Синдром подразненого кишечника

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синдром подразненого кишечника
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 K58
DiseasesDB 30638
MedlinePlus 000246
eMedicine med/1190
MeSH D043183

Синдро́м подра́зненого кише́чника (IBS, від англ. Irritable bowel syndrome) — функціональний розлад кишечника, що характеризується болем в животі через функціональні зміни нервових сплетень кишечника та перистальтики кишок, при цьому у хворого немає ніяких відхилень за результатами клінічних тестів. При цьому синдромі виникає також загальний дискомфорт в животі, що полегшується дефекацією.

Актуальність[ред.ред. код]

Це досить поширений синдром, який спричинює 20-50 % візитів до гастроентерологів, частіше його спостерігають у жінок, маніфестує він у віці 20-40 років. Часто синдром подразненого кишечника формується після перенесеного гострого харчового отруєння, гострого клінічного перебігу кишкової інфекційної хвороби.

Класифікація[ред.ред. код]

При цьому синдромі можливою є діарея (так званий синдром подразненого кишечника з діареєю — IBS-D), запор (відповідно синдром подразненого кишечника із запором — IBS-C), але особливо характерним є чергування діареї та запору (відповідно синдром подразненого кишечника типу А — IBS-A).

Клінічні ознаки[ред.ред. код]

Найбільше хворі скаржаться на переймиподібний біль навколо пупка, у лівій та правій здухвинній ділянці, який відчутно зменшується після дефекації або виходу кишкових газів. Найчастіше хворі відзначають чергування проносів із запорами. Пронос як правило відбувається після їжі, найчастіше опісля сніданку. При цьому відбувається сильний позив до дефекації, випорожнення рясні водянисті. якщо переважає запор, то кал нагадує шарики або стрічки. Характерним є метеоризм та бурчання в животі. Нерідко хворі, що тривалий час страждають на цей синдром, скаржаться на слабкість, швидку втомлюваність, зниження апетиту, нудоту. Відносно частим є поява думок у хворого, про наявність у нього злоякісної пухлини кишечника (канцерофобія), що створює пригнічення настрою, яке іноді доходить до стану депресії.

Діагностика[ред.ред. код]

Діагноз є правомірним тільки після виключення інших, особливо органічних, причин таких клінічних проявів. Для цього проводять увесь комплекс як клінічного обстеження (анамнез, пальпація, тощо), так і лабораторно-інструментального. Особливе значення приділяють ректороманоскопії (ендоскопічного дослідження прямої та сигмоподібної кишок), під час якої не тільки виявляють характерну для синдрому подразненого кишечника незмінність стану слизової оболонки кишок, але й при введенні повітря всередину, що роблять для проходження по кишці ректороманоскопа, з'являється характерний біль в животі. Рідше виконують колоноскопію.

Для діагностики синдрому створили діагностичні критерії, які зазнали змін до сьогодні, тому використовують так звані «Римські діагностичні критерії ІІІ редакції»[1](РК ІІІ), які включають:

  • Рекурентний (той, що повертається) біль в животі або дискомфорт[2] принаймні 3 дні на місяць протягом останніх 3 місяців, поєднаний з двома чи більше такими симптомами:
  • покращання стану після дефекації;
  • початок болю поєднується зі змінами частоти випорожнень;
  • початок болю поєднується зі змінами консистенції випорожнень.

Лікування[ред.ред. код]

Першим напрямком лікування є створення у хворого стійкого поняття, що ця хвороба не є злоякісною, що для видужання потрібно виконувати усі настанови лікаря. Рекомендують модифікацію способу життя, виключити з раціону харчування ті страви, що спричинюють патологічні прояви. Допомагають при цьому харчові продукти, що містять клітковину, тому рекомендують вживати в день по дві чайні ложки висівок. Необхідним є відмова від вживання алкогольних напоїв та куріння, від застосування знеболювальних засобів, що містять кодеїн, проносних засобів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ці критерії чинні для конкретного хворого останні 3 місяці від появи симптомів і протягом щонайменше 6 місяців перед обстеженням.
  2. Термін «дискомфорт» означає ті неприємні відчуття в животі, які не підпадають під визначення болю.

Джерела[ред.ред. код]

  • Джон Мерта Справочник врача общей практики. (пер. з англійської John Murtagh General Practice. McGraw-Hill Book Company, Sydney, 1998) «Практика» М., McGraw-Hill Libri Italis srl. — 1230 стор., 540 іл. ISBN (en) 0-07452807-6, ISBN (рос) 5-88001-030-9 (рос.)
  • R. Spiller, Q. Aziz, F. Creed, A. Emmanuel, L. Houghton, P. Hungin, R. Jones, D. Kumar, G. Rubin, N. Trudgill, P. Whorwell «Guidelines on the irritable bowel syndrome: mechanisms and practical management» // «Gut». — 2007; 56: 1770—1798.
  • Рекомендації щодо лікування синдрому подразненого кишечника. Науково-практичний медичний часопис «Раціональна Фармакотерапія» 2 (7). — 2008 [1]

Посилання[ред.ред. код]