Синдром Клайне — Левіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синдром Клайне — Левіна
Спеціальність неврологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 7A22
МКХ-10 G47.8
OMIM 148840
DiseasesDB 29520
MeSH D017593

Синдром Клайне — Левіна або Синдром Клейне — Левіна (англ. Kleine–Levin syndrome, KLS) — рідкісний розлад, якому притаманні стійкі епізодичні гіперсомнії (сонливість) та когнітивні зміни або зміни настрою. Пацієнт спить більшу частину доби (до 18 годин, іноді й довше); стає роздратованим або агресивним, якщо не дозволяти йому спати.

Синдром названо за іменами німецьких психіатрів Віллі Клайне та Макса Левіна,[1] які описали випадки хвороби на початку 20 століття.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Levin, M. (1936). Periodic somnolence and morbid hunger: a new syndrome. Brain, 59(4), 494–504.