Перейти до вмісту

Сила Сибіру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сила Сибіру
Зображення
Країна  Росія і  КНР Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиниця Саха
Іркутська область
Амурська область Редагувати інформацію у Вікіданих
У межах природно-географічного об'єкта Іркутська область, Саха, Амурська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Вартість 55 000 000 000 € Редагувати інформацію у Вікіданих
Оператор Газпром і China National Petroleum Corporation Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата/час прийняття в експлуатацію 1 грудня 2019 Редагувати інформацію у Вікіданих
З'єднується з Чаяндинське нафтогазоконденсатне родовище і Kovykta fieldd Редагувати інформацію у Вікіданих
Довжина або відстань 2159 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Діаметр 1420 мм Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайт Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Сила Сибіру у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа-схема запроектованої системи Сила Сибіру (станом на 2025 рік створена лише ділянка Ковикта — Благовєщенськ)
Сила Сибіру. Карта розташування: Сибірський федеральний округ
Ковиктинське
Ковиктинське
Усть-Кут
Усть-Кут
Чаяндинське
Чаяндинське
Лєнськ
Лєнськ
Алдан
Алдан
Сковородіно
Сковородіно
Фактичний маршрут трубопроводу через Східний Сибір

Сила Сибіру (рос. Сила Сибири) (раніше відомий як газогін Якутія-Хабаровськ-Владивосток) — газогін у Східному Сибіру для транспортування природного газу з Іркутської області та Республіки Саха (Якутія) до Китаю, а у перспективі також до Приморського краю (в тому числі для подальшого експорту)[1].

Історія

[ред. | ред. код]

29 жовтня 2012 року президент Володимир Путін доручив генеральному директорові Газпрому розпочати будівництво газогону[2]. 21 травня 2014 року, Росія і Китай підписали 30-річний газовий контракт, який був необхідний для здійснення проєкту. Будівництво було оголошено розпочатим 1 вересня 2014 року в Якутську президентом Путіним і віцепрем'єром Китаю Чжан Гаолі[3][4].

Будівництво газогону з Владивостоку в Китай мало початися 2015 року[5]. Проте у грудні 2015 Газпром скасував тендер на побудову 4 ділянок загальною довжиною 822 кілометри (половина трубопроводу до Іркутська)[6][7].

Кошторисна вартість газогону 770 млрд рублів, а інвестиції у видобуток газу становитимуть 430 млрд рублів[2].

Відкриття газогону відбулося 2 грудня 2019 року на ділянці від Чаяндинського родовища (Якутія) до Благовещенська, що уможливило експорт до Китаю. В 2022-му стала до ладу ділянка від Ковиктінського родовища (Іркутська область) до Чаянди.[8]

Джерела живлення

[ред. | ред. код]

На момент запуску в 2019 році газогін отримував ресурс від супергігантського Чаяндинського родовища, а в 2021-му до нього приєдналось так само супергігантське Ковиктинське родовище[8] (планувалось, що лише останнє буде подавати до 25 млрд м³/рік)[9]. Інше джерело вказує, що разом Чаяндинське та Ковиктинське родовища мають забезпечувати 50 млрд м³/рік.[8]

Серед можливих додаткових джерел називають залучення газу з Юрубчено-Тохомського та Собінського родовищ (центральна частина Красноярського краю).

Маршрут та сполучення

[ред. | ред. код]

За умови повної реалізації проекту газопровідна система має включити:

— основну ділянку Ковиктинське — Чаянда — Благовєщенськ, яка переважно (від Усть-Кута до Сковородіно) пролягає в одному коридорі з нафтогоном Східний Сибір - Тихий океан[10]

— головні споруди газогону до Північного Китаю (КС Зєйська), що починається біля Благовєщенська. Перед цим доправлений ресурс має проходити через Амурський газопереробний завод, на якому станом на кінець 2024 року вже було запущено 4 з 6 основних технологічних ліній (ГПЗ вилучає супутні компоненти та повертає метанову фракцію для експорту до Китаю). Також можливо відзначити, що наприкінці 2022-го китайський газогін від Хейхе (Благовєщенська) досягнув Шанхаю;

— ділянку до Хабаровська та далі до Приморського краю, при цьому в районі Хабаровська траса сходитиметься із газогоном Сахалін — Хабаровськ — Владивосток. Разом ці газогони мають забезпечити ресурс для орієнтованого на експорт заводу скрапленого природного газу та планованого нафтохімічного комплексу в Приморському краї[10][11][12][13].

Технічна характеристика

[ред. | ред. код]

Ділянка Чаянда — Благовєщенськ має довжину 2156 кілометра.[14]

Ділянка Ковиктинске родовище — Чаянда має довжину 804 кілометра. До неї відноситься перехід під річкою Лєна довжиною 1,5 кілометра, виконаний методом похило-спрямованого буріння. Його тунелі (для основної та резервної ниток) проходять на глибині 13 метрів під річкою та мають рекордний перепад висот між входом та виходом у 158 метрів.[8]

Пропускна здатність системи з діаметром труб на основній ділянці у 1400 мм за умови повного завершення проекту може досягнути до 61 млрд м³/рік природного газу[15], з яких 38 млрд м³/рік призначені для поставок до Китаю.[16][17]

Робочий тиск газопроводу 9,8 МПа. Транспортування ресурсу забезпечують численні компресорні станції. Станом на 2022 рік на ділянці від Чаянди до Благовєщенска вже працювало 8 станцій, зокрема, "Іван Ребров", "Максим Перфільєв", "Василій Поярков", "Василій Колесников".[8]

Експлуатація

[ред. | ред. код]

У 2021-му по газогону було прокачано в Китай 10,4 млрд м3 газу, в 2022-му цей показник зріс до 15,4 млрд м3, а в 2023-му до 22,7 млрд м3. В 2024-му поставки до Китаю по "Силі Сибіру" досягнули 31 млрд м3.[18]

З грудня 2024-го газогін працює на максимальній потужності у 38 млрд м3 на рік[19] (також обговорювалась можливість збільшення поставок за рахунок оптимізації ремонтної програми).

Критика

[ред. | ред. код]

Низкою експертів виказувалася думка, що проєкт більше політичний, ніж економічний, тому навіть сам факт будівництва ставився під питання. Так, у вересні 2014 року Китай відмовився дати аванс 25 млрд доларів[20][21].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Перший газопровід між Росією та Китаєм довжиною 3 тисячі кілометрів почав роботу. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 2 грудня 2019.
  2. а б ru:"Газпром" получил импульс для освоения Чаянды [Gazprom received an impulse for conquest of Chayanda] (Russian) . Interfax. 29 жовтня 2012. Процитовано 11 квітня 2014.
  3. Putin In Yakutsk To Inaugurate Construction Of Pipeline To China. Radio Free Europe/Radio Liberty. 1 вересня 2014. Процитовано 2 вересня 2014.
  4. Putin gives start to Power of Siberia gas pipeline construction. ITAR-TASS. 1 вересня 2014. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 2 вересня 2014.
  5. China to Begin Building Power of Siberia Gas Pipeline in First Half of 2015. RIA Novosti. 1 вересня 2014. Процитовано 2 вересня 2014.
  6. "Газпром" отменил крупнейший в своей истории тендер на строительство "Силы Сибири". УНІАН. 29 грудня 2015. Процитовано 29 грудня 2015.
  7. «Газпром» отменил крупнейший в своей истории тендер. РБК. 29 грудня 2015. Процитовано 29 грудня 2015.
  8. а б в г д МГП Сила Сибири-1 введен в эксплуатацию на всем протяжении. Газпром запустил Ковыктинское ГКМ и участок МГП Ковыкта - Чаянда. neftegaz.ru (рос.). 21 грудня 2022. Процитовано 30 серпня 2025.
  9. ru:"Сила Сибири" положит начало освоению новых месторождений. Sakha News (Russian) . ITAR-TASS. 9 квітня 2014. Процитовано 11 квітня 2014.
  10. а б Russia's Gazprom mulls new liquefaction plant in country's Far East. Platts. 24 червня 2008. (необхідна підписка). Архів оригіналу за 15 липня 2011. Процитовано 2 серпня 2008.
  11. Gas Will Be Delivered to Japan through Vladivostok. Vladivostok Times. 24 червня 2008. Процитовано 2 серпня 2008.
  12. [1]Gazprom map of gas pipelines in Siberia, planned and projected [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.] retrieved 2012-11-26
  13. Китай довел до Шанхая газопровод для поставок из России по "Силе Сибири". TACC (рос.). Процитовано 30 серпня 2025.
  14. Телемост года. В. Путин и С. Цзиньпин дали старт поставкам российского газа в Китай по газопроводу Сила Сибири-1. neftegaz.ru (рос.). 2 грудня 2019. Процитовано 30 серпня 2025.
  15. Gazprom and CNPC sign MoU on gas supplies via eastern route. Pipelines International. 27 березня 2013. Процитовано 4 березня 2014.
  16. Khodyakova, Yelena (4 березня 2014). ru:«Газпром» отложил запуск газопровода «Сила Сибири» до 2019 г. [Gazprom postponed start of the Power of Siberia pipeline until 2019]. Vedomosti (Russian) . Процитовано 11 квітня 2014.
  17. Soldatkin, Vladimir; Pinchuk, Denis (7 березня 2014). Rosneft challenges Gazprom monopoly to export Russian pipeline gas. Reuters. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 4 березня 2014. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  18. Газпром может увеличить поставки газа в Китай по Силе Сибири-1 до 44 млрд м3/год с 2031 г. neftegaz.ru (рос.). 29 серпня 2025. Процитовано 30 серпня 2025.
  19. Газпром увеличил поставки газа в Китай на 28,3% за восемь месяцев 2025 года. www.angi.ru - Агентство нефтегазовой информации. Процитовано 30 серпня 2025.
  20. Китайці не дали грошей "Газпрому" на новий газопровід. Дзеркало тижня. Україна. 24 вересня 2014 (11:44).
  21. Экс-посол в Китае Костенко: Китай не будет с помощью силы захватывать российские земли. Это будет ползучая мирная экспансия, Гордон, 23 Апреля, 2015 16:31

Посилання

[ред. | ред. код]