Силовий кабель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Високовольтний силовий кабель розрахований на напругу 400 кВ. Великий провідник в центрі проводить струм, менші провідники по зовнішньому колу, виступають в якості екрану, задля врівноваження напруження в товстому ізоляційному шарі поліетилену.

Силови́й ка́бель — збірна назва для електричних кабелів, які використовуються для під'єднання потужних споживачів. Кабель зазвичай складається з одного або більше електричних струмопровідних жил, найчастіше скріплених спільною оболонкою/ами. Збірка використовується для передавання електричної енергії. Силові кабелі можуть бути: встановлені як постійні електропроводки в приміщеннях, закопані в землю чи занурені в воду, прокладені на висоті або просто покладені на поверхню.

Гнучкі силові кабелі застосовуються для рухомих пристроїв і машин, переносних електроінструментів, для світлосигнальних систем в аеропортах тощо.

Історія[ред. | ред. код]

Перша система розподілу електроенергії, розроблена Томасом Едісоном 1882 року в Нью-Йорку, являла собою мідні стрижні, загорнуті в джут і поміщені в жорсткі труби, заповнені бітумною сумішшю. Хоча вулканізований каучук був запатентований Чарлзом Гуд'їром 1844 року, він не застосовувався для ізоляції кабелів аж до 1880-х років, коли його було використано для проводки освітлювальних мереж. Кабель з гумовою ізоляцією, використовувався у системах 11 000 вольт встановлених для енергетичного проекту Ніагарського водоспаду, вже 1897 року.

Будова[ред. | ред. код]

Сучасні (станом на початок 2000 років) силові кабелі бувають різних розмірів, матеріалів і типів, кожен з яких спеціально пристосований для певного використання.

Кабелі складаються з трьох основних складових: провідники, ізоляція, захисна оболонка.

Силові кабелі (зліва-направо): з мідними суцільними жилами; з мідними гнучкими жилами; з алюмінієвими суцільними сегментними жилами.

Склад окремих кабелів, міняється залежно від застосування. Будова та матеріали визначаються трьома основними чинниками:

  • Робоча напруга, що визначає товщину ізоляції;
  • Пропускна здатність по струму, яка обумовлює розмір поперечного перерізу провідника (ів);
  • Умови навколишнього середовища, такі як: температура, вологість, хімічний вплив або дія сонячного світла, а також механічна дія, визначають форму і склад зовнішньої оболонки кабелю.

Кабелі для безпосереднього прокладання в землі або для відкритих установок, також можуть мати металеву броню у вигляді дроту, намотаного по спіралі навколо кабелю, або гофровану чи пласку стрічку, також обгорнуту навколо нього. Броню може бути виготовлено зі сталі або алюмінію, і хоча її приєднують до заземлення, вона не призначена для пропускання струму під час нормальної роботи.

У силових кабелях зазвичай використовуються багатожильні мідні або алюмінієві провідники, хоча в невеликих силових кабелях можуть застосовуватися суцільні провідники округлої або сегментної форми.

Кабель може містити неізольовані провідники, які використовуються для кола нейтралі або для заземлення.

Загальна збірка може бути круглою або пласкою. Непровідні нитки наповнювача, можуть бути додані в збірку для підтримки її форми. Силові кабелі спеціального призначення для підвісного або вертикального використання, можуть мати додаткові складники, такі як сталеві або кевларові конструкційні опори.

Деякі силові кабелі для зовнішнього застосування можуть не мати спільної оболонки. Інші кабелі можуть мати пластикову або металеву оболонку, що охоплює всі провідники. Матеріали для оболонки обираються з урахуванням стійкості до: води, мастил, сонячного світла, підземних умов, хімічних парів, ударів або високих температур. У застосуваннях для ядерної промисловості, до кабелю можуть пред'являтися особливі вимоги щодо стійкості до іонізуючого випромінення. Можна вказати, що кабельні матеріали не дають великої кількості диму під час горіння. Кабелі, призначені для підземного використання або прямого прокладання в землі, можуть мати оболонки з грубого пластику або металу, найчастіше свинцеві, або можуть вимагати спеціальної конструкції для прямого прокладання. Коли кабелі повинні прокладатися в місцях, де можливі механічні пошкодження, вони можуть бути захищені гнучкою сталевою стрічкою або дротяною бронею, яку також може бути покрито водостійкою оболонкою.

Передавання електроенергії без втрат за допомогою надпровідного кабелю, все ще знаходиться у стані випробувань. Найдовший у світі кабель довжиною близько 1 км було прокладено 2013 року в центрі міста Ессен. Його густина струму може бути в сто разів більше, ніж у міді; сила струму може бути в п'ять разів більшою, ніж у подібних мідних кабелів.

Характеристики[ред. | ред. код]

Після виготовлення та складування, кабелі піддаються електричним і механічним дослідам: на коротке замикання і контакт між провідниками, випробування безперервності, перевірка на цілісність, випробування на ізоляцію, випробування на розрив, випробування на тиск, рівномірність усадки, випробування теплового розширення кабелю.

Основні показники:

- всередині — залежить від магнітних якостей матеріалу і робочої частоти,

- зовнішня — залежить від розмірів кабелю.

  • Потужність на 1 км — залежить від діаметра провідників і властивостей ізоляційного матеріалу.
  • Поперечна провідність — виражає втрати енергії, які виникають внаслідок недосконалості ізоляції (струм витоку, ємнісний струм) і величини відстані між провідниками. Залежить від робочої частоти та складу діелектрика.
  • Характерним імпедансом, є відношення напруги до струму. Він виражає протидію, з якою стикається електромагнітна хвиля, під час проходження кабелем. Ця величина не залежить від довжини електричного кола.
  • Постійна розповсюдження, визначає зміну потужності електромагнітної хвилі під час її проходження кабелем.

Гнучкі кабелі[ред. | ред. код]

Основна стаття: Дріт

Всі електричні кабелі досить гнучкі, що дозволяє доставляти їх на місця установки, намотаними на котушки або барабани. У тих випадках, коли застосування вимагають багаторазового переміщення кабелю, наприклад, для переносного обладнання, використовуються більш гнучкі кабелі, звані «шнури». Гнучкі кабелі містять тонкі багатожильні а не суцільні провідники, і мають ізоляцію й оболонки, які витримують сили повторного згинання та стирання. Міцні гнучкі кабелі для роботи за важких умов, наприклад, котрі живлять шахтну торцеву машину, ретельно спроектовані — їх термін служби вимірюється в тижнях.

Дуже гнучкі силові кабелі використовуються в автоматизованих машинах, робототехніці і верстатах.

Рентгенівський кабель — це особливий вид гнучкого високовольтного кабелю.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • «undergrounding electric lines» A J Pansini, ISBN 0-8104-0827-9, 1978
  • Underground Systems Reference Book, Edison Electric Institute, New York, 1957, no ISBN
  • R. M. Black The History of Electric Wires and Cables, Peter Pergrinus, London 1983 ISBN 0-86341-001-4
  • http://www.thisoldhouse.com/toh/article/0,,562098-8,00.html
  • Terrell Croft and Wilford Summers (ed), American Electricans' Handbook, Eleventh Edition, McGraw Hill, New York (1987) ISBN 0-07-013932-6, sections 2-13 through 2-84
  • Бібліографія: «Encycl.Dict. Webster's.», 1993, p.