Синдром хронічної втоми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синдром хронічної втоми
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 G93.3
DiseasesDB 1645
MedlinePlus 001244
eMedicine med/3392 ped/2795
MeSH D015673

Синдро́м хроні́чної вто́ми — синдром, який часто виникає при герпесвірусних інфекціях, особливо при інфекції, яку спричинює герпесвірус людини 7-го типу (ГВЛ—7, HHV—7), має прояви у вигляді хронічної втоми протягом шести місяців. Не виключають також роль герпесвірусу людини 6-го типу (ГВЛ—6, HHV—6) у розвитку цього синдрому, інших герпесвірусів. Відносно часто спостерігають цей синдром в клінічному перебігу й інших захворювань (фіброміалгія, астенія, депресії, неврози, тощо).

Історія вивчення[ред.ред. код]

Перша епідемія синдрому хронічної втоми зафіксована у США в курортному містечку Інклайн-Віллидж. До лікарів звернулась велика кількість пацієнтів зі скаргами на хронічну втому та безсилля, малоенергійність, пригнічений настрій до депресії, немотивовані болі в суглобах та м'язах.

Причина[ред.ред. код]

Ґрунтовні лабораторні дослідження дали змогу виявити у хворих ознаки ураження герпесвірусом людини 7-го типу, рідше — іншими герпесвірусами. Також відомо, що синдром розвивається в перебігу інших хвороб з неуточненою або невиявленою етіологією.

Епідеміологія ураження герпесвірусом людини 7-го типу[ред.ред. код]

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Інфекція, яку спричинює герпесвірус людини 7-го типу.

Людина інфікується вірусом герпесу людини 7-го типу в дитинстві або юності. Основним механізмом інфікування є повітряно-крапельний.

Патогенез синдрому хронічної втоми при ураженні герпесвірусом людини 7-го типу[ред.ред. код]

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Інфекція, яку спричинює герпесвірус людини 7-го типу.

Герпесвірус людини 7-го типу має значне поширення та віднайдений у 80 відсотків людей. Клінічні прояви найпоширеніші серед людей 25 — 50 років. Часто вірус перебуває в неактивованій формі і переходить в активну форму лише в часи і випадки зниження імунітету — після неконтрольованих вірусних хвороб (наприклад, грипу), важких стресів, загострень хронічних інфекцій.

На клітинному рівні герпесвірус людини 7-го типу уражає лімфоцити. Це значно ускладнює діагностику, бо навіть обстеження імунної системи не прояснюють картину. Кількість лімфоцитів нібито цілком достатня, але вони функціонально недостатні, їх захисна функція не спрацьовує після ураження вірусом.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Основні клінічні ознаки синдрому хронічної втоми:

  • Раптове виникнення виснажливої слабкості;
  • Втома прогресує і не проходить після відпочинку;
  • У хворого майже вдвічі знижується працездатність протягом останніх до обстеження шести місяців;
  • Немає інших видимих відомих причин або виснажуючих хвороб, які можуть спричинити неминущу втому.

Типовими клінічними проявами для розвивається синдрому хронічної втоми на ранніх стадіях є:

  • слабкість, швидка стомлюваність, яка не проходить навіть після тривалого відпочинку; наростаючі розлади уваги,
  • підвищена подразливість і нестійкість емоційно-психічного стану;
  • повторюваний і наростаючий головний біль, не пов'язані з будь-якою патологією;
  • розлади сну і порушення формули сну у вигляді денної сонливості та безсоння вночі; прогресуюче на цьому тлі зниження працездатності, що змушує хворих використовувати різні психостимулятори з одного боку і снодійні з іншого;
  • часте і інтенсивне куріння з метою розумової стимуляції вдень, щоденні вечірні прийоми алкоголю для зняття нервово психічні порушення ввечері, що приводить до широкого поширення побутового пияцтва;
  • зниження ваги (незначне, але чітко відзначене хворими) або, для груп матеріально забезпечених осіб, що ведуть фізично малоактивний спосіб життя, ожиріння I—II стадій;
  • біль в суглобах, зазвичай великих і хребті;
  • апатія, безрадісний настрій, емоційна пригніченість.

Малі ознаки синдрому хронічної втоми у розвитку включають:

  • Прогресуюча або тривала втома, особливо виражена після будь-яких фізичних навантажень, які раніше переносилися легко;
  • Субфебрилітет (підвищення температури тіла при вимірюванні у пахвовій ділянці ртутним термометром до 38 °C);
  • Часто дискомфорт аж до болю в горлі;
  • Збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія);
  • М'язова слабкість;
  • Міалгія — біль у м'язах;
  • Розлад сну (безсоння або, навпаки, сонливість);
  • Головний біль незвичайного для конкретної людини характеру;
  • Мігруючий біль у суглобах;
  • Нейропсихічні розлади: підвищена чутливість до яскравого світла, розлад зору (плями перед очима), забудькуватість, дратівливість, нерішучість, зниження ментальної активності та здатності до концентрації уваги;
  • Депресія.

Таким чином, головним діагностичним критерієм синдрому хронічної втоми є постійна втома зі зниженням працездатності, що виникає на тлі до цього не порушеного здоров'я, що триває не менше 6 місяців.

Одним з провідних симптомів при синдромі хронічної втоми є нейропсихічна виснаженість, яку особливо чітко виявляють при дослідженні спеціальними методами вивчення працездатності (таблиці Шульте, коректурна проба тощо), проявляється як гіпостенічний або астенічний синдроми. З явищами виснаження при синдромі хронічної втоми безпосередньо пов'язана і недостатність активної уваги, що проявляється у збільшенні кількості помилок.

Синдром хронічної втоми відрізняється від транзиторного стану слабкості у здорових людей і у хворих з різними захворюваннями в початковій стадії і в стадії реконвалесценції за тривалістю і виразністю психосоматичних порушень. Клінічні прояви синдрому хронічної втоми відповідають часто класичним уявленням про таку хворобу, що є самостійною нозологічною одиницею.

Досить важливим є те, що дана симптоматика перебігає прогресивно і не може бути пояснена ніякими соматичними захворюваннями. Більш того, при ретельному клінічному обстеженні не вдається виявити ніяких об'єктивних змін стану організму — лабораторні дослідження показують відсутність відхилень від норми.

Дуже важливо правильно діагностувати наявність синдрому хронічної втоми у хворого, так як постійна втома (втомлюваність), яка характерна для синдрому хронічної втоми, може також виникати при інших соматичних захворюваннях та психічних розладах, зокрема фіброміалгії, астенії, депресії та неврозах.

Лікування[ред.ред. код]

Вважають, що ефективної монотерапії синдрому хронічної втоми не існує — терапія повинна бути комплексною і суворо індивідуалізованою. Однією з важливих умов лікування є також дотримання охоронного режиму і постійний контакт хворого з лікарем. З медикаментів добре зарекомендували себе малі дози психотропних засобів: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (флуоксетин, сертралін, тощо) та інші. Призначають також вітаміни, деякі мікроелементи. Описано помітний клінічний ефект при використанні ессенціальних жирних кислот, обговорюють можливість застосування ацетилкарнитина. Вивчають ефективність імунотропної терапії (введення імуноглобулінів, стимуляторів імунітету тощо), антимікробного і антивірусного лікування. У хворих із синдромом хронічної втоми спостерігають виражену імунну дисфункцію за клітинними та гуморальними ланками імунітету і в системі інтерферону, що вимагає відповідної корекції і тривалої імунореабілітації. Ряд авторів також рекомендує проводити корекцію стану імунної системи: малі дози глюкокортикостероїдів, короткі курси L-БОФ тощо). Застосовують симптоматичну терапію: нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), знеболюючі, Н2-блокатори і тощо. Істотну допомогу надають методи психологічної, а також функціональної реабілітації, у тому числі: фізіотерапевтичні методи, голкорефлексотерапія, лікувальна фізкультура, тощо. Певні надії покладають на використання поліпептидних ноотропних препаратів, так як вони ефективно відновлюють порушений метаболізм та інтегративні функції мозку. Одним з найбільш витребуваних препаратів цієї групи є кортексин.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Louis Flamand, Irmeli Lautenschlager, Gerhard Krueger, Dharam Ablashi Human Herpesviruses HHV-6A, HHV-6B & HHV-7: Diagnosis and Clinical Management Elsevier, 2014. — 362 р. (англ.)
  • Michelle R Salvaggio Human Herpesvirus 6 Infection. Medscape. Infectious Diseases Articles. Viral Infections /Chief Editor: Burke A Cunha Updated: Oct 18, 2013 [1] (англ.)
  • Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3
  • Liesegang T. Herpes simplex // Cornea. − 1999. — Vol. 18, no. 6. (англ.)
  • Баринский И. Ф., Шубладзе А. К., Каспаров А. А., Гребенюк В. Н. Герпес (этиология, диагностика, лечение). — М. : Медицина, 1986. (рос.)


захворювання Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.