Синдром Лея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синдром Лея
Характерні «рвані червоні м'язові волокна» в біоптаті м'язів при синдромі Лея
Характерні «рвані червоні м'язові волокна» в біоптаті м'язів при синдромі Лея
Спеціальність[en] неврологія
Симптоми[en] блювання[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 5C53.24
МКХ-10 G31.8
OMIM 256000 і 220111
DiseasesDB 30792
MeSH D007888

Синдро́м Лея (також хвороба Лея, підгостра некротизуюча енцефаломіопатія) — рідкісний спадковий нейрометаболічний синдром, при якому йде незапальне ураження центральної нервової системи (ЦНС) та м'язів. Хворіють переважно діти до двох років, але бувають випадки, коли захворюють підлітки, і навіть дорослі. Наразі лікування синдрому відсутнє.

Етимологія[ред. | ред. код]

Хвороба названа на честь британського невролога Archibald Denis Leigh, який описав її в 1951 році.

Етіологія[ред. | ред. код]

Синдром спричинюють безліч причин, значну роль відіграють мутації мітохондріальної днк.[2]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Disease Ontology — 2016.
  2. Genetics Home Reference. National Institute of Health. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 22 червня 2017.