Сизівка

село Сизівка
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Сакський район
Рада	Сизівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01080670010069089
Облікова картка	Сизівка
Основні дані
Населення	1987
Поштовий індекс	96531
Телефонний код	+380 6563
Географічні дані
Географічні координати	45°20′55″ пн. ш. 33°52′45″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	96531, Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Сизівка, вул. Тітова,21
Карта
Сизівка
Сизівка
Мапа
Сизівка у Вікісховищі

Си́зівка (до 1945 року — Сая; крим. Saya) — село Сакського району Автономної Республіки Крим.

Населення

Чисельність населення
2001	2014
1987	↘1814

Всеукраїнський перепис 2001 року показав такий розподіл за носіями мови

Мова	Відсоток
російська	59,74
кримськотатарська	24,91
українська	13,69
інші	0,3

Динаміка чисельності

1806 рік — 141 особа 1864 рік — 96 осіб 1892 рік — 142 особи 1900 рік — 134 особи 1915 рік — 252 особи 1918 рік — 30 осіб

1926 рік — 190 осіб 1974 рік — 1622 особи 2001 рік — 1987 осіб 2009 рік — 1747 осіб 2014 рік — 1814 особи

Сучасний стан

На 2014 рік в Сизівці нараховується 18 вулиць, 2 «території» і 1 провулок; на 2009 рік, за даними сільради, село займало площу 163,8 гектара, на якій в 678 дворах нараховувалось 1747 мешканців. Село мало автобусне сполучення з Саками та сусідніми населеними пунктами.

Географія

Сизівка ​— село на північному сході району, в степовому Криму, на межі кордонів з Первомайським і Красногвардійським районом, висота над рівнем моря — 71 м. Сусідні села: Стаханівка Первомайського району в 5 км на схід, Трактове Красногвардійського району — в 6 км на південь та Ільїнка в 7 км на захід. Відстань до райцентру — близько 40 кілометрів (по шосе), найближча залізнична станція — Елеваторна за 26 кілометрів. Транспортне сполучення здійснюється по автодорозі С-0-11241 від Сак до шосе Н05 Красноперекопськ — Сімферополь.

Історія

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства в Ташлинський кадилик Акмечетського каймаканства входило село Саїді. Після завоювання Криму Росією (8) 19 квітня 1783 року, (8) 19 лютого 1784 року іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село приписали до Євпаторійського повіту. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії, Сая була включена до складу Урчукської волості Євпаторійського повіту.

За Відомостями про волості і селища, в Євпаторійському повіті з показанням числа дворів і душ … від 19 квітня 1806 року в селі Сая значився 21 двір, 138 кримських татар і 3 ясир. На військово-топографічній карті 1817 село Сая позначена з 20 дворами. На карті 1842 року село позначена з 34 дворами.

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Абузларської волості того ж повіту. Згідно «Пам'ятною книжці Таврійської губернії за 1867 рік», село Саія було покинуте мешканцями в 1860—1864 роках в результаті еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину і знову заселена татарами. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Сая — татарське село, з 12 дворами, 96 жителями і мечеттю при колодязях. Згідно з енциклопедичним словником «німці Росії», в 1885 році в село заселилися кримські німці лютерани. Згідно «…Пам'ятної книжки Таврійської губернії на 1892 рік», в селі Сая, яка входила в Біюк-Токсабінську дільницю, значилося 142 мешканці в 20 домогосподарствах.

Земська реформа 1890-х років в Євпаторійському повіті пройшла після 1892 року, в результаті Саю приписали до Кокейської волості. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» в селі Сая значилося 134 мешканці в 29 дворах. За Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч. II-я. Статистичний нарис, випуск п'ятий Євпаторійський повіт, 1915 рік, в економії Сая (Лютца і Бішлера) Кокейской волості Євпаторійського повіту значилося 8 дворів з німецьким населенням в кількості 80 осіб приписних жителів і 172 — «сторонніх» (в 1918 році визначено 30 жителів).

Після встановлення в Криму радянської влади в 1920 році в селі створено показовий радгосп «Саї» (згодом — племінний радгосп-завод «Чорноморський»). За постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і село увійшло до складу Євпаторійського району Євпаторійського повіту, а в 1922 році повіти отримали назву округів. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округу були скасовані і відбулося укрупнення районів — територію округу включили в Євпаторійський район. Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, в селі Сая, Кокейської сільради Євпаторійського району, значилося 18 дворів, з них 16 селянських, населення становило 89 осіб, з них 49 німців, 23 українці і 17 росіян. В однойменному радгоспі було 46 дворів, населення 101 особа (43 росіяни, 36 українців, 17 німців, 1 білорус, 1 грек, 1 латиш, 2 записані в графі «інші». Постановою Президії КримЦВК «Про утворення нової адміністративної територіальної мережі Кримської АРСР» від 26 січня 1935 року був створений Сакський район і село включили до його складу. Мабуть, тоді ж була утворена Саінська сільрада, оскільки рік на 1940 рік вона уже існувала (в якому село перебуває всю подальшу історію). Незабаром після початку II світової війни, 18 серпня 1941 року, кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан. У вересні — жовтні 1941 року, під час оборони Криму, біля села був створений аеродром, на якому базувалися винищувачі 1-го авіаполку ВПС 51-ї окремої армії (літаки І-15біс і І-16).

Після звільнення Криму від нацистів упродовж 18-21 травня 1944 року за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року з Криму були депортовані всі мешканці кримськотатарської національності, що призвело до гострої нестачі людського ресурсу, що спонукало владу 12 серпня 1944 року прийняти постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму», за яким в район із Курської і Тамбовської областей РРФСР переселялися 8100 колгоспників, а на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців з різних областей України. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 21 серпня 1945 року Саї була перейменована в Сизівку ​​і Саїнська сільрада — в Сизівську. 26 квітня 1954 року Кримська область була передана УРСР. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року село приєднали до Євпаторійського району. 1 січня 1965 року указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області», Євпаторійський район був скасований і село включили до складу Сакського (за іншими даними — 11 лютий 1963 року). 8 квітня 1971 року чабану радгоспу «Чорноморський» Семену Бему присвоєно звання Герой Соціалістичної Праці. На 1974 рік у Сизівці значилося 1622 мешканці. 12 лютого 1991 року Кримська область перейменована в Кримську АРСР, з 26 лютого 1992 року — в Автономну Республіку Крим.

Примітки

1. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (укр.). Державна служба статистики України. Дата обращения 2015-06-245. Архивировано 26 июня 2013 года.
2. Лашков Ф. Ф. Ведомость о волостях и селениях, в Евпаторийском уезде с показанием числа дворов и душ… от 19 апреля 1806 года. Стр. 150 // Известия таврической учёной комиссии, т. 26. — Симферополь: Таврическая Губернская Типография, 1897.
3. М.Раевский. Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г. Стр. 60. Санкт-Петербург. Центральный Статистический комитет МВД. Типография Карла Вульфа. Дата обращения 11 июня 2015.
4. Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — 1892. — С. 34.
5. Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. — 1900. — С. 46—47.
6. Дизендорф, Виктор Фридрихович. Немцы России: населённые пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — Москва: Общественная Академия наук российских немцев, 2006. — 479 с. — ISBN 5-93227-002-0.
7. Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь: Крымское центральное статистическое управление., 1927. — С. 76, 77. — 219 с.
8. Історія міст і сіл Української РСР, 1974, Под редакцией П. Т. Тронько.
9. с Сизівка Автономна Республіка Крим, Сакський район (укр.). Верховна Рада України. Дата обращения 31 мая 2015.
10. Города и села Украины, 2009, Охотниковский сельсовет.
11. Профессор Музафаров в «Крымскотатарской энциклопедии» приводит данные по численности по переписи 1939 года — 528 чел. и по переписи 1939 года — 856 чел., что плохо согласуется с другими статистическими данными.
12. Города и села Украины, 2009, Сизовский сельсовет.
13. Перечень автомобильных дорог общего пользования местного значения Автономной Республики Крым. Совет министров Автономной Республики Крым (2012). Дата обращения 9 ноября 2016.
14. Лашков Ф. Ф. Каймаканствы и в оных каймаканами кто состоит // Камеральное описание Крыма, 1784 года. — Симферополь: Известия Таврической ученой архивной комиссии, 1888. — Т. 6.
15. Гржибовская, 1999, Манифест о принятии полуострова Крымского, острова Тамани и всей Кубанской стороны под российскую державу. 1783 год с. 96.
16. Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
17. О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
18. Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
19. Карта Мухина 1817 года.. Археологическая карта Крыма. Дата обращения 28 мая 2015.
20. Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 129.
21. Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г.. Археологическая карта Крыма. Дата обращения 11 июня 2015.
22. Сейдаметов Э. Х. Эмиграция крымских татар в XIX—нач. XX вв. // Культура народов Причерноморья , № 68. — Симферополь: Таврический Национальный Университет, 2005. Архивная копия от 19 октября 2013 на Wayback Machine
23. Памятная книга Таврической губернии / под. ред. К. В. Ханацкого. — Симферополь: Типография Правления Таврической губернии, 1867. — Вып. 1. — С. 428.
24. Борис Веселовский. История земства за сорок лет. Т. 4; История земства. — Санкт-Петербург: Издательство О. Н. Поповой, 1911.
25. Часть 2. Выпуск 5. Список населенных пунктов. Евпаторийский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 32.
26. История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — 1974. — Т. 12. — С. 521. — 15 000 экз.
27. История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — 1974. — Т. 12. — С. 197—202. — 15 000 экз.
28. И. М. Саркизов-Серазини. Население и промышленность. // Крым. Путеводитель / И. М. Саркизов-Серазини. — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.
29. Административно-территориальное деление РСФСР на 1 января 1940 года / под. ред. Е. Г. Корнеева. — Москва : 5-я Типография Трансжелдориздата, 1940. — С. 389. — 494 с. — 15 000 экз.
30. Справочник административно-территориального деления Крымской области на 15 июня 1960 года / П. Синельников. — Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся. — Симферополь: Крымиздат, 1960. — С. 43. — 5000 экз.
31. Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М. М. Панасенко. — Симферополь: Крым, 1968. — С. 34. — 10 000 экз.
32. Указ Президиума ВС СССР от 28.08.1941 о переселении немцев, проживающих в районах Поволжья
33. Неменко Александр Валериевич. Крым 1941-42г. Загадки и мифы полуострова ч.1.. Журнал «Самиздат». Дата обращения 31 декабря 2016.
34. Постановление ГКО от 12 августа 1944 года № ГКО-6372с «О переселении колхозников в районы Крыма»
35. Как заселяли Крым (1944—1954). Эльвина Сеитова, аспирант исторического факультета ТНУ. Дата обращения 26 июня 2013.Архивировано 30 июня 2013 года.
36. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 года № 619/3 «О переименовании сельских Советов и населенных пунктов Крымской области»
37. Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область
38. Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР
39. Гржибовская, 1999, Из Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР О внесении изменений в административное районирование Украинской ССР по Крымской области, с. 442.
40. Гржибовская, 1999, Указ Президиума ВС УССР «О внесении изменений в административное районирование УССР — по Крымской области», от 1 января 1965 года. Стр. 443.
41. Ефимов С. А., Шевчук А. Г., Селезнёва О. А. Административно-территориальное деление Крыма второй половины XX века: опыт реконструкции. Стр. 44. — Таврический национальный университет имени В. И. Вернадского, 2007. — Т. 20. Архивная копия от 24 сентября 2015 на Wayback Machine
42. Закон Крымской АССР от 26 февраля 1992 года № 19-1 «О Республике Крым как официальном названии демократического государства Крым». Ведомости Верховного Совета Крыма, 1992 г., № 5, ст. 194 (1992). Архивировано 27 января 2016 года.

Література

• Сизовский сельсовет // Города и села Украины. Автономная Республика Крым. Город Севастополь. Историко-краеведческие очерки. — Слава Севастополя, 2009.
• Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783—1998 гг. Справочник / Под ред. Г. Н. Гржибовской. — Симферополь: Таврия-Плюс, 1999. — 464 с. — ISBN 966-7503-22-4.
• Под редакцией П. Т. Тронько. Історія міст і сіл Української РСР. Том 26, Кримська область. — Киев: Главная редакция УСЭ., 1974. — С. 592. — 833 с.

Джерела

• с Сизівка Автономна Республіка Крим, Сакський район (укр.). Верховна Рада України. Дата обращения 31 мая 2015.