Синдром Бадда — Кіарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Синдром Бадда-Кіарі)
Перейти до: навігація, пошук
Синдром Бадда — Кіарі
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 I82.0
OMIM 600880
DiseasesDB 1735
eMedicine med/2694
MeSH D006502

Синдро́м Ба́дда-Кіа́рі[1] — клінічний синдром, який розвивається внаслідок оклюзії печінкових вен. Синдром може мати блискавичний, гострий або безсимптомний перебіг.

Епонім[ред.ред. код]

Назва синдрому походить[2] від прізвищ англійського лікаря Джорджа Бадда (англ. George Budd — 1808—1882 роки), який описав його 1845 року[3] та австрійського патолога Ганса Кіарі (нім. Hans Chiari — 1851—1916 роки), який це зробив 1898 року[4].

Клінічні ознаки[ред.ред. код]

Класична тріада ознак включає:

Гострий перебіг синдрому проявляється у вигляді швидкого, прогресуючого гострого болю у верхній ділянці живота, жовтяницею, збільшення розмірів печінки через її некроз та кровонаповнення, підвищення рівня білірубіну, активності амінотрансфераз, лактоацидозом та енцефалопатією (незапальним токсичним ураженням центральної нервової системи). Блискавичний перебіг проявляється такими ж ознаками, але вони маніфестують та прогресують швидко, «на очах». Безсимптомний перебіг відповідно не має тих яскравих ознак, як при гострому та блискавичному перебігу. Його діагностують за допомогою ультразвукового та інших інструментальних методів обстеження.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Часто називають також синдромом Бадд—Кіарі, хоч це не є правильним, адже чоловіче англійське прізвище в українській мові має відмінюватися, тому правильним є саме Бадда—Кіарі.
  2. Whonamedit? — A dictionary of medical eponyms. Budd-Chiari syndrome [1]
  3. G. Budd: On diseases of the liver. London, J. Churchill, 1845. Page 135.
  4. H. Chiari: Erfahrungen über Infarktbildungen in der Leber des Menschen. Zeitschrift für Heilkunde, Prague, 1898, 19: 475—512. Über die selbständige Phlebitis obliterans der Hauptstämme der Venea hepaticae als Todesursache. Beiträge zur pathologischen Anatomie und zur allgemeinen Pathologie, Jena, 1899, 26: 1-17.