Синдром Муїр-Торре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синдром Муїр-Торре
Мікрофотографія себорейної аденоми, яка може спостерігатися при синдромі Муїр-Торре. Фарбування Г-Е.
Мікрофотографія себорейної аденоми, яка може спостерігатися при синдромі Муїр-Торре. Фарбування Г-Е.
Мікрофотографія себорейної аденоми, яка може спостерігатися при синдромі Муїр-Торре. Фарбування Г-Е.
Інші назви MTS
Спеціальність онкологія, дерматологія і медична генетика
Класифікація та зовнішні ресурси
OMIM 158320
DiseasesDB 31385
MeSH D055653

Синдром Муїр-Торре — рідкісний спадковий, синдром аутосомно-домінантного раку[1] який вважається підтипом спадкового неполіпозного колоректального раку (HNPCC). Хворі схильні до розвитку ракових уражень товстої кишки, сечостатевих шляхів та новоутворень шкіри, таких як кератоакантоми та пухлини сальних залоз. Уражені гени — MLH1, PMS2, MSH2, MSH6, що беруть участь у репарації помилково спарених нуклеотидів.

Симптоми[ред. | ред. код]

Синдром Муїр-Торре характеризується двома симптомами:[2]

  1. Принаймні одна пухлина сальної залози (аденома, епітеліома, карцинома)
  2. Мінімум одна внутрішня злоякісна пухлина

Амстердамські критерії часто використовуються для діагностики синдрому Лінча та синдрому Муїр-Торре. До них належать такі ознаки:

  • троє або більше родичів з HNPCC-асоційованим раком (наприклад: колоректальним раком, раком ендометрію, раком тонкої кишки, раком сечоводу, раком ниркової миски)
  • два або більше послідовних покоління, уражених раком
  • одна або більше особа, хвора на рак, є родичами першого ступеня інших двох, з, принаймні, одним випадком колоректального раку молодше 50 років, діагноз сімейного аденоматозного поліпозу виключений, пухлини верифіковані гістологічним дослідженням

Синдром Муїр-Торре — генетична хвороба. Мутації в MLH1 та MSH2 пов'язані з цим захворюванням. Ці гени кодують білки, що беруть участь у репарації помилково спарених нуклеотидів, їх мутації підвищують ризик розвитку пухлин.

Багато пацієнтів, які мають новоутворення сальних залоз з мутаціями в MSH2 та MLH1, насправді не мають синдрому Муїра-Торре.

Шкала ризику Майо була розроблена для поліпшення позитивного прогностичного значення імуногістохімії та для зниження частоти помилково позитивних діагнозів.[3][4] За шкалою ризику Майо бали присвоюються на основі декількох характеристик. Оцінка 2 або більше вказує високий позитивний прогноз синдрому Муїра-Торре. Оцінка 0-1 вказує на менший ризик.

  • Вік виникнення першої сальної пухлини: <60 років = 1 бал, інакше 0 балів
  • Загальна кількість новоутворень сальних залоз: 1 = 0 балів, >2 = 2 бали.
  • Особистий онкологічний анамнез, пов'язаний з синдромом Лінча: Ні = 0 балів, Так = 1 бал
  • Сімейний онкологічний анамнез, пов'язаний з синдромом Лінча: Ні = 0 балів, Так = 1 бал

Найпоширенішими внутрішніми злоякісними новоутвореннями, пов'язаними з синдромом Муїр-Торре, є: колоректальний рак (56 %), сечостатевий рак (22 %), рак тонкого кишечника (4 %) та рак молочної залози (4 %). Повідомлялося про низку інших внутрішніх злоякісних новоутворень.[5]

Етіологія[ред. | ред. код]

Генетичне перекриття з синдромом Туркота[ред. | ред. код]

Було проведено декільки досліджень на пацієнтах із синдромом Муїр-Торре та синдромом Туркота. Вважається, що вони можуть мати певне генетичне перекриття. В обох випадках були пов'язані дефекти генів MLH1 та MSH2.[6]

В одному дослідженні у пацієнта з дефектними генами репарації MSH2 та MSH6 виявлено обидва синдроми. Це перший випадок, коли у пацієнта зі змінами генотипу, що відповідають HNPCC, було належним чином діагностовано перекриття обох синдромів. Поряд з новоутвореннями сальних залоз, у цього пацієнта розвинулися новоутворення головного мозку, характерні для синдрому Туркота.[7]

Діагностика[ред. | ред. код]

Для діагностики синдрому Муїр-Торре використовують імуногістохімічний метод. Новоутворення сальних залоз зустрічаються нечасто, а імуногістохімія є надійною і легкодоступною, тому дослідники рекомендують її використання. Рутинне імуногістохімічне виявлення білків репарації помилково спарених нуклеотидів допомагає виявити спадковий дефіцит цієї системи.[8]

Лікування[ред. | ред. код]

Лікування синдрому Муїр-Торре зазвичай проводитьсяізотретиноїном перорально. Виявлено, що цей препарат запобігає розвитку пухлини.[9][10]

Профілактика[ред. | ред. код]

Пацієнти з синдромом Муїр-Торре повинні проходити такий же ретельний скринінг на колоректальну карциному та інші злоякісні захворювання, що й пацієнти з синдромом Лінча. Скринінг складається з частих та ранніх колоноскопій, мамографій, дерматологічної оцінки та візуалізації органів живота й таза.[11]

Епідеміологія[ред. | ред. код]

Синдром Муїр-Торре зустрічався у 14 з 50 сімей (28 %) та у 14 із 152 осіб (9,2 %) із синдромом Лінча, також відомим як HNPCC.[12]

Два основні білка репарації помилково спарених нуклеотидів — hMLH1 та hMSH2. Приблизно 70 % пухлин, асоційованих з синдромом Муїр-Торре, мають мікросателітну нестабільність. Хоча спадкове порушення синтезу hMLH1 та hMSH2 зустрічаються рівномірно у HNPCC, порушення синтезу hMSH2 спостерігається у більш ніж 90 % пацієнтів з синдромом Муїр-Торре.[13]

Рак шлунково-кишкового тракту та сечостатевих шляхів — найпоширеніші внутрішні злоякісні новоутворення. Колоректальний рак є найпоширенішим вісцеральним новоутворенням у хворих на синдром Муїр-Торре.[14]

Епонім[ред. | ред. код]

Синдром названий іменами Е. Г. Муїр та Д.Торре. Британський лікар Муїр відмітив пацієнта з багатьма кератоакантомами, у якого розвинулось декілька внутрішніх злоякісних новоутворень у молодому віці. Торре представив його висновки на засіданні Нью-Йоркського дерматологічного товариства.[15][16]

З 1980-х років професор Медичної школи Крейтонського університету Генрі Лінч виокремив хворих на синдром Муїр-Торре в сім'ях з синдромом Лінча.[17]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ James, William D.; Berger, Timothy G. (2006). Andrews' Diseases of the Skin: clinical Dermatology. Saunders Elsevier. ISBN 978-0-7216-2921-6.
  2. ↑ Cohen PR, Kohn R, Kurzrock R (May 1991). Association of sebaceous gland tumors and internal malignancy: The Muir–Torre syndrome. The American Journal of Medicine. 90 (5): 606—13. doi:10.1016/S0002-9343(05)80013-0. PMID 2029018.
  3. ↑ Roberts ME, Riegert-Johnson DL, Thomas BC та ін. (2014). A clinical scoring system to identify patients with sebaceous neoplasms at risk for the Muir–Torre variant of Lynch syndrome. Genetics in Medicine. 16 (9): 711—16. doi:10.1038/gim.2014.19. PMID 24603434.
  4. ↑ Roberts ME, Riegert-Johnson DL, Thomas BC та ін. (2013). Screening for Muir–Torre syndrome using mismatch repair protein immunohisochemistry of sebaceous neoplasms. J Genet Counsel. 22 (3): 393—405. doi:10.1007/s10897-012-9552-4. PMID 23212176.
  5. ↑ Akhtar S, Oza KK, Khan SA та ін. (1999). Muir–Torre syndrome: a case report of a patient with concurrent jejunal and ureteral cancer and a review of the literature. J Am Acad Dermatol. 41 (5): 681—6. doi:10.1016/s0190-9622(99)70001-0. PMID 10534628.
  6. ↑ Kleinerman R, Marino J, Loucas E (May 2012). Muir–Torre Syndrome / Turcot Syndrome overlap? A patient with sebaceous carcinoma, colon cancer, and a malignant astrocytoma. Dermatology Online Journal. 18 (5): 3. PMID 22630573.
  7. ↑ Grandhi R, Deibert CP, Pirris SM, Lembersky B, Mintz AH (April 2013). Simultaneous Muir–Torre and Turcot's syndrome: A case report and review of the literature. Surg Neurol Int. 4 (52): 52. doi:10.4103/2152-7806.110512. PMC 3640225. PMID 23646262.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. ↑ Orta L, Klimstra DS, Qin J та ін. (2009). Towards identification of hereditary DNA mismatch repair deficiency: sebaceous neoplasm warrants routine immunohistochemical screening regardless of patient's age or other clinical characteristics. Am J Surg Pathol. 33 (6): 934—44. doi:10.1097/PAS.0b013e318199edca. PMID 19342947. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  9. ↑ Graefe T, Wollina U, Schulz H, Burgdorf W (March 2000). Muir–Torre Syndrome – Treatment with Isotretinoin and Interferon Alpha-2a Can Prevent Tumour Development. Dermatology. 200 (4): 331—3. doi:10.1159/000018399. PMID 10894967. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 6 серпня 2020.
  10. ↑ Spielvogel RL, DeVillez RL, Roberts LC (March 1985). Oral isotretinoin therapy for familial Muir–Torre syndrome. J Am Acad Dermatol. 12 (3): 475—80. doi:10.1016/S0190-9622(85)70066-7. PMID 3857234.
  11. ↑ Ponti G, Pnz de Leon M (2005). Muir–Torre syndrome. Lancet Oncol. 6 (12): 980—87. doi:10.1016/S1470-2045(05)70465-4. PMID 16321766.
  12. ↑ South CD, Hampel H, Comeas I, Westman JA, Frankel WL, Chapelle A (February 2008). The Frequency of Muir–Torre Syndrome Among Lynch Syndrome Families. Oxford Journal. 100 (4): 277—81. doi:10.1093/jnci/djm291. PMID 18270343.
  13. ↑ Ponti G, Losi L, Pedroni M (October 2006). Value of MLH1 and MSH2 mutations in the appearance of Muir–Torre syndrome phenotype in HNPCC patients presenting sebaceous gland tumors or keratoacanthomas. |. J Invest Dermatol. 126 (10): 2302—7. doi:10.1038/sj.jid.5700475. PMID 16826164.
  14. ↑ Okan G, Vural P, Ince U, Yazar A, Uras C, Saruc M (August 2012). Muir–Torre syndrome: a case report and review of the literature. Turk J Gastroenterol. 23 (4): 394—8. doi:10.4318/tjg.2012.0411. PMID 22965514.
  15. ↑ Muir EG, Bell AJ, Barlow KA (March 1967). Multiple primary carcinomata of the colon, duodenum, and larynx associated with kerato-acanthomata of the face. Br J Surg. 54 (3): 191—5. doi:10.1002/bjs.1800540309. PMID 6020987.
  16. ↑ Torre D (November 1968). Multiple sebaceous tumors. Arch Dermatol. 98 (5): 549—51. doi:10.1001/archderm.98.5.549. PMID 5684233.
  17. ↑ Lynch HT, Fussaro RM, Roberts L та ін. (1985). Muir–Torre syndrome in several members of a family with a variant of the Cancer Family Syndrome. Br J Dermatol. 113 (3): 295—301. doi:10.1111/j.1365-2133.1985.tb02081.x. PMID 4063166.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Синдром_Муїр-Торре&oldid=41042324