Силліманіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Силліманіт
SillimaniteUSGS.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Sil[2]
Хімічна формула Al₂OSiO₄
Nickel-Strunz 10 9.AF.05
Ідентифікація
Сингонія ромбічна сингонія
Твердість 7
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь Бенджамін Силліман[3]
CMNS: Силліманіт у Вікісховищі
Силіманіт

Силліманітмінерал класу силікатів, підкласу стрічкових силікатів, острівної будови. Важливий мінерал силіманітових сланців, сировина для одержання силуміну.

Історія та етимологія[ред. | ред. код]

Син. — бамліт, бухольцит[4], вьортит (вертит), ксеноліт, монроліт, фіброліт, блискучий шпат.

Силліманіт вперше був описаний як «фіброліт» графом де Бурноном (1802) з південної Індії, де він був знайдений у вигляді волокнистих агрегатів, що супроводжують корунд.[5]

Силліманіт був названий на честь американського хіміка Бенджаміна Силлімана (1779—1864). Мінерал силліманіт, знайдений у Честері, штат Коннектикут, вперше був науково описаний у 1824 році американським хіміком та природознавцем Джорджем Т. Боуеном (1803-1828).

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула:

  • 1. За Є. Лазаренком, «Горной энциклопедией»: Al[6]Al[4]O[SiO4].
  • 2. За «Fleischer's Glossary» (2018): Al2SiO5. Al ізоморфно заміняється Fе3+(не більше 2 %). Склад (у %): Al2O3 — 63,2; SiO2 — 36,8. Домішки: Мg, Ti, V, Li, La, Zr, Mn, Ba, Cr.

Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Утворює волокнисті, голчаті кристали і аґреґати, а також щільні сплутано-волокнисті структури (фіброліт). Спайність довершена. Густина 3,24. Твердість 6,5-7,25. Сірого, сіро-бурого й блідо-зеленого кольору. Блиск скляний, у волокнистих аґреґатів з шовковистим відливом. Прозорий і напівпрозорий. Триморфний з кіанітом і андалузитом.

Важливий мінерал силіманітових сланців.

Утворюється при контактовому метаморфізмі.

Поширення: у високоякісних метаморфічних сланцях, гнейсах і роговиках; рідше в пегматитах. Також як уламковий мінерал. Зустрічається як високотемпературний контактово-метаморфічний мінерал і мінерал кристалічних сланців та ґнейсів, багатих на Al2O3. Може накопичуватися у пісках і гравії, які утворюються після руйнування корінних порід. Знаходиться разом з андалузитом, дистеном, біотитом, шпінеллю, гранатом, кордієритом, польовими шпатами.

Асоціює з корундом і кварцом, андалузитом, кіанітом, калійний польовий шпат, альмандином, кордієритом, біотитом.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Типовою місцевістю для силліманіту є околиці міста Сушіце, Пльзенський край Чехія. У Німеччині в районі Лахер-Зее (громада Глес в землі Рейнланд-Пфальц), гірський масив Шпессарт, місцевість громади Боденмайс, а також гірський хребет Баварський ліс. Інші місця знахідок: гори Оденвальд (Гессен), гори Фіхтель (Баварія), Зібенгебірге (гірський район складі Німецького середньогір'я) — все ФРН; на території громади Зелльрайн округу Інсбрук-Ланд у землі Тіроль, Австрія, в районі міста Могок (Верхня М'янма), на землях комуни Бамле, район Телемарк, Норвегія, на височині Кейви (Кольський півострів), на гірському утворенні Кхазі-Гілс (шт. Ассам, Індія), в провінції Овернь, Франція, на Землі Ендербі, Антарктида.

Силліманіт був також знайдений в історичній місцевості США Брендівайн-Спрінгс, Округ Нью-Касл, Делавер. Законодавчий орган штату назвав його в 1977 році мінералом штату Делавер за пропозицією Delaware Mineralogical Society.[6]

Родовища відомі в США, ПАР, Індії, Шрі-Ланці, Бразилії, Танзанії, Іспанії, Казахстані, Вірменії, Росії, Україні (Український щит).

Збагачення та використання[ред. | ред. код]

Використовують як вогнетрив у керамічному виробництві для одержання силуміну. З руд С. вилучається гравітаційною, електростатичною і трибоелектричною сепарацією, а також флотацією. Використовується для виготовлення міцних вогнетривких матеріалів, спец. ізоляторів, осн. вид сировини для одержання кремній-алюмінієвого сплаву (силуміну). Прозорі забарвлені різновиди — коштовні камені IV порядку.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Bowen G. T. Description and analysis of sillimanite, a new mineral // AJSNew Haven: 1824. — Vol. 8. — P. 113–118. — ISSN 0002-9599; 1945-452X
  4. На честь німецького фармацевта і хіміка W.H.S. Bucholz.
  5. sillimanite \ mindat.org
  6. Архівна копія. Архів Geology/Mineralogy/destatemineral.aspx оригіналу за 10 червня 2010. Процитовано 19 грудня 2009.  Мінерал штату Делавер, Силліманіт, Геологічна служба штату Делавер

Література[ред. | ред. код]