Симфонія № 6 (Прокоф'єв)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Симфонія № 6
Композитор Прокоф'єв Сергій Сергійович
Тональність Мі-бемоль мінор

Симфонія № 6, мі-бемоль мінор тв. 111  — симфонія Сергія Прокоф'єва, написана у 1947 році. Вперше виконана 11 жовтня 1947 року у Ленінграді, диригував Є.Мравінський. Цю симфонію розглядають як елегію пам'яті жертв другої свтової війни, порівнюючи з урочистішою П'ятою.

Характеристика[ред. | ред. код]

Робота над симфонією тривала з весни 1945 року, попри серйозну хворобу композитора[1].У 1947 році одночасно із завершенням шостий симфонії Прокоф'єв переробив партитуру четвертої[2].

Порівнюючи цю симфонію із попередньою І. Мартинов відзначав: «За своїм образним змістом і жанровим характером шоста симфонія є повною протилежністю п'ятої: епос поступається місцем ліриці. І все ж обидва твори близькі одна одній: вони відображають в різних сферах пережите в роки війни. Музика шостий симфонії приваблює глибокою щирістю і шляхетністю»[3].

Музичні критики не раз відзначали, що музика другої частини шостої симфонії нагадує Adagio із «Ромео і Джульєти» або «Попелюшки». І. Мартинов лише частково поділяв таку оцінку: «В якійсь мірі це вірно, але, як і будь-яке порівняння, має і зворотну сторону: можна говорити не тільки про проникнення балетної музики в симфонію, але, з ще більшими підставами, про симфонізацію балету, приклади чого можна знайти в прокоф'євському Adagio . І якщо відзначати їх внутрішню спорідненість з другою частиною шостою симфонії, то вона виражається в дифірамбічному настрої, вираженому в спокої мелодичного руху»[4].

Незважаючи на великий успіх симфонії на прем'єрі, її виконавська доля склалася важко. Вже невдовзі після ї прем'єри 10 лютого 1948 року виходить Постанова ЦК ВКПб про оперу «Великая Дружба» Мураделі а 20 лютого арештовують дружину С. Прокоф'єва Ліну.

Структура[ред. | ред. код]

Симфонія складається з 3-х частин:

  1. Allegro moderato
  2. Largo
  3. Vivace

Загальна тривалість — понад 40 хвилин.

Написана симфонія для великого симфонічного оркестру (потрійний склад духових)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мартынов, 1974, с. 486, Глава девятая. Вечер жизни.
  2. Мартынов, 1974, с. 494, Глава девятая. Вечер жизни.
  3. Мартынов, 1974, с. 487, Глава девятая. Вечер жизни.
  4. Мартынов, 1974, с. 489, Глава девятая. Вечер жизни.

Література[ред. | ред. код]

  • Мартынов И. И. Сергей Прокофьев. Жизнь и творчество. — Музыка. — М., 1974. — 560 с.

Посилання[ред. | ред. код]