Синдром студента

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Залежність прикладеного зусилля від часу що залишився на виконання.

Синдром студента — форма прокрастинації, яка полягає в тому, що людина, якій дали завдання, починає повністю зосереджуватись на ньому якомога пізніше до того моменту, коли завдання треба закінчити.[1]. Це призводить до втрати всього запасного часу, який був врахований при оцінці трудомісткості та ризиків проєкту[2], та збільшенню рівня стресу[1]. Це пов'язано з тим що цінність отримана від роботи очікується в майбутньому, цінність роботи яка сприймається в даний момент занижена[3].

У навчанні[ред. | ред. код]

Найбільш поширений цей синдром серед студентів. Особливо яскраво він проявляється наприклад при написанні курсових[4], підготовці до екзаменів та інших робіт що займають багато часу та зусиль. Для вирішення цієї проблеми можна використати правильну систему винагород[3].

Часом помилково вважають, що чим менше часу між завчанням матеріалу та екзаменом, тим легше його запам'ятати, бо пам'ятати доведеться менший період часу. Насправді більшість матеріалу при такому підході зберігається в короткостроковій пам'яті, що може допомогти здати екзамен, але не сприяє закріпленню матеріалу в довгостроковій пам'яті, бо для цього потрібні розподілені повторення[5].

Щоб допомогти вирішити цю проблему і почати роботу завчасно, німецькі студенти проводять «Довгу ніч відкладених курсових робіт».[6]

У керуванні проєктами[ред. | ред. код]

Синдром студента та закон Паркінсона (люди переважно не виконують завдання завчасно, навіть коли є така можливість) є поведінковими проблемами. Якщо на задачу виділено певний час, наприклад два тижні, то менеджменту буде важко змусити працівників закінчити роботу трохи швидше[7]. Ці проблеми намагається вирішити Метод критичного ланцюга. Цей метод рекомендує уникати прив'язаних до дати віх, щоб уникнути надмірного стресу[8]. А також, оцінювати час необхідний на виконання окремої задачі без врахування запасного часу, щоб підтримувати достатньо мотивуючий рівень стресу. Для уникнення ризиків цей час не забирають зовсім, а переносять його в кінець проєкту[9].

Синдром студента зменшує ефективність роботи в спринтах[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Smith, D. C. (2010). The Effects of Student Syndrome, Stress, and Slack on Information Systems Development Projects. Issues In Informing Science and Information Technology 7. Процитовано 3 жовтня 2015. 
  2. для ПЗ, див. Оцінка складності розробки ПЗ
  3. а б Tal Cohen. Procrastination – The student syndrome. Scientific Scribbles. University of Melbourne. Процитовано 2018-06-22. 
  4. Шевчик, Христина; Міхєєва, Станіслава (8 травня 2014). Курсова робота за три дні: міф чи реальність?. Абзац. Онлайн-газета Інституту філології. Процитовано 3 жовтня 2015. 
  5. Student syndrome - Learning Cybernetics. Процитовано 24 квітня 2020. 
  6. Михайличенко, Олена (28 серпня 2013). Довга ніч відкладених курсових робіт. Deutsche Welle (укр.). Процитовано 3 жовтня 2015. 
  7. а б apenwarr. An epic treatise on scheduling, bug tracking, and triage. Процитовано 2018-06-22. 
  8. Lechler, T. G.; Ronen, B.; Stohr, E. A. (2005). Critical chain: A new project management paradigm or old wine in new bottles.. Engineering Management Journal. 
  9. Robinson, Hilbert; Richards, Robert (2009). An Introduction to Critical Change Project Management. AACE International Transactions.