 осіб (2007).

Природні умови[ред. | ред. код]

Поблизу села є Сидорівське родовище вапняку.

Розміщення[ред. | ред. код]

Сидорів лежи́ть за 12 км від Гусятина.

Археологічні дані[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 7 жовтня 1398 року.

У квітні 1547 Сидорів отримав статус міста стараннями свого власника (посідача) Якуба Потоцького[2].

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Історія Сидорова пов'язана насамперед з родиною Калиновських гербу Калинова.

Представником роду був генерал подільських земель Валентин-Олександр Калиновський (дружина Ельжбета Струсь. Вони мали трьох синів, з яких наймолодший — Марцін — став польним коронним гетьманом, після смерти братів успадкував багато земель на Поділлі: Вінницю, Умань, у Сидорові був родовий замок. Тут у 1640 році гетьман наказав поставити на горі острівця, утвореного річками Суходіл та Слобідка, кам'яний замок (нині залишилися тільки руїни).

У 1672 році замок був узятий турками, в 1673 — відвойований військами Речі Посполитої. Три роки тут був комендантом Ян Самуель Хшановський з дружиною Анною, яка пізніше відзначилася при обороні замку Теребовлі в 1676 р. Ян Хжановський залишив замок, який знову зайняли турки, значно знищивши його. Пізніше замок був відбудований за сприяння ще одного представника родини Калиновських — кам'янецького каштеляна Марціна Калиновського, який виділив кошти для побудови тут також незвичайного за архітектурою костелу, в якому пізніше — обидвоє — були поховані. Після смерті власника Людвіка Калиновського Сидорів перейшов до його доньки Теклі, яка була одружена з Бельським, пізніше — до її доньки Анелі М'ячинської.

Опісля на початку XIX ст. замок купив Іґнатій Пайґерт — так Сидорів перейшов до родини Пайґертів, якій належав до 1941 року. Поет та художник Йозеф Пайґерт мав тут величезну бібліотеку. Останні з родини Пайґертів не дбали про замок і він почав занепадати.

У 1840 році Пайґерт збудував на заході Сидорова новий палац, біля палацу були парк, фонтан.

У ХІХ ст. поселення мало власну символіку — печатку з зображенням дерева, під яким стоїть плугатар з плугом (кілька примірників такої печатки, датованих 1870 р., збереглися в колекції документів краєзнавця Антонія Шнайдера).

25 липня 1920 року в бою під Сидоровом окрема кінна дивізія армії УНР ущент розгромила ворожу більшовицьку кінноту і два полки більшовицької піхоти 123-ї пішої бригади разом з їх командирами.

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг» та інших, кооператива.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Сидорівський
костел
Костел
Костел
Костел
Інтер'єр костелу
Костел
  • руїни Сидорівського замку
  • костел св. Миколая (1628 р.)
  • церква Різдва Пресвятої Богородиці (1812 р., кам'яна, мурована)
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1984 р.)
  • насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990),
  • встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Храми Сидорова[ред. | ред. код]

  • Відомо, що в 1784 році тут була церква.

Костел[ред. | ред. код]

Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії та кляштор домініканів 1714 року почав будуватиcя за ініціативою і сприяння кам'янецького каштеляна Марціна Каліновського, будівництво закінчене за сприяння його сина Людвіка. Костел збудований за формою родового гербу Калинова. Архітектором костелу був кам'янецький комендант Ян де Вітте.

Чудотворний образ Матері Божої латинського обряду знаходився в костелі до 1945 року, потім його вивезли до Варти Болеславецької (Польща).

В 1994 році для Сидорова було зроблено копію цієї ікони.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, 4 торговельних та 1 розважальний заклади.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • громадсько-політичний діяч, публіцист Євген Левицький.
  • громадський діяч К. Троян.
  • живописець В. Пайґерт.
  • поети, перекладачі А. та Ю. Пайґерти.
  • спортивний журналіст А. Сеньків.

Перебували[ред. | ред. код]

Поховані[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.obl-rada.te.ua/uk/informatsiya/orhany-mistsevoho-samovryaduvannya-v-oblasti
  2. Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich… — S. 12.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Подорожні замальовки — с. Сидорів // Тернопільська філія НТКУ. — 2016. — 25 вересня.