Синевир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синевир
Синевир
Синевирське озеро
48°37′00″ пн. ш. 23°41′02″ сх. д. / 48.61667° пн. ш. 23.68389° сх. д. / 48.61667; 23.68389
Розташування
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Регіон Закарпатська область
Розташування Україна Україна
Закарпатська область,
Міжгірський район,
біля с. Синевирська Поляна
Геологічні дані
Тип високогірне
Розміри
Площа поверхні 0,04—0,07 (4—7 га)  км²
Висота 989 м
Глибина середня 8—10  м
Глибина макс. 24  м
Вода
Солоність 0  г/л
Температура 10—19  °C
Басейн
Витікають струмок, що є притокою річки Тереблі
Країни басейну Україна
Інше
Статус спадщини рамсарське місцеd
Geonames 693790
Списки
Синевир. Карта розташування: Закарпатська область
Синевир
Синевир (Закарпатська область)

CMNS: Синевир у Вікісховищі

Синеви́р (інші назви — Синєви́р, Морське Око) — найбільше озеро Українських Карпат. Розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області, в гірському масиві Внутрішні Ґорґани. Входить до складу Національного природного парку «Синевир». Загатного походження.

Короткий опис[ред. | ред. код]

Озеро вважається найцікавішим об'єктом Національного природного парку «Синевир» і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4—5 гектарів, його середня глибина становить 8—10 м, максимальна — 22-24 м. Через значну висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1—2 метри озера до максимальної температури 11-13°С.[1]

Історія утворення[ред. | ред. код]

Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, спричиненого землетрусом близько 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам'янисті породи стали на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Флора і фауна озера і навколишніх територій досить різноманітна. Тут водяться гірська козуля, європейський олень, ведмідь, рись, вовк, лисиця, борсук, горностай. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова. На прибережному просторі поширені близько 90 видів рослин занесених до Червоної книги України.[2]

Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140—160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва озера — Морське Око.

Люди своєю творчою фантазією намагаються доповнити красу природи. Архітектор Юрій Соломін вдало вписав оглядові майданчики в навколишній ландшафт. А на півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція «Синь і Вир» (скульптори Іван Бровді і Михайло Санич), яка знизу опирається на металеву основу. Висота монумента становить 13 метрів.

Щороку біля озера проводиться фестиваль - "На Синевир трембіти кличуть", що супроводжується ярмарком виробів народних умільців, етнографічними експозиціями та виступами найкращих фольклорних колективів Закарпаття.

Місцеві легенди[ред. | ред. код]

Згідно з легендою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь на місці, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, за наказом графа було вбито кам'яною брилою через його жебрацьке походження.

Галерея[ред. | ред. код]

Великі панорами озера[ред. | ред. код]

Велика панорама озера


Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Озеро Синевир | 7 чудес України. Процитовано 2020-03-02. 
  2. Синевир - найкрасивіше озеро України. ТСН.ua (uk). 2013-09-06. Процитовано 2020-03-02. 

Посилання[ред. | ред. код]