Симон (Тодорський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архієпископ Симон
Simon todorsky.jpg
Єпископ Костромський та Галицький
31 березня 1745 — 18 серпня 1745
Попередник: Єпархія заснована
Наступник: Сильвестр (Кулябка)
 
Ім'я при народженні: Симеон Федорович Теодо́рський
Народження: 1700(1700)
Золотоноша
Смерть: 22 лютого 1754(1754-02-22)
Псков
Похований: Псковський Свято-Троїцький собор
Чернецтво: 17 травня 1740
Єп. хіротонія: 31 березня 1745

Архієпископ Симон (Симеон Федорович Теодо́рський; 1700 чи 1701, Золотоноша — †22 лютого 1754, Псков) — єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії, архієпископ Псковський, Ізборзький та Нарвський. Богослов, перекладач та проповідник, законовчитель Петра III та Катерини II.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався у Києво-Могилянській академії (17181727), потім жив у Ревелі, далі вищу освіту отримав у Німеччині в Галійському університеті.

Є інформація, що він також навчався у Єнському університеті.

Був близький до пієтистів. У Галі переклав з німецької «Книжку про істинне християнство» Йогана Арндта та «Вчення про початок християнського життя» Анастасія Проповідника. Книги вийшли друком в Галлі (1735), однак у Москвії переклад Арндта був заборонений царицею Єлизаветою у 1743, незважаючи на те, що він на той час був членом Синоду та придворним проповідником. Роль перекладу Тодоровського у становленні російської філософї відзначав В. В. Зеньковський[1].

Перекладав вірші.


Автограф Симона Тодорського. Рукопис перекладу «Катехизиса» А. Г. Франке.

Після Галле працює «з єзуїтами на різних місцях», потім викладав грецьку у Белграді.

1738 — приїхав до Києва і почав викладати у Києво-Могилянській академії грецьку, давньоєврейську та німецьку мови (перший систематичний викладач цих дисциплін); за оцінкою протоієрея Георгія Флоровського — «великий знавець мов грецької та східних, учень знаменитого Міхаеліса»[2].

17 травня 1740 — пострижений в чернецтво (із збереженням імені) і отримав посаду катехизатора.

1742 — викликаний наказом Єлизавети до двора і призначений законовчителем та вихователем наступника, Карла Петера Гольштейн-Готторпського (майбутнього Петра ІІІ. Після переходу Петра до православ'я Симон залишався його духівником, а з 1744 був вихователем та духівником його нареченої — Софїі Фредерики Цербської, майбутньої Катерини ІІ.

1743 — архімандрит Іпатієвського монастиря у Костромі, член Синоду.

1745 — рукопокладений в єпископа Костромського та Галицького, однак працював на цих посадах заочно, при дворі. За п'ять місяців формально переведений на Псковську та Нарвську катедру, залишаючись у Петербурзі. Збільшив витрати на утримання семінаристів у Псковській духовній семінарії.

Брав участь у підготовці церковнослов'янського перекладу Біблії, який досі в ужитку.

1748 — зведений в сан архімандрита.

1749 — звільнений від обов'язків духівника.

Помер 22 лютого 1754 у Пскові. Похований у Псковському Троїцькому соборі, на нижньому поверсі у східному відділенні усипальниці.

Видані праці[ред. | ред. код]

Переклад книги Іоанна Арндта, в Галлі, 1735.

Переклади

  • Іоанн Арндт. Чотири книжки про істинне християнство. Галле, 1735.
  • Анастасій Проповідник. Настановлення до істинного пізнання та рятувального використання Страждань та смерті Господа та Спасителя нашого Ісуса Христа. Галле, 1735.
  • Август Франке. Початок християнського вчення. Галле, 1735.
  • П'ять обраних псалмів царюючого пророка Давида із піснями похвалами двох церковних вчителів Амвросія та Августина. Галле, 1730-е.

Проповіді

  • «Боже особливе благословення» (слово на шлюб Петра Федоровича та Катерини Олексіївни) серпня 1745 г.). Москва, Синодальна друкарня; Санкт-Петерубрг, Друкарня Академії наук.
  • «Слово на день народження Єлизавети Петрівни» 18 грудня 1746 р. Москва, Синодальна друкарня.
  • «Слово на день приходу на престол» 25 листопада 1747 г. Москва, Синодальна типографія, 1748.

Переписка Симона (на грецькій, латинській та німецькій мовах зберігається у відділі рукописів та давніх книг Псковського державного музея-заповідника (Ф. 140 од. збер. Х ст. — сер. XVIII ст.).

Бібліотека, зібрана Симоном, була передана Псковському Архієрейському дому, із якого у 1817 поступила до Псковської семінарії і тепер 55 видань на латинській, грецькій, арабській, давньоєврейській та німецькій мовах та кілька рукописних книжок зберігаються у архівах Псковського державного музея-заповідника.

Приклад поетичного перекладу Тодорського[ред. | ред. код]

нім. "Auf meinen lieben Gott...",

Зігмунд Вайнгертнер (нім. Siegmund Weingärtner)

Переклад Симона Тодорського [3]

нім. Auf meinen lieben Gott
Trau ich in Angst und Noth:
Er kann mich allzeit retten
Aus Trübsal, Angst und Nöthen;
Mein Unglük kann Er wenden,
Steht all’s in seinen Händen.


Ob mich mein Sünd anficht,
Will ich verzagen nicht;
Auf Christum will ich bauen,
Und Ihn allein vertrauen:
Ihm thu ich mich ergeben
Im Tod und auch im Leben.

Посредѣ зла многа,
надѣюсь на Бога, онъ мене не оставитъ, от всѣхъ мя бѣдъ избавитъ.
ниже дастъ мнѣ пропасти, все лежитъ въ его власти.

Грѣхомъ искушаемъ, не отчаяваемъ
есмъ, всю мою надѣю, въ Іисусѣ имѣю.
ему хощу служити, живъ и мертвъ его быти.

Приклад тексту проповіді[ред. | ред. код]

Нынѣ воззри Россïе веселым лицем и обрадованною душею на Внука ПЕТРОВА сына Анны Петровны, воззри и благодари Бога твоего, наслѣдствïе ПЕТРОВО в пользу твою цѣло тебѣ сохранившаго. О нем же едва слышать мощно было, сего Божïими непостижимыми судьбами, и премудрым Всепресвѣтлѣйшïя правильныя Государыни твоея ЕЛИСАВЕТЫ промыслом, не токмо видѣти, но и превожделѣнный тебѣ день высокаго Его рожденïя свѣтло и всеторжественно праздновати сподоляешися.

Смотри, как дивно и коль красно процвѣтает праведный твой Монарх ПЕТР Первый, в ПЕТРѣ внукѣ своем! прочитывает репорты от гвардïи приносимыя, прочитывает письма от армïи присылаемыя, как же изрядно о репортах рассуждает, с каким смысленным любопытством о состоянии армïи вопрошает: удивитися потреба. Не ПЕТРОВОЙ ли се цвѣт, не Перьваго ли се ПЕТРА остроумïе, в Его Высочествѣ процвѣтает.

Рассуждает о иностранных государствах, о математических, физических и прочих ученïях таковому лицу приличных, о обученïи военном, о штатском поведенïи, с приличными всякой вещи резонами, не ПЕТРОВ ли се цвѣт, не Перьваго ли се ПЕТРА искусство в Его Высочествѣ процвѣтает.
(Цит. по: Кислова Е. И. «Слово на день рождения Петра Фёдоровича» Симона Тодорского)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос.) История русской философии[недоступне посилання з травень 2019]
  2. (рос.)Пути русского богословия
  3. По виданню Д.Чижевського в часописі «Kyrios».

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]