Перейти до вмісту

Симоньян Маргарита Симонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Маргарита Симоньян
рос. Маргарита Симоновна Симоньян Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася6 квітня 1980(1980-04-06) (45 років)
Краснодар, РРФСР, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоРосія Росія
Національністьвірмени[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпропагандистка
Alma materКубанський державний університет
Знання мовросійська і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладRT[2][3] і Росія сьогодні[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Членствоthird Civic Chamber of the Russian Federationd і Список Навального Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1999 — тепер. час
Посадаголовний редактор, головний редактор і головний редактор Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяЄдина Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
КонфесіяВірменська апостольська церква Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зКеосаян Тигран Едмондович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Олександра Невського орден Пошани (Російська Федерація) орден Дружби
подяка Президента Російської Федерації
Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії)
Орден святої рівноапостольної княгині Ольги
Орден Дружби (Південна Осетія) медаль Мовсеса Хоренаці
Prize of the Government of the Russian Federation in the field of mass media
IMDbID 9074310 Редагувати інформацію у Вікіданих

Маргарита Симонівна Симоньян (рос. Маргарита Симоновна Симоньян; нар. 6 квітня 1980, Краснодар, РРФСР) — російська пропагандистка, головна редакторка інформаційного агентства «Россия сегодня», керівниця телеканалу «Russia Today»[4][5][6].

Через поширення дезінформації, російської пропаганди та підтримку вторгення Росії в Україну знаходиться під санкціями України[7], 27 країн ЄС, США, Великої Британії, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії та Нової Зеландії[8]. 2022 року Вірменія оголосила її персоною нон грата і заборонила в'їзд до країни[9].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походження й освіта

[ред. | ред. код]

Народилася 6 квітня 1980 року в Краснодарі. Навчалася в місцевій мовній спецшколі № 36.

Закінчила Кубанський державний університет і Школу телевізійної майстерності Володимира Познера.

За словами Маргарити, її прабабуся пережила геноцид вірменів у Туреччині, а 1915 року з Трабзона зуміла втекти до Криму[10]. На півострові мешкали дідусь і бабуся Симоньян по батьковій лінії. Предки по маминій лінії мешкали біля Адлера (Сочі)[11].

Журналістська кар'єра

[ред. | ред. код]

Із лютого 1999 по січень 2000 року — кореспондентка телерадіокомпанії «Краснодар». З кінця 1999 року висвітлювала бойові дії в Чечні. 2000 року призначена ведучою редакторкою інформаційних програм ТРК «Краснодар».

2001 року стала власною кореспонденткою ВДТРК у Ростові-на-Дону. Із наступного року працювала у ВДТРК у складі президентського пулу журналістів. Висвітлювала теракт у Беслані 2004 року.

У квітні 2005 року 25-річну Симоньян призначили головною редакторкою телеканалу «Russia Today» (RT). Вела програми на каналах РЕН ТВ («Что происходит?») і НТВ («Железные леди»). 31 грудня 2013 року призначена головною редакторкою міжнародного інформаційного агентства «Россия сегодня».

Із 2011 року — членкиня ради директорів Першого каналу. Віце-президент Національної асоціації телерадіомовників (НАТ), членкиня Академії Російського телебачення. 2010 року видала книгу «В Москву!». 2013 року ввійшла до топ-5 найвпливовіших жінок Росії в області медіа за підсумками 2012 р.

2014 року ввійшла до списку російських журналістів, яким заборонений в'їзд до України[12].

Журнал «Огонёк» поставив Маргариту Симоньян на 15-те місце в рейтингу 100 найвпливовіших жінок Росії 2014 року[13], а радіостанція «Ехо Москви» — на 14-те місце в аналогічному рейтингу 2015 року[14].

28 січня 2021 року публічно закликала владу РФ анексувати території України, підконтрольні ДНР і ЛНР.[15]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Симоньян заявляла, що завжди насторожено ставилась до юридичного шлюбу: «Я надивилася на нещасних одружених жінок і з'явилася неприязнь до шлюбу». В одному з інтерв'ю 2012 року вона повідомляла, що протягом шести років перебуває в цивільному шлюбі з журналістом і продюсером Андрієм Благодиренком. Своїм захопленням Симоньян називала кулінарію.[16]

З 2022 по 2025 роки перебувала у шлюбі з режисером, продюсером і телеведучим Тиграном Кеосаяном (фактично жили разом з 2012 року).

У серпні 2013 року народила дочку Мар'яну Тигранівну,[17] у вересні 2014 — сина Баграта Тиграновича,[18] 19 жовтня 2019 року — дочку Маро Тигранівну. Симонян писала, що її діти Мар'яна і Баграт розмовляють п'ятьма мовами: російською, вірменською, англійською, французькою та китайською.[19]

Інтернет-мем

[ред. | ред. код]
Докладніше: Боброїдка

З початку 2013 року за Симоньян в інтернеті закріпилось жартівливе прізвисько «боброїдка», після того як вона повідомила своїм підписникам: «Вперше в житті буду готувати бобра. Опитані експерти. У підсумку я зварю голову бобра з цибулею, морквою і лаврушкою для бульйону. Решту м'яса замариную на ніч у часнику, ягодах ялівцю та чорному перці, завтра посмажу, а потім протушкую в бульйоні до м'якості»[20]. Користувачам такі смаки здалися специфічними, адже бобер – тварина малопоширена в їжі. [21] [22]. Мережею також поширились меми, що поєднують зображення Симоньян і бобра.[22]

Резонансні заяви

[ред. | ред. код]

2 жовтня 2023 року заявила, що «десь над Сибіром» можна влаштувати термоядерний вибух. На її думку, це стане «ядерним ультиматумом», який допоможе у боротьбі із Заходом.[23]

Важка хвороба

[ред. | ред. код]

7 вересня 2025 повідомила, що в неї діагностували «страшну, важку хворобу», і на неї чекає операція. Як повідомляє низка ЗМІ на основі своїх джерел, мова йде про рак молочної залози.[24][25]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.spisok-putina.org/en/personas/simonyan-2/
  2. ↑ а б https://www.washingtonpost.com/world/2020/11/30/obama-blackface-russia-kremlin-tv/
  3. ↑ а б https://www.rferl.org/a/russia-simonyan-belarus-media-freedom-rsf/31288938.html
  4. ↑ Michlin-Shapir, Vera (2020). THE LONG DECADE OF DISINFORMATION. Defence Strategic Communications (англ.). 9 (9): 169—185. ISSN 2500-9478. Архів оригіналу за 3 серпня 2022.
  5. ↑ Lemke, Tobias; Habegger, Michael W. (29 березня 2022). Foreign Interference and Social Media Networks: A Relational Approach to Studying Contemporary Russian Disinformation. Journal of Global Security Studies (англ.). 7 (2). doi:10.1093/jogss/ogac004. ISSN 2057-3189 2057-3170, 2057-3189. {{cite journal}}: Перевірте значення |issn= (довідка)
  6. ↑ EU to sanction head of English-language Russian broadcaster RT. Politico (англ.). 23 лютого 2022. Архів оригіналу за 21 червня 2022. Процитовано 3 серпня 2022.
  7. ↑ Указ Президента України від 7 січня 2023 року № 4/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
  8. ↑ Implementing regulation - 2022/260 - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 10 вересня 2025.
  9. ↑ Zatulin and Simonyan banned from Armenia. jam-news.net. 10 жовтня 2022.
  10. ↑ О русских, нерусских и как дальше жить… [Архівовано 27 липня 2016 у Wayback Machine.] (m-simonyan.livejournal.com) (рос.)
  11. ↑ Ответы Маргариты Симоньян на ваши вопросы [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] (Эхо Москвы) (рос.)
  12. ↑ СБУ заборонила в'їзд до України 35 російським журналістам. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
  13. ↑ Рейтинг «100 самых влиятельных женщин России» журнала «Огонёк». Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 21 вересня 2016.
  14. ↑ 100 самых влиятельных женщин России — рейтинг [Архівовано 20 серпня 2020 у Wayback Machine.] (echo.msk.ru) (рос.)
  15. ↑ «Россия-матушка, забери Донбасс домой». Российская пропагандистка приехала на съезд сепаратистов в оккупированном Донецке. nv.ua (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  16. ↑ Лентапедия/Симоньян, Маргарита — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 7 березня 2023.
  17. ↑ Маргарита Симоньян родила дочь Марьяну. Российская газета. 12 серпня 2013. Процитовано 7 березня 2023.
  18. ↑ Тигран Кеосаян и Маргарита Симоньян назвали сына Багратом // KP.RU. web.archive.org. 30 вересня 2014. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 7 березня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  19. ↑ Маргарита Симоньян: биография, личная жизнь, дети. Маргарита Симоньян и Тигран Кеосаян. Маргарита Симоньян биография. Биография Симоньян. Симоньян биография - Свободная Пресса. svpressa.ru (рос.). Процитовано 7 березня 2023.
  20. ↑ Коц, Александр. Маргарита Симоньян: "Сварю бобриную голову с луком, морковью и лаврушкой". Комсомольская правда (рос.). Процитовано 9 січня 2023.
  21. ↑ Ставицкий, Андрей. Почему Симоньян называют боброедкой? И при чем тут Навальный?. Палач. Процитовано 9 січня 2023.
  22. ↑ а б Почему Маргариту Симоньян называют боброедкой. Пронедра (рос.). 7 лютого 2021. Процитовано 9 січня 2023.
  23. ↑ Маргарита Симоньян предложила взорвать ядерную бомбу над Сибирью — это будет «ультиматум» Западу Она считает, что не случится «ничего такого страшного». В Сибири так не думают. Meduza (рос.). Процитовано 4 жовтня 2023.
  24. ↑ Маргарита Симоньян уперше зізналася, що в неї знайшли важку хворобу. NV. 8 вересня 2025.
  25. ↑ Рак, втрата дитини та любов Путіна: як Маргарита Симоньян стала головною пропагандисткою Кремля. 24 Канал (укр.). 10 вересня 2025. Процитовано 10 вересня 2025.
  26. ↑ СМИ: 300 журналистов получили от Путина награды за Крым. BBC News Русская служба (рос.). 5 травня 2014. Процитовано 7 березня 2023.
  27. ↑ Награждённые государственными наградами Российской Федерации. Президент России (рос.). Процитовано 7 березня 2023.
  28. ↑ Распоряжение Правительства Российской Федерации от 23.12.2020 № 3491-р ∙ Официальное опубликование правовых актов ∙ Официальный интернет-портал правовой информации. publication.pravo.gov.ru. Процитовано 7 березня 2023.
  29. ↑ Награждённые государственными наградами Российской Федерации. Президент России (рос.). Процитовано 7 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Симоньян_Маргарита_Симонівна&oldid=47468591