Силікатна кислота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Силіка́тна кислота́ H2SiO3 — сполука кремнію, назву якої утворено від латинської назви елемента Silicium.

Силікатна кислота дуже слабка. Вона слабша навіть за карбонатну кислоту.

Отримання[ред.ред. код]

Силікатну кислоту можна одержати дією будь-якої кислоти на розчини силікату калію або натрію, наприклад:

Na2SiO3 + 2HCl → H2SiO3↓ + 2NaCl

При цьому вона виділяється у вигляді білого драглистого осаду, який містить значну кількість води. У воді H2SiO3 нерозчинна, але у подрібненому стані має властивість утворювати колоїдний розчин. При нагріванні силікатна кислота поступово зневоднюється, а при прожарюванні повністю втрачає воду і перетворюється на силікатний ангідрид SiO2.

Взагалі силікатних кислот існує багато. Їхні формули потрібно записувати як сполуки силікатного ангідриду з водою, зв'язуючи формули крапкою. Наприклад, формулу метасилікатної кислоти H2SiO3 записують як SiO2·H2O, формулу ортосилікатної H2SiO4 — як SiO2·2H2O.

Крім мета- і ортосилікатної кислоти існує багато так званих полісилікатних кислот, в молекулах яких міститься більше одної молекули силікатного ангідриду. Їх позначають загальною формулою (SiO2)n·(H2O)m. Наприклад:

  • H2Si2O5, або 2SiO2·H2O;
  • H4Si3O8, або 3SiO2·2H2O;
  • H2Si4O9, або 4SiO2·H2O і т. д.

Солі силікатної кислоти називають силікатами, а полісилікатних — полісилікатами. Їх зазвичай зображують формулами окремих оксидів, що входять до складу полісилікату, зв'язуючи формули оксидів крапками в єдину формулу полісилікату (наприклад, мінерал олівін — MgO·FeO·SiO2).

Джерела[ред.ред. код]

  • Деркач Ф. А. Хімія. — Львів : Львівський університет, 1968. — 312 с.


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.