Синдром Кушинга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синдром Кушинга
Зовнішній вигляд особи через 3 місяці після лікування інгаляцією флутиказоном[1]
Зовнішній вигляд особи через 3 місяці після лікування інгаляцією флутиказоном[1]
Зовнішній вигляд особи через 3 місяці після лікування інгаляцією флутиказоном[1]
Інші назви Гіперкортицизм, синдром Іценко-Кушинга, гіперадренокортицизм
Спеціальність Ендокринологія
Симптоми Високий кров’яний тиск, абдомінальне ожиріння з тонкими руками та ногами, червонуваті розтяжки, округле червоне обличчя, жирова шишка між плечей, м’язова слабкість, вугрі, тендітна шкіра
Початок 20–50 років
Причини Тривалий вплив кортизолу
Метод діагностики Складається з кількох етапів
Лікування Залежить від причини
Препарати mitotaned[2] і (RS)-aminoglutethimided[2]
Прогнози загалом лікується добреt
Частота 2–3 людини з мільйона на рік
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 5A70
DiseasesDB 000410
MeSH D003480
CMNS: Cushing's syndrome у Вікісховищі

Синдром Кушинга — сукупність симптомів викликаних тривалим впливом глюкокортикоїдів, таких як кортизол.[3][4][5] Вперше синдром був описаний американським нейрохірургом Гарві Кушингом 1932 року.[6] Симптомами синдрому є: підвищений кров'яний тиск, черевне ожиріння (руки та ноги лишаються тонкими), кругле червоне обличчя, жирова грудочка між плечами, слабкість м'язів та кісток, вугрі та тендітна шкіра, яка погано загоюється. У жінок може розвиватися оволосіння за чоловічим типом і можуть спостерігатися нерегулярні менструації. Іноді синдром супроводжується змінами настрою, головними болями та хронічним відчуттям втоми.[7]

Синдром Кушинга часто зумовлений прийомом великої кількості кортизолоподібних препаратів, таких як преднізон; або пухлиною, яка сама виробляє чи стимулює вироблення надмірної кількості кортизолу наднирковими залозами.[8] Випадки, пов'язані з аденомою гіпофіза, відомі як хвороба Кушинга, є другою за частотою причиною синдрому Кушинга після прийому медикаментів. Ряд інших пухлин також може викликати синдром Кушинга.[9] Деякі з цих пухлин пов'язані зі спадковими порушеннями, такими як множинна ендокринна неоплазія 1 типу та комплекс Карні.[10] Діагностика складається з кількох етапів.[11] Першим кроком є перевірка ліків, які приймає людина. Другим етапом є вимірювання рівня кортизолу в сечі, слині або крові після прийому дексаметазону. Також, кортизол можна вимірювати пізно вночі. Якщо кортизол залишається високим, можна зробити аналіз крові на АКТГ.

Більшість випадків піддаються лікуванню.[12] Якщо причиною синдрому були медичні препарати, то їх дозу повільно зменшують, або, якщо потреби в них вже немає, повільно припиняють прийом.[13][14] Якщо причиною є пухлина, то лікують її з допомогою хірургічного втручання, хіміотерапії та / або опромінення. Якщо був уражений гіпофіз, можуть знадобитися інші ліки, щоб компенсувати його втрачену функцію. При лікуванні тривалість життя, як правило, нормальна. Але у випадках, коли операція не може видалити всю пухлину, пацієнти мають підвищений ризик смерті.[15]

Синдром виявляється у двох — трьох людей з мільйону на рік. Найчастіше цей стан спостерігається у людей віком від 20 до 50 років,[16] при цьому жінки страждають від нього втричі частіше, ніж чоловіки.[10] Легший ступінь перевиробництва кортизолу без явних симптомів зустрічається найчастіше.[15] Синдром Кушинга також може виникати у тварин, зокрема в котів, собак та коней.[17][18]

Ознаки та симптоми[ред. | ред. код]

Симптоми синдрому Кушинга[19]
Гірсутизм (підвищене оволосіння тіла) та розтяжки у людини з медикаментозним синдромом Кушинга
Особливості синдрому Кушинга, включаючи округле обличчя, вугрі, червонуватість шкіри, центральне ожиріння та поганий тонус м'язів[20]

Синдром Кушинга супроводжується швидким набором ваги, особливо в районі тулуба та обличчя (центральне ожиріння); розростанням жирових подушечок уздовж ключиць, на потилиці (ліподистрофія) та на обличчі («місячне обличчя»). Також, симптомами є надмірне потовиділення, розширення капілярів, витончення шкіри (що спричиняє утворенню синців та викликає сухість шкіри) та слизових оболонок, появу фіолетових або червоних розтяжок (збільшення ваги при синдромі Кушинга розтягує тонку та ослаблену шкіру, що спричиняє крововиливи) на тулубі, сідницях, руках, ногах або грудях, слабкість проксимальних м'язів (стегна, плечей), гірсутизм (ріст волосся за чоловічим типом), облисіння та / або надзвичайно сухе та ламке волосся. Також, з'являються прищі на обличчі і посилюється сприйнятливість до поверхневих грибкових (дерматофітних та маласезійних) інфекцій. У рідкісних випадках синдром Кушинга може спричинити гіпокальціємію. Крім того, надлишок кортизолу може впливати на інші ендокринні системи, та спричиняти, наприклад, безсоння, зниження лібідо, імпотенцію у чоловіків та аменорею чи олігоменорею та безпліддя у жінок. Аменорея обумовлена, зокрема, гіперкортицизмом, що пригнічує гіпоталамус і, як наслідок, призводить до зниження рівня гонадотропін-рилізинг-гормону.[21][22]

З підвищеним рівнем кортизолу також пов'язані такі когнітивні стани як: дисфункції пам'яті та уваги, депресії[23] і тривожні розлади.[24]

Можуть спостерігатися: посилене сечовипускання (і посилена спрага, що його супроводжує), стійкий високий кров'яний тиск (завдяки посиленню кортизолом судинозвужувального ефекту адреналіну) та резистентність до інсуліну. Інсулінорезистентність супроводжується шкірними змінами, такими як чорний акантоз в пахвовій западині та навколо шиї. За відсутності лікування синдром Кушинга може призвести до серцево-судинних захворювань. Кортизол також може виявляти мінералокортикоїдну активність у високих концентраціях, посилюючи гіпертензію та призводячи до гіпокаліємії (часто при ектопічній секреції АКТГ) та гіпернатріємії (підвищена концентрація іонів Na+ у плазмі). Крім того, надмірна кількість кортизолу може призвести до розладів шлунково-кишкового тракту, опортуністичних інфекцій та порушення загоєння ран, пов'язаних із пригніченням кортизолом імунної та запальної реакцій. Остеопороз також є проблемою, пов'язаною з синдромом Кушинга, оскільки активність остеобластів пригнічується. Крім того, синдром Кушинга може спричинити хворобливість суглобів. Також, можуть відбуватися зміни мозку, такі як церебральна атрофія.[25] Ця атрофія пов'язана з зонами високих концентрацій глюкокортикоїдних рецепторів, такими як гіпокамп, і сильно корелює з психопатологічними змінами особистості.[26][27][28][29]

Гіперпігментація[ред. | ред. код]

Синдром Кушинга, пов'язаний з надлишком АКТГ, також може супроводжуватися гіперпігментаціїєю, яка, імовірно, пов'язана з виробленням меланоцитстимулюючого гормону, що є побічним продуктом синтезу АКТГ із проопіомеланокортину або з власною здатністю АКТГ, β-ліпотропіну та γ-ліпотропіну у високих концентраціях впливати на меланокортиновий рецептор 1. Коли синдром Кушинга викликаний підвищенням кортизолу на рівні надниркових залоз (через аденому або гіперплазію), негативний зворотній зв'язок в результаті знижує вироблення АКТГ гіпофізом. У цих випадках рівень АКТГ залишається низьким і гіперпігментація не розвивається.

Причини[ред. | ред. код]

Синдром Кушинга може бути наслідком будь-якого підвищення рівня глюкокортикоїдів, і його причинами можуть бути як медикаменти, так і внутрішні процеси.[5][30] Однак деякі джерела не розглядають стан, спричинений ліками, як «синдром Кушинга», натомість використовують термін «кушингоїд» для опису побічних ефектів ліків, що імітують ендогенний стан.[31][32]

Хвороба Кушинга — це специфічний тип синдрому Кушинга, спричинений пухлиною гіпофіза, що призводить до надмірної продукції АКТГ (адренокортикотропного гормону). Надмірна кількість АКТГ стимулює кору надниркових залоз виробляти більше кортизолу, спричинюючи захворювання.

Екзогенні причини розвитку синдрому[ред. | ред. код]

Найбільш поширеною причиною синдрому Кушинга є використання призначених глюкокортикоїдів довгий час з підвишеням дози, для лікування інших захворювань (ятрогенний синдром Кушинга). Глюкокортикоїди використовуються для лікування різноманітних розладів, включаючи астму та ревматоїдний артрит, а також для імуносупресії після трансплантації органів.

Крім того, можливе введення синтетичного АКТГ, але АКТГ призначають рідше через вартість та меншу корисність. Рідко синдром Кушинга може бути наслідком використання ацетату медроксипрогестерону.[33] При екзогенному надходженні кортизолу наднирники можуть поступово атрофуватися через відсутність стимуляції АКТГ, вироблення якої пригнічується глюкокортикоїдними препаратами. Таким чином, раптова зупинка прийому ліків може призвести до гострої та потенційно небезпечної для життя недостатності надниркових залоз (хвороба Аддісона), тому дозу необхідно повільно та обережно зменшувати, щоб забезпечити внутрішнє вироблення кортизолу. У деяких випадках пацієнти ніколи не відновлюють достатній рівень внутрішнього вироблення, і вони повинні продовжувати приймати глюкокортикоїди у фізіологічних дозах протягом усього життя.[15][34]

Синдром Кушинга в дитячому віці особливо рідкісний і, як правило, є наслідком використання глюкокортикоїдних препаратів.[35]

Ендогенні причини[ред. | ред. код]

Ендогенний синдром Кушинга є наслідком певного розладу власної системи секреції кортизолу в організмі.

  • При гіпофізарному Кушингу доброякісна аденома гіпофіза виділяє АКТГ. Це також відомо як хвороба Кушинга і відповідає за 70 % випадків ендогенного синдрому Кушинга.[36]
  • При Кушинга, зумовленому наднирковими залозами, надлишок кортизолу виробляється пухлинами надниркових залоз, гіперпластичними наднирковими залозами або наднирковими залозами з вузловою гіперплазією надниркових залоз.
  • При ектопічному (паранеопластичному) Кушингу АКТ(зрідка з кортикотропін-рилізинг гормоном) виробляється поза нормальною гіпофізарно-наднирковою системою і впливає на надниркові залози. Ця етіологія спостерігається при таких захворюваннях, як дрібноклітинний рак легенів.[37]
  • Нарешті, повідомляється про рідкісні випадки пухлин, що секретують кортикотропін-рилізинг гормон (без секреції АКТГ), що стимулює вироблення АКТГ в гіпофізі.[38]

Синдром псевдо-Кушинга[ред. | ред. код]

Підвищений рівень загального кортизолу також може бути обумовлений естрогеном, який міститься в таблетках для оральної контрацепції. Ці таблетки можуть призводити до синдрому псевдо-Кушинга. Естроген може спричинити підвищення кортизолзв'язуючого глобуліну і тим самим призвести до підвищення загального рівня кортизолу. Однак загальний вміст вільного кортизолу, який є активним гормоном в організмі, як вимірюється 24-годинним забором сечі для вільного кортизолу в сечі, є нормальним.[39]

Патофізіологія[ред. | ред. код]

Гіпоталамус знаходиться в головному мозку, а гіпофіз знаходиться трохи нижче нього. Паравентрикулярне ядро (PVN) гіпоталамуса вивільняє кортикотропін-рилізинг-гормон (CRH), який стимулює вивільнення адренокортикотропіну (ACTH) гіпофізом. АКТГ рухається з кров'ю до наднирників, де стимулює вивільнення кортизолу. Кортизол секретується корою надниркових залоз з області, яка називається zona fasciculata у відповідь на АКТГ. Підвищений рівень кортизолу зменшує кількість CRH в гіпоталамусі, що зменшує кількість АКТГ.

При підозрі на синдром Кушинга використовують тест на супресію дексаметазону (введення дексаметазону та часте визначення рівня кортизолу та АКТГ), або 24-годинне вимірювання рівня кортизолу в сечі.[40] Дексаметазон є глюкокортикоїдом і імітує вплив кортизолу, маючи негативний зворотній зв'язок з гіпофізом. При введенні дексаметазону та дослідженні зразка крові рівень кортизолу > 50 нмоль / л (1,81   мкг / дл) свідчить про синдром Кушинга, оскільки існує ектопічне джерело кортизолу або АКТГ (наприклад, аденома надниркових залоз), яке не інгібується дексаметазоном. Новим підходом, нещодавно визначеним FDA США, є відбір проб кортизолу в слині протягом 24 годин, оскільки пізно вночі рівень слинного кортизолу високий у хворих на кушингоїди. Можливо, доведеться встановити рівень інших гормонів гіпофіза. При підозрі на ураження гіпофіза, яке може тиснути на хіазму зорового нерва, спричиняючи типову бітемпоральну геміанопію, може знадобитися проведення обстеження для визначення будь-якого дефекту поля зору. Коли будь-який з цих тестів позитивний, проводять КТ надниркової залози та МРТ гіпофіза, щоб виявити наявність будь-яких аденом надниркових залоз чи гіпофіза або інциденталом (випадкове виявлення нешкідливих уражень). Іноді необхідна сцинтиграфія надниркових залоз за допомогою йодохолестеринового сканування. Іноді необхідно визначати рівень АКТГ в різних венах в організмі шляхом венозної катетеризації, в напрямку до гіпофіза. У багатьох випадках пухлини, що викликають хворобу Кушинга, розміром менше 2 мм,  і їх важко виявити за допомогою МРТ або КТ. В одному дослідженні з 261 пацієнта з підтвердженою хворобою Кушинга гіпофіза лише 48 % уражень гіпофіза були виявлені за допомогою МРТ до операції.[41]

Лікування[ред. | ред. код]

Більшість випадків спричинені кортикостероїдними препаратами, такими як препарати, що застосовуються при астмі, артриті, екземі та інших запальних станах. Отже, більшість пацієнтів отримують ефективне лікування, зменшуючи (і врешті-решт припиняючи) прийом ліків, що викликають симптоми. Якщо виявлено аденому надниркових залоз, її можна видалити хірургічним шляхом. Незалежно від локалізації аденоми, більшість пацієнтів потребують заміни прийому стероїдів після операції, принаймні тимчасово, оскільки нормальна продукція гормонів, після тривалого пригнічення АКТГ гіпофіза та нормальної тканини надниркових залоз, відновлюється не відразу. При видаленні обох наднирників, обов'язковою є заміна гідрокортизоном або преднізолоном. Також, було встановлено, що декілька препаратів пригнічують синтез кортизолу (наприклад, кетоконазол, метирапон), але вони мають обмежену ефективність. Міфепристон є потужним антагоністом глюкокортикоїдних рецепторів типу II і, оскільки він не перешкоджає нормальній передачі рецепторів гомеостазу кортизолу типу I, він може бути особливо корисним для лікування когнітивних ефектів синдрому Кушинга.[42] Однак ці ліки пов'язані зі значними суперечками через їх використання як абортивного засобу. У лютому 2012 року FDA затвердила міфепристон для корекції високого рівня цукру в крові (гіперглікемія) у дорослих пацієнтів, які не є кандидатами на операцію або не реагували на попередню операцію, з попередженням, що міфепристон ніколи не слід застосовувати вагітним жінкам.[43] У березні 2020 року озилодростат, пероральні таблетки, інгібітор ферменту 11-бета-гідроксилази, були схвалені FDA для лікування тих пацієнтів, які не можуть пройти операцію на гіпофізі, або пацієнтів, які перенесли операцію, але продовжують хворіти.[44]

Видалення надниркових залоз за відсутності відомої пухлини іноді проводять для усунення вироблення надлишку кортизолу.[45] У деяких випадках, це усуває негативний зв'язок з раніше прихованою аденомою гіпофіза, і вона починає швидко зростати і виробляти екстремальні рівні АКТГ, що призводить до гіперпігментації. Ця клінічна ситуація відома як синдром Нельсона.[46]

Епідеміологія[ред. | ред. код]

Синдром Кушинга, спричинений лікуванням кортикостероїдами, є найпоширенішою формою. Хвороба Кушинга зустрічається рідко. Данське дослідження виявило, що захворюваність на Хворобу Кушинга становить менше одного випадку на мільйон людей на рік.[47] Однак безсимптомні мікроаденоми (менше 10 мм) гіпофіза виявляються приблизно у кожної шостої особи.[48]

Люди з синдромом Кушинга мають більшу захворюваність та смертність порівняно із загальною популяцією. Найбільш поширеною причиною смертності при синдромі Кушинга є серцево-судинні хвороби. Люди з синдромом Кушинга мають майже в 4 рази більшу серцево-судинну смертність порівняно із загальною популяцією.

Дивитися також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Celik O, Niyazoglu M, Soylu H, Kadioglu P (August 2012). Iatrogenic Cushing's syndrome with inhaled steroid plus antidepressant drugs. Multidisciplinary Respiratory Medicine. 7 (1): 26. doi:10.1186/2049-6958-7-26. PMC 3436715. PMID 22958272.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. ↑ а б NDF-RT
  3. ↑ Cushing's Syndrome. National Endocrine and Metabolic Diseases Information Service (NEMDIS). July 2008. Архів оригіналу за 10 February 2015. Процитовано 16 березня 2015.
  4. ↑ Forbis, Pat (2005). Stedman's medical eponyms (вид. 2nd). Baltimore, Md.: Lippincott Williams & Wilkins. с. 167. ISBN 9780781754439. Архів оригіналу за 8 вересня 2017.
  5. ↑ а б Sharma, Susmeeta T.; Nieman, Lynnette K. (2011-06). Cushing's syndrome: all variants, detection, and treatment. Endocrinology and Metabolism Clinics of North America. Т. 40, № 2. с. 379—391, viii—ix. doi:10.1016/j.ecl.2011.01.006. ISSN 1558-4410. PMC 3095520. PMID 21565673. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 5 вересня 2020.
  6. ↑ Cushing Syndrome: Condition Information. 30 листопада 2012. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 16 березня 2015.
  7. ↑ «What are the symptoms of Cushing's syndrome?». 2012-11-30. Archived from the original on 2 April 2015. Retrieved 16 March 2015.
  8. ↑ What causes Cushing's syndrome?. 30 листопада 2012. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 16 березня 2015.
  9. ↑ Nieman, LK; Ilias, I (December 2005). Evaluation and treatment of Cushing's syndrome. The American Journal of Medicine. 118 (12): 1340—6. doi:10.1016/j.amjmed.2005.01.059. PMID 16378774. Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 5 вересня 2020.
  10. ↑ а б How many people are affected by or at risk for Cushing's syndrome?. 30 листопада 2012. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 16 березня 2015.
  11. ↑ How do health care providers diagnose Cushing's syndrome?. 30 листопада 2012. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 16 березня 2015.
  12. ↑ Is there a cure for Cushing's syndrome?. 30 листопада 2012. Архів оригіналу за 27 March 2015. Процитовано 16 березня 2015.
  13. ↑ What are the treatments for Cushing's syndrome?. 30 листопада 2012. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 16 березня 2015.
  14. ↑ Cushing syndrome - Diagnosis and treatment - Mayo Clinic. www.mayoclinic.org. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 квітня 2019.
  15. ↑ а б в Steffensen, Charlotte; Bak, Ann Mosegaard; Rubeck, Kristine Zøylner; Jørgensen, Jens Otto Lunde (2010). Epidemiology of Cushing's syndrome. Neuroendocrinology. Т. 92 Suppl 1. с. 1—5. doi:10.1159/000314297. ISSN 1423-0194. PMID 20829610. Архів оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 5 вересня 2020.
  16. ↑ Stratakis, Constantine A. (2008). Cushing Syndrome Caused by Adrenocortical Tumors and Hyperplasias (Corticotropin- Independent Cushing Syndrome). Disorders of the Human Adrenal Cortex. Basel: KARGER. с. 117—132. ISBN 978-3-8055-8580-4.
  17. ↑ Etienne Cote (2014). Clinical Veterinary Advisor: Dogs and Cats (вид. 3). Elsevier Health Sciences. с. 502. ISBN 9780323240741. Архів оригіналу за 8 вересня 2017.
  18. ↑ McCue, Patrick M. (2002-12). Equine Cushing's disease. The Veterinary Clinics of North America. Equine Practice. Т. 18, № 3. с. 533—543, viii. doi:10.1016/s0749-0739(02)00038-x. ISSN 0749-0739. PMID 12516933. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
  19. ↑ Cushing syndrome. Mayo Clinic. 28 березня 2013. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015.
  20. ↑ Fudge EB, von Allmen D, Volmar KE, Calikoglu AS (2009). Cushing Syndrome in a 6-Month-Old Infant due to Adrenocortical Tumor. International Journal of Pediatric Endocrinology. 2009: 168749. doi:10.1155/2009/168749. PMC 2798106. PMID 20049152.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  21. ↑ Lado-Abeal, J.; Rodriguez-Arnao, J.; Newell-Price, J. D.; Perry, L. A.; Grossman, A. B.; Besser, G. M.; Trainer, P. J. (1998-09). Menstrual abnormalities in women with Cushing's disease are correlated with hypercortisolemia rather than raised circulating androgen levels. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. Т. 83, № 9. с. 3083—3088. doi:10.1210/jcem.83.9.5084. ISSN 0021-972X. PMID 9745407. Архів оригіналу за 30 липня 2015. Процитовано 5 вересня 2020.
  22. ↑ James, William; Berger, Timothy; Elston, Dirk (2005). Andrews' Diseases of the Skin: Clinical Dermatology (вид. 10th). Saunders. ISBN 0-7216-2921-0. {{cite book}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  23. ↑ Belanoff, J. K.; Gross, K.; Yager, A.; Schatzberg, A. F. (2001-05). Corticosteroids and cognition. Journal of Psychiatric Research. Т. 35, № 3. с. 127—145. doi:10.1016/s0022-3956(01)00018-8. ISSN 0022-3956. PMID 11461709. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
  24. ↑ Yudofsky, Stuart C.; Hales, Robert E. (2007). The American Psychiatric Publishing Textbook of Neuropsychiatry and Behavioral Neurosciences (вид. 5th). American Psychiatric Pub, Inc. ISBN 978-1-58562-239-9. {{cite book}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  25. ↑ Andela, Cornelie D.; van Haalen, Femke M.; Ragnarsson, Oskar; Papakokkinou, Eleni; Johannsson, Gudmundur; Santos, Alicia; Webb, Susan M.; Biermasz, Nienke R.; van der Wee, Nic J. A. (2015-07). MECHANISMS IN ENDOCRINOLOGY: Cushing's syndrome causes irreversible effects on the human brain: a systematic review of structural and functional magnetic resonance imaging studies. European Journal of Endocrinology. Т. 173, № 1. с. R1—14. doi:10.1530/EJE-14-1101. ISSN 1479-683X. PMID 25650405. Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 5 вересня 2020.
  26. ↑ Dorn, L. D.; Burgess, E. S.; Friedman, T. C.; Dubbert, B.; Gold, P. W.; Chrousos, G. P. (1997-03). The longitudinal course of psychopathology in Cushing's syndrome after correction of hypercortisolism. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. Т. 82, № 3. с. 912—919. doi:10.1210/jcem.82.3.3834. ISSN 0021-972X. PMID 9062506. Процитовано 5 вересня 2020.
  27. ↑ Cope, Lora M.; Shane, Matthew S.; Segall, Judith M.; Nyalakanti, Prashanth K.; Stevens, Michael C.; Pearlson, Godfrey D.; Calhoun, Vince D.; Kiehl, Kent A. (2012-11). Examining the effect of psychopathic traits on gray matter volume in a community substance abuse sample. Psychiatry Research: Neuroimaging (англ.). Т. 204, № 2-3. с. 91—100. doi:10.1016/j.pscychresns.2012.10.004. PMC 3536442. PMID 23217577. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  28. ↑ Wolkowitz, Owen M.; Lupien, Sonia J.; Bigler, Erin D. (2007-06). The "steroid dementia syndrome": a possible model of human glucocorticoid neurotoxicity. Neurocase. Т. 13, № 3. с. 189—200. doi:10.1080/13554790701475468. ISSN 1355-4794. PMID 17786779. Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
  29. ↑ Weber, Sabrina; Habel, Ute; Amunts, Katrin; Schneider, Frank (2008). Structural brain abnormalities in psychopaths-a review. Behavioral Sciences & the Law. Т. 26, № 1. с. 7—28. doi:10.1002/bsl.802. ISSN 1099-0798. PMID 18327824. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2020.
  30. ↑ Cushing Syndrome. = StatPearls. StatPearls Publishing. 2019. PMID 29261900. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  31. ↑ Baek, Jong Ha; Kim, Soo Kyoung; Jung, Jung Hwa; Hahm, Jong Ryeal; Jung, Jaehoon (2016-03). Recovery of Adrenal Function in Patients with Glucocorticoids Induced Secondary Adrenal Insufficiency. Endocrinology and Metabolism (Seoul, Korea). Т. 31, № 1. с. 153—160. doi:10.3803/EnM.2016.31.1.153. ISSN 2093-596X. PMC 4803552. PMID 26676337. Процитовано 5 вересня 2020.
  32. ↑ Nieman, Lynnette K. (2015-10). Cushing's syndrome: update on signs, symptoms and biochemical screening. European Journal of Endocrinology. Т. 173, № 4. с. M33—38. doi:10.1530/EJE-15-0464. ISSN 1479-683X. PMC 4553096. PMID 26156970. Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 5 вересня 2020.
  33. ↑ Siminoski, K.; Goss, P.; Drucker, D. J. (1 листопада 1989). The Cushing syndrome induced by medroxyprogesterone acetate. Annals of Internal Medicine. Т. 111, № 9. с. 758—760. doi:10.7326/0003-4819-111-9-758. ISSN 0003-4819. PMID 2552887. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 5 вересня 2020.
  34. ↑ Broersen, Leonie H. A.; Pereira, Alberto M.; Jørgensen, Jens Otto L.; Dekkers, Olaf M. (2015-06). Adrenal Insufficiency in Corticosteroids Use: Systematic Review and Meta-Analysis. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. Т. 100, № 6. с. 2171—2180. doi:10.1210/jc.2015-1218. ISSN 1945-7197. PMID 25844620. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
  35. ↑ Stratakis, Constantine A. (2012-12). Cushing syndrome in pediatrics. Endocrinology and Metabolism Clinics of North America. Т. 41, № 4. с. 793—803. doi:10.1016/j.ecl.2012.08.002. ISSN 1558-4410. PMC 3594781. PMID 23099271. Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
  36. ↑ Nieman, Lynnette K.; Ilias, Ioannis (2005-12). Evaluation and treatment of Cushing's syndrome. The American Journal of Medicine. Т. 118, № 12. с. 1340—1346. doi:10.1016/j.amjmed.2005.01.059. ISSN 1555-7162. PMID 16378774. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 5 вересня 2020.
  37. ↑ Schteingart, D. E.; Lloyd, R. V.; Akil, H.; Chandler, W. F.; Ibarra-Perez, G.; Rosen, S. G.; Ogletree, R. (1986-09). Cushing's syndrome secondary to ectopic corticotropin-releasing hormone-adrenocorticotropin secretion. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. Т. 63, № 3. с. 770—775. doi:10.1210/jcem-63-3-770. ISSN 0021-972X. PMID 3525603. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 5 вересня 2020.
  38. ↑ Voyadzis, Jean-Marc; Guttman-Bauman, Ines; Santi, Mariarita; Cogen, Philip (2004-02). Hypothalamic hamartoma secreting corticotropin-releasing hormone. Case report. Journal of Neurosurgery. Т. 100, № 2 Suppl Pediatrics. с. 212—216. doi:10.3171/ped.2004.100.2.0212. ISSN 0022-3085. PMID 14758953. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 5 вересня 2020.
  39. ↑ Burke, C. W. (1 січня 1969). The effect of oral contraceptives on cortisol metabolism. Journal of Clinical Pathology (англ.). Т. s1-3, № 1. с. 11—18. doi:10.1136/jcp.s1-3.1.11. ISSN 0021-9746. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
  40. ↑ Raff, Hershel; Findling, James W. (17 червня 2003). A Physiologic Approach to Diagnosis of the Cushing Syndrome. Annals of Internal Medicine. Т. 138, № 12. с. 980—991. doi:10.7326/0003-4819-138-12-200306170-00010. ISSN 0003-4819. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 5 вересня 2020.
  41. ↑ Jagannathan, Jay; Smith, Rene; DeVroom, Hetty L.; Vortmeyer, Alexander O.; Stratakis, Constantine A.; Nieman, Lynnette K.; Oldfield, Edward H. (2009-09). Outcome of using the histological pseudocapsule as a surgical capsule in Cushing disease: Clinical article. Journal of Neurosurgery. Т. 111, № 3. с. 531—539. doi:10.3171/2008.8.JNS08339. ISSN 0022-3085. PMC 2945523. PMID 19267526. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  42. ↑ Belanoff, Joseph K.; Flores, Benjamin H.; Kalezhan, Michelle; Sund, Brenda; Schatzberg, Alan F. (2001-10). Rapid Reversal of Psychotic Depression Using Mifepristone:. Journal of Clinical Psychopharmacology (англ.). Т. 21, № 5. с. 516—521. doi:10.1097/00004714-200110000-00009. ISSN 0271-0749. Процитовано 5 вересня 2020.
  43. ↑ FDA approves mifepristone (Korlym*) for patients with endogenous Cushing' s syndrome. 18 лютого 2012. Архів оригіналу за 9 вересня 2012.
  44. ↑ Commissioner, Office of the (24 березня 2020). FDA Approves New Treatment for Adults with Cushing’s Disease. FDA (англ.). Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 21 червня 2020.
  45. ↑ Aggarwal, Sandeep; Yadav, Kunal; Sharma, Aditya P.; Sethi, Vrishketan (2013-06). Laparoscopic Bilateral Transperitoneal Adrenalectomy for Cushing Syndrome: Surgical Challenges and Lessons Learnt. Surgical Laparoscopy Endoscopy & Percutaneous Techniques (амер.). Т. 23, № 3. с. 324—328. doi:10.1097/SLE.0b013e318290126d. ISSN 1530-4515. Процитовано 5 вересня 2020.
  46. ↑ ACTH-PRODUCING PITUITARY TUMORS FOLLOWING ADRENALECTOMY FOR CUSHING'S SYNDROME. Annals of Internal Medicine (англ.). Т. 52, № 3. 1 березня 1960. с. 560. doi:10.7326/0003-4819-52-3-560. ISSN 0003-4819. Процитовано 5 вересня 2020.
  47. ↑ Lindholm, J.; Juul, S.; Jørgensen, J. O. L.; Astrup, J.; Bjerre, P.; Feldt-Rasmussen, U.; Hagen, C.; Jørgensen, J.; Kosteljanetz, M. (1 січня 2001). Incidence and Late Prognosis of Cushing’s Syndrome: A Population-Based Study. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism (англ.). Т. 86, № 1. с. 117—123. doi:10.1210/jcem.86.1.7093. ISSN 0021-972X. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
  48. ↑ Ezzat, Shereen; Asa, Sylvia L.; Couldwell, William T.; Barr, Charles E.; Dodge, William E.; Vance, Mary Lee; McCutcheon, Ian E. (1 серпня 2004). The prevalence of pituitary adenomas: A systematic review. Cancer (англ.). Т. 101, № 3. с. 613—619. doi:10.1002/cncr.20412. ISSN 0008-543X. Процитовано 5 вересня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Синдром_Кушинга&oldid=41042321