Силікатна кислота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Силікатна кислота
Властивості
Молекулярна формула H2SiO3
Молярна маса г/моль 78,086

Силіка́тна кислота́ H2SiO3 — сполука кремнію, назву якої утворено від латинської назви елемента Silicium.

Силікатна кислота — дуже слабка, двохоснóвна кислота. Нерозчинна у воді. Вона не діє на індикатори, не реагує з металами, багатьма оснóвними оксидами, нерозчинними основами, солями, але взаємодіє з лугами і розкладається при нагріванні. Ця кислота слабша навіть за карбонатну кислоту.

Отримання[ред.ред. код]

Силікатну кислоту можна одержати дією будь-якої кислоти на розчини силікату калію або натрію, наприклад:

Na2SiO3 + 2HCl → H2SiO3↓ + 2NaCl: Na2SiO3 + H2SO4 → H2SiO3↓ + Na2SO4

При цьому вона виділяється у вигляді білого драглистого осаду, який містить значну кількість води. У воді H2SiO3 нерозчинна, але у подрібненому стані має властивість утворювати колоїдний розчин. При нагріванні силікатна кислота поступово зневоднюється, а при прожарюванні повністю втрачає воду і перетворюється на силікатний ангідрид SiO2.

Взагалі силікатних кислот існує багато. Їхні формули потрібно записувати як сполуки силікатного ангідриду з водою, зв'язуючи формули крапкою. Наприклад, формулу метасилікатної кислоти H2SiO3 записують як SiO2·H2O, формулу ортосилікатної H2SiO4 — як SiO2·2H2O

Крім мета- і ортосилікатної кислоти існує багато так званих полісилікатних кислот, в молекулах яких міститься більше одної молекули силікатного ангідриду. Їх позначають загальною формулою (SiO2)n·(H2O)m. Наприклад:

  • H2Si2O5, або 2SiO2·H2O;
  • H4Si3O8, або 3SiO2·2H2O;
  • H2Si4O9, або 4SiO2·H2O і т. д.

Солі силікатної кислоти називають силікатами, а полісилікатних — полісилікатами. Їх зазвичай зображують формулами окремих оксидів, що входять до складу полісилікату, зв'язуючи формули оксидів крапками в єдину формулу полісилікату (наприклад, мінерал олівін — MgO·FeO·SiO2).

Більшість силікатів — хімічно пасивні сполуки. Лише водорозчинні солі Натрію і Калію вступають у реакції обміну з кислотами та іншими солями. Розчини силікатів Na2SiO3 і K2SiO3 називають рідким склом. Розчин солі Na2SiO3 — це відомий силікатний клей. Рідке скло використовують для просочування деревини з метою надання їй вогнетривкості.

Силікатні матеріали[ред.ред. код]

Силікати широко використовують на практиці, зокрема у будівництві. Найважливішими силікатними матеріалами є скло, кераміка, цемент. Скло (звичайне, або віконне) — це однорідна суміш (твердий розчин) силікатів Натрію, Кальцію і силіцій (IV) оксиду. Його склад: Na2O • CaO • 6SiO2

Скло виробляють, здійснюючи реакцію соди й вапняку із кварцовим піском за температури 1400—1500 °С:

Na2CO3 + CaCO3 + 6SiO2 → Na2O·CaO·6SiO2 + 2CO2

Утворюється в'язкий розплав скла. Посуд, інші предмети виробляють із розплавленої скломаси видуванням або формуванням.

Кришталь — скло, яке замість силікатів Натрію та Кальцію містить силікати і борати Калію та Плюмбуму(II). Кришталь сильно заломлює світло і грає всіма кольорами веселки.

Джерела[ред.ред. код]

  • Деркач Ф. А. Хімія. — Львів : Львівський університет, 1968. — 312 с.


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.