Симфонія кончертанте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Симфонія кончертанте, або концертна симфонія — твір для групи солістів з оркестром.

Жанр був сформований у XVIII ст. В той час її називали концертом, концертіно та концертним дуетом, але, водночас, вона займала проміжне місце між симфонією та інструментальним концертом. Від концерту класична симфонія кончертанте «успадкувала» тричастинність, від симфонії — трактування виконавського складу як музично-естетичної цілісності. Специфіка жанру полягає в тому, що інструменти, які мають соло, не є в той же час постійними солістами, як в сольному концерті чи кончерто гроссо. Ці інструменти входять до складу оркестру і в доцільний момент композитор просто змінює їх функцію з оркестрової на сольну.

Приклади творів у цьому жанрі[ред.ред. код]

  • Гарольд в Італії (Берліоз)
  • Концертна симфонія для гобоя, фагота, скрипки та віолончелі з оркестром (Гайдн)
  • Концертна симфонія для скрипки і альта з оркестром (Моцарт)
  • Концертна симфонія для духових та оркестру (Моцарт)
  • Симфонія-концерт для віолончелі з оркестром (Прокоф'єв)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Корній Л. Історія української музики. — Ч. 2 — Київ — Харків — Нью-Йорк: видавн. М. П. Коць, 1998. — 386 с.
музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.