Синагога «Бейкер» (Васильків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синагога «Бейкер»
Синагога «Бейкер» 4.jpg
Країна Україна Україна
Місто Васильків
Конфесія юдаїзм
Стиль Цегляний стиль
Дата заснування поч. ХХ ст.
Стан Закинута

50°10′28″ пн. ш. 30°19′03″ сх. д. / 50.174313° пн. ш. 30.317583° сх. д. / 50.174313; 30.317583

Синагога «Бейкер» — закинута синагога у місті Васильків, Київської області. Рідкісний зразок культової єврейської архітектури на Київщині.

Історія[ред. | ред. код]

Київська губернія входила до межі єврейської осілості Російської імперії, завдяки чому у Василькові сформувалася велика єврейська громада. Вона продовжувала зростати через тимчасову заборону юдеям мешкати у Києві, яку видав у 1827 році цар Микола І. Значна кількість єврейських родин переселилися до маленьких містечок навколо Києва. На початку ХХ ст. у Василькові нараховувалося 10930 євреїв із загальної кількості громадян — 17660.[1]

На початку ХХ ст. у Василькові звели нову муровану синагогу, на місці дерев'яного молитовного будинку. Синагога виходила на колишню вул. Костенкову (Велику Костенкову), між Базарною площею і вулицею Лікарняною.[2] На цеглі синагоги виявлені клейма «А. Доломакін». (Завод Андрія (Адріана) Фомича Доломакіна, розташований на Великій Васильківській вулиці в м. Києві, згадується в кінці 1890-х років).

У 1927 році синагогу «Бейкер» закрили. Згідно «Протоколу № 27/328 Малої Президії Всеукраїнського Виконавчого Комітету» від 19.11.1927 молитовний відведено до потреб Південно-Західної залізниці, оскільки у місті є крім цього три єврейських молитовних будинки.[3]

По вулиці Костенковій була проведена залізнична гілка, а будівлю синагоги пристосували під залізничний вокзал «Васильків–2», що він проіснував до 1990-х років. Потім будівлю передали під житло працівникам залізниці. З того часу будівля занепала.

Опис[ред. | ред. код]

Цегляна, двоповерхова з підвалом синагога. Стіни декоровані елементами середньовічної архітектури. Будівля має характерні типові ознаки єврейської культової споруди. Мала великий об'єм двоповерхової зали і галереї для жінок, на яку ведуть окремі сходи. На східній торцевій стіні влаштований виступ — «ковчег завіту», вівтарний шкап, для зберігання священних сувоїв.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Еврейское население России по данням переписи 1897 г. и по новейшим источникам. — Петроград, 1917. — с.29
  2. ДАКО. — Ф. 1. — оп. 245. — спр.227. — 1909. Об утверждении проекта на пост ройку женского еврейского училища при Талуд-Торе в г. Василькове.
  3. ЦДАВОВ України. — Ф. Р. 1. — оп.3. — спр. 1761. — 1927. — арк.. 408. Про закриття молитовного будинку