Бейс Аарон ве-Ісроель

Синагога Цорі Ґілод
	Синагога на вулиці Братів Міхновських, 4 у Львові
	49°50′17″ пн. ш. 24°00′16″ сх. д. / 49.838056° пн. ш. 24.004444° сх. д.Координати: 49°50′17″ пн. ш. 24°00′16″ сх. д. / 49.838056° пн. ш. 24.004444° сх. д.
Тип споруди	споруда і синагога
Розташування	Україна, Львів
Архітектор	Альберт Корнблют
Початок будівництва	1912
Кінець будівництва	1925
Стиль	необароко
Належність	юдаїзм
Адреса	79018, м. Львів, вулиця Братів Міхновських, 4
	Бейс Аарон ве-Ісроель у Вікісховищі

Цорі Ґілод — діюча синагога у Львові на вулиці Братів Міхновських. Повернута єврейській громаді у 1989 році, прибулі для керування релігійною громадою представники карлінського хасидського напрямку стали називати синагогу «Бейс Аарон ве-Ісроель» («Дім Арона і Ізраїля»), щоб підкреслити належність синагоги до їх установ, проте для львів'ян вона залишилася відома під її історичною назвою — Цорі Ґілод.

Історія[ред. | ред. код]

1897 року Мозес Гріфель звів одноповерховий будинок на ділянці між вулицями братів Міхновських і Хотинською. 1912 року його придбало товариство «Цорі Ґілод» (івр. צרי גלעד‎, «бальзам Гілеаду»), засноване 1899 року рабином Йоахимом Ґутманом. Приміщення було пристосовано під молитовний дім. Отримавши дозвіл від магістрату, у 1923—1925 роках товариство спорудило нову синагогу за проєктом Альберта Корнблюта. У радянський час використовувалась як склад. 1989 року передана єврейській громаді. У 1990—1991 роках проведено ремонт. В інтер'єрі збереглись одні з небагатьох в Україні синагогальних розписів, автором яких є Максиміліан Куґель^[1].

Архітектура[ред. | ред. код]

Будівля прямокутна у плані, складається з молитовної зали 14,2×14 м і допоміжних приміщень. Поруч, зі сторони вулиці братів Міхновських має подвір'я. Східний фасад утворює єдину лінію із забудовою вулиці Хотинської. В обидвох фасадах високі вікна з півциркульними завершеннями. У фальшивому склепінні влаштовано ліхтар (зараз ошальований). В інтер'єрі влаштовано двоярусні галереї.

Галерея[ред. | ред. код]

Розписи інтер'єрів
Світловий ліхтар
Східний фасад від вулиці Хотинської

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Братів Міхновських — синагога «Цорі Ґільод». lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 19 березня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Цорі Ґілод у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Львів»
	Цорі Ґілод у Вікісховищі^?

Бойко О. Синагога Цорі Гільод // Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 155—158. — ISBN 966-8849-30-2.
Гельстон Й. Синагоги Львова // Галицька брама. — № 10—11 (34—35). — жовтень-листопад, 1997. — С. 6—9, 15.
Кравцов С. Синагоги Західної України, стан і проблеми вивчення // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — № 2. — Львів, 1994. — С. 10—16.
Пархомовський А. Становлення відродженої громади // Галицька брама. — № 10—11 (34—35). — жовтень-листопад, 1997. — С. 4—5.

Посилання[ред. | ред. код]

Синагога Бейс Аарон ве Ісраель (Цорі Ґілод), Львів. karpaty.rocks. Процитовано 19 березня 2023.
Євгеній Іпатов (3 липня 2015). «Дім Аарона і Ізраеля», або дивом вціліла львівська синагога. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 19 березня 2023.
Євген Гулюк, Оксана Бабенко (23 травня 2019). «Бальзам» для душі. Товариство «Цорі Ґільод» і діюча синагога у Львові. velychlviv.com. Релігійний інтернет-ресурс «Духовна велич Львова». Архів оригіналу за 15 серпня 2022. Процитовано 19 березня 2023.

Див. також[ред. | ред. код]

Синагога на Подолі у Києві

[1] Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Братів Міхновських — синагога «Цорі Ґільод». lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 19 березня 2023.

[1]