Синдром XYY

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синдром XYY
Кариотип чоловіка із синдромом XYY
Кариотип чоловіка із синдромом XYY
Спеціальність медична генетика
Частота 0.05%, 0.01%
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 Q98.5
DiseasesDB 33038
MeSH D014997
SNOMED CT 50749006
CMNS: XYY syndrome у Вікісховищі

XYY синдром – це генетичний розлад, при якому чоловіки мають додаткову Y-хромосому.[1] При цьому в них проявляється ряд характерних ознак, що можуть включати високий зріст, акне, і підвищений ризик проблем із навчанням.[1][2] В іншому такі особи є нормальними, в тому числі мають нормальну фертильність.[1]

Це порушення не є спадковим і виникає в результаті випадкових подій при сперматогенезі.[1] Діагностування передбачає хромосомний аналіз, але при цьому більшість осіб із даним синдромом жодного разу впродовж життя не проходять таку діагностику [2] Для них характерний каріотип 47,XYY, тобто вони замість 46 хромосом мають 47.[1]

Лікування може передбачати мовну терапію або додаткову допомогу зі шкільними завданнями, але в цілому довготривалих негативних наслідків не спостерігається.[2] Дане порушення трапляється приблизно у 1 із 1000 новонароджених хлопчиків.[1], і багато людей із ним не знають, що в них воно є.[3] Цей синдром був вперше описаний у 1961 році.[4]

Ознаки і симптоми[ред. | ред. код]

Фізичні ознаки[ред. | ред. код]

Люди з 47,XYY каріотипом мають підвищені темпи росту починаючи з раннього дитинства, і їх остаточний зріст приблизно на 7 см (3") вищий за очікуваний.[5] В Единбурзі, Шотландія, за період з 1967 по 1972 роки було зареєстровано народження восьми 47,XYY-хлопчиків, і відповідно до програми скрінінгу новонароджених мали середній зріст 188.1 см (6'2") у віці 18-ти років, тоді як середній зріст батька складав 174.1 см (5'8½"), а матері 162.8 см (5'4").[6][7] Причиною підвищеного темпу росту організму вважається підвищення кількості гена псевдоаутосомного регіону трьох X/Y-хромосом (PAR1), а саме гена SHOX, що спостерігається у всіх трьох статевих трисоміях: 47,XXX, 47,XXY, та 47,XYY.[8][9][10] Тяжкі форми акне були зареєстровані у дуже невеликій кількості публікацій, і наразі дерматологи, що спеціалізуються на акне, ставлять під сумнів його можливий зв’язок із каріотипом 47,XYY.[11]

Пренатальний рівень тестостерону у 47,XYY-хлопчиків знаходиться в межах норми.[12] Більшість таких хлопчиків мають нормальний статевий розвиток і нормальну здатність до запліднення.[6][13][14]

Когнітивні і поведінкові ознаки[ред. | ред. код]

На відміну від інших хромосомних анеуплоїдій, пов’язаних із статевими хромосомами (а саме 47,XXX та 47,XXY) середній рівень IQ 47,XYY-хлопчиків не є нижчим, ніж середній для людської популяції.[15][16] Огляд шести проспективних наукових досліджень на тему інтелекту хлопчиків із 47,XYY каріотипом (загальна кількість обстежуваних = 28) показав, що їх середній рівень мовного IQ = 100.76, виконавчого IQ = 108.79, і загального IQ = 105.00. За результатами огляду двох інших проспективних досліджень 47,XYY-хлопчиків і одного ретроспективного дослідження дорослих 47,XYY-чоловіків вищих за 184 см (6'½") (загальна кількість обстежуваних = 42) їх середній рівень мовного IQ складає 99.5, а виконавчого IQ 106.4.[16][17][18][19]

За одним із проспективних досліджень 47,XYY-хлопчиків, їх значення IQ зазвичай були трохи нижчими, ніж у їхніх братів чи сестер.[6][20] 15 виявлених програмою скірінгу новонароджених в Единбурзі 47,XYY-хлопчиків із сиблінгами мали середній рівень вербального IQ 104.0 та виконавчого IQ 106.7, тоді як їх сиблінги – 112.9 та 114.6 балів відповідно.[21]

Приблизно половина із 47,XYY-хлопчиків, виявлених цією програмою скрінінгу, мала проблеми із навчанням – більша кількість, ніж їх брати чи сестри, а також більша кількість, ніж контрольна група із осіб зі значеннями IQ вищими за середні.[22][14] Із цих 47,XYY-хлопчиків 54 % (7 з 13), мали проходити корективний курс навчання читанню, тоді як у контрольній групі 46,XY-хлопчиків із вищим за середній IQ лише 18% (4 із 22) мало проходити цей курс.[17] У Бостоні, США, 55% ідентифікованих скринінговою програмою 47,XYY-хлопчиків (6 з 11) мали проблеми з навчанням і отримували потребували додаткової допомоги, порівняно з 11% хлопчиків із контрольної групи, що мали спадкові транслокації аутосомних хромосом і рівень IQ яких був вищим за середній.[18]

Затримки розвитку та поведінкові порушення також не виключені, однак ці характеристики проявляють високу варіативність серед чоловіків із даним синдромом, не є унікальними для осіб з 47,XYY каріотипом та розподілені так само, як і серед 46,XY-чоловіків.[23] Прояви агресії у 47,XYY-чоловіків не спостерігаються більш часто.[6][23]

Причини[ред. | ред. код]

MI та MII – це стадії мейозу, блакитні та рожеві кола – чоловічі та жіночі клітини відповідно, блакитні та рожеві смуги – Y- та X-хромосоми відповідно. Фіолетова клітина має дві Y-хромосоми та одну X-хромосому за рахунок злиття яйцеклітини із сперматозоїдом, що несе дві Y-хромосоми внаслідок порушення поділу на MII стадії мейозу у чоловіка
Формування XYY-синдрому. MI та MII – це стадії мейозу, блакитні та рожеві кола – чоловічі та жіночі клітини відповідно, блакитні та рожеві смуги – Y- та X-хромосоми відповідно. Фіолетова клітина має дві Y-хромосоми та одну X-хромосому за рахунок злиття яйцеклітини із сперматозоїдом, що несе дві Y-хромосоми внаслідок порушення поділу на MII стадії мейозу у чоловіка

Синдром 47,XYY не є спадковим, і зазвичай є наслідком випадкової події при формуванні сперматозоїда. Порушення, що призводить до виникнення такого каріотипу, трапляється під час анафази ІІ (другої стадії мейозу) і називається нерозчепленням, в результаті якого один із сперматозоїдів має додаткову копію Y-хромосоми. Якщо один з таких атипових сперматозоїдів зіллється з яйцеклітиною, то дитина матиме додаткову Y-хромосому у кожній з клітин тіла.[24]

У деяких випадках виникнення додаткової Y-хромосоми є результатом нерозчеплення хромосом під час поділу клітин при постзиготичному мітозі на етапі раннього ембріонального розвитку. В цьому разі утворений організм буде 46,XY/47,XYY-мозаїчним.[24]

Діагностування[ред. | ред. код]

47,XYY-синдром зазвичай не діагностують до початку прояву проблем з навчанням. У все більшої кількості дітей його діагностують і до народження завдяки методам амніоцентезу та біопсії ворсин хоріону [25], які дозволяють отримати каріотип майбутньої дитини, за яким і визначають це відхилення.

За приблизними оцінками, лише 15-20% дітей з 47,XYY-синдромом були коли-небудь діагностовані. Серед них близько 30% були діагностовані пренатально (до народження). Із тих, в кого визначили даний синдром після народження, половина була діагностована у дитинстві або дорослому віці після початку прояву затримки розвитку, решту діагностували після прояву будь-якого іншого із можливих симптомів, включно із порушенням репродуктивної функції, яке все ж трапляється у 5% випадків.[26]

Епідеміологія[ред. | ред. код]

Приблизно 1 з 1000 хлопчиків народжується із 47,XYY каріотипом.[6][23] Впливу віку батьків на частоту виникнення XYY-синдрому виявлено не було.[6][23]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Reference, Genetics Home. 47,XYY syndrome. Genetics Home Reference (en). Процитовано 2020-03-09. 
  2. а б в XYY Syndrome. NORD (National Organization for Rare Disorders) (en-US). Процитовано 2020-03-09. 
  3. 47, XYY syndrome | Genetic and Rare Diseases Information Center (GARD) – an NCATS Program. rarediseases.info.nih.gov. Процитовано 2020-03-09. 
  4. Cheng, Liang; Bostwick, David G. (2014-01-24). Urologic Surgical Pathology E-Book (en). Elsevier Health Sciences. ISBN 978-0-323-08619-6. 
  5. XYY Males - an orientation. 2010-03-07. Архів оригіналу за 2010-03-07. Процитовано 2020-03-09. 
  6. а б в г д е Emery and Rimoin's principles and practice of medical genetics. Rimoin, David L., 1936-2012,, Pyeritz, Reed E.,, Korf, Bruce R. (вид. Sixth). [San Diego, California]. 2013-03-20. ISBN 978-0-12-383835-3. OCLC 833766265. 
  7. Ratcliffe, S. G.; Pan, H.; McKie, M. (1992-01-01). Growth during puberty in the XYY boy. Annals of Human Biology 19 (6): 579–587. ISSN 0301-4460. PMID 1476413. doi:10.1080/03014469200002392. 
  8. C, Kanaka-Gantenbein; S, Kitsiou; A, Mavrou; L, Stamoyannou; A, Kolialexi; K, Kekou; M, Liakopoulou; G, Chrousos (2004). Tall Stature, Insulin Resistance, and Disturbed Behavior in a Girl With the Triple X Syndrome Harboring Three SHOX Genes: Offspring of a Father With Mosaic Klinefelter Syndrome but With Two Maternal X Chromosomes. Hormone Research (en) 61 (5): 205–10. PMID 14752208. doi:10.1159/000076532. 
  9. L, Aksglaede; Ne, Skakkebaek; A, Juul (January 2008). Abnormal Sex Chromosome Constitution and Longitudinal Growth: Serum Levels of Insulin-Like Growth Factor (IGF)-I, IGF Binding protein-3, Luteinizing Hormone, and Testosterone in 109 Males With 47,XXY, 47,XYY, or Sex-Determining Region of the Y Chromosome (SRY)-positive 46,XX Karyotypes. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism (en) 93 (1): 169–76. PMID 17940117. doi:10.1210/jc.2007-1426. 
  10. F, Tüttelmann; J, Gromoll (June 2010). Novel Genetic Aspects of Klinefelter's Syndrome. Molecular Human Reproduction (en) 16 (6): 386–95. PMID 20228051. doi:10.1093/molehr/gaq019. 
  11. Plewig, Gerd, 1939- (2000). Acne and rosacea. Kligman, Albert M., 1916-2010., Jansen, T. (Thomas) (вид. 3rd, completely rev. and enl.). Berlin: Springer. ISBN 978-3-540-66751-3. OCLC 42814246. 
  12. Ratcliffe, S. G.; Read, G.; Pan, H.; Fear, C.; Lindenbaum, R.; Crossley, J. (1994). Prenatal testosterone levels in XXY and XYY males. Hormone Research 42 (3): 106–109. ISSN 0301-0163. PMID 7995613. doi:10.1159/000184157. 
  13. Genetic disorders and the fetus : diagnosis, prevention, and treatment. Milunsky, Aubrey., Milunsky, Jeff M. (вид. 6th). Chichester, West Sussex: Wiley-Blackwell. 2010. ISBN 978-1-4051-9087-9. OCLC 501392340. 
  14. а б Gardner, R. J. M. (2004). Chromosome abnormalities and genetic counseling. Sutherland, Grant R. (вид. 3rd). Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-514960-2. OCLC 855715983. 
  15. Genetics and learning disabilities. Smith, Shelley D., 1949-. San Diego, Calif.: College-Hill Press. 1986. ISBN 0-88744-141-6. OCLC 12555854. 
  16. а б Leggett, Victoria; Jacobs, Patricia; Nation, Kate; Scerif, Gaia; Bishop, Dorothy V. M. (February 2010). Neurocognitive outcomes of individuals with a sex chromosome trisomy: XXX, XYY, or XXY: a systematic review. Developmental Medicine and Child Neurology 52 (2): 119–129. ISSN 1469-8749. PMC 2820350. PMID 20059514. doi:10.1111/j.1469-8749.2009.03545.x. 
  17. Basic approaches to genetic and molecularbiological developmental psychiatry. Poustka, Fritz., Elliger, Tilman J. Berlin: Quintessenz. 1994. ISBN 978-3-86128-209-9. OCLC 31756596. 
  18. а б Children and young adults with sex chromosome aneuploidy : follow-up, clinical, and molecular studies : proceedings of the 5th International Workshop on Sex Chromosome Anomalies held at Minaki, Ontario, Canada, June 7-10, 1989. Evans, Jane A. (Jane Alison), Hamerton, John L. (John Laurence), Robinson, Arthur, 1914-, March of Dimes Birth Defects Foundation. New York: Wiley-Liss. 1991. ISBN 0-471-56846-5. OCLC 21871670. 
  19. Theilgaard, A. (1984). A psychological study of the personalities of XYY- and XXY-men. Acta Psychiatrica Scandinavica. Supplementum 315: 1–133. ISSN 0065-1591. PMID 6595938. 
  20. The Y chromosome. Sandberg, Avery A. New York: A.R. Liss. 1985. ISBN 0-8451-2498-6. OCLC 12557546. 
  21. Ratcliffe, Shirley G.; Jenkins, Jennifer; Teague, Peter (2019-07-11). Cognitive and Behavioural Development of the 47,XYY Child. Sex Chromosome Abnormalities and Human Behavior (CRC Press): 161–184. ISBN 978-0-429-30587-0. doi:10.1201/9780429305870-8. 
  22. Gravholt, Claus H. (2013). Sex-Chromosome Abnormalities. Emery and Rimoin's Principles and Practice of Medical Genetics. Elsevier. с. 1–32. ISBN 978-0-12-383834-6. doi:10.1016/b978-0-12-383834-6.00050-1. 
  23. а б в г Milunsky, Jeff M. (2010-09-24). Prenatal Diagnosis of Sex Chromosome Abnormalities. Genetic Disorders and the Fetus. Wiley-Blackwell. с. 273–312. ISBN 978-1-4443-1434-2. doi:10.1002/9781444314342.ch7. 
  24. а б Robinson, D. O.; Jacobs, P. A. (November 1999). The origin of the extra Y chromosome in males with a 47,XYY karyotype. Human Molecular Genetics 8 (12): 2205–2209. ISSN 0964-6906. PMID 10545600. doi:10.1093/hmg/8.12.2205. 
  25. National Organization for Rare Disorders. (2003). NORD guide to rare disorders. Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins. ISBN 0-7817-3063-5. OCLC 50419040. 
  26. Davis, Andrew S. (2006). The neuropsychological basis of childhood psychopathology. Psychology in the Schools 43 (4): 503–512. ISSN 0033-3085. doi:10.1002/pits.20164.