Синельникове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синельникове
Coat of Arms of Synelnykove.svg Flag of Synelnykove.svg
Герб Синельникового Прапор Синельникового
Залізнична станція Синельникове I
Залізнична станція Синельникове I
Синельникове
Синельникове на мапі України
Синельникове на мапі України
Синельникове
Синельникове на карті області.
Синельникове на карті області.
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область
Район Синельниківська міська рада
Код КОАТУУ 1213000000
Засноване початок XIX ст.
Статус міста з 1921 року
Населення 31 431 (01.09.2015)[1]
Агломерація Дніпровська агломерація
Площа 23 км²
Густота населення 1367 осіб/км²
Поштові індекси 52500—52507
Телефонний код +380-5663
Координати 48°19′00″ пн. ш. 35°30′57″ сх. д. / 48.31667° пн. ш. 35.51583° сх. д. / 48.31667; 35.51583Координати: 48°19′00″ пн. ш. 35°30′57″ сх. д. / 48.31667° пн. ш. 35.51583° сх. д. / 48.31667; 35.51583
Висота над рівнем моря 186 м
Водойма р. Ворона
День міста третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Синельникове I
До обл./респ. центру
 - фізична 40 км
 - залізницею 51 км
 - автошляхами 50 км
До Києва
 - фізична 429 км
 - залізницею 583 км
 - автошляхами 500 км
Міська влада
Адреса 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Каштанова, 14, 4-35-61
Веб-сторінка Міська рада м. Синельникове
Міський голова Зражевський Дмитро Іванович

Commons-logo.svg Синельникове у Вікісховищі

Сине́льникове — місто обласного значення Дніпропетровської області, центр Синельниківського району. Площа міста 2341 га, населення 31,4 тис. осіб (2015).

Географія[ред.ред. код]

Місто Синельникове знаходиться в центральній частині Дніпропетровської області на відстані 48 км на південний схід від міста Дніпра, над річкою Ворона. За 15 км від міста — автострада Москва — Сімферополь, а на північній околиці — Дніпро — Мелітополь. Місто Синельникове розташоване у степовій зоні південних схилів Придніпровського підвищення. Навколишня місцевість являє собою слабопагорбкувату поверхню Запорiзькоï гряди. В геологічному розрізі переважають глини.

Синельникове великий залізничний вузол, який знаходиться на схрещенні двох залізничних магістралей: Донбас — Криворіжжя та Москва — Сімферополь.

Історія[ред.ред. код]

Вид на Синельникове (кін. XIX-поч. ХХ ст.)

На землях, генерал-майора, Катеринославського намісника Івана Максимовича Синельникова у 18681869 рр. було збудовано залізничну станцію Синельникове, з 1873 року - вузлову. Цьому сприяв перетин двох залізничних гілок: Катериненської залізниці (сполучення захід-схід) та Лозово-Севастопольської залізниці (сполученням північ-південь).

Одночасно із заснуванням Синельникового, з'являється і село Георгієвка (серед місцевих жителів більш відоме як Сухеньке).

В 1873 році були відкриті станції Синельникове-І та Синельникове-ІІ.

Відповідно до Поземельного перепису, станом на 1877 рік, на станції Синельникове нараховувалось 8 житлових будинків і 3 нежитлових (баня, туалет та навіса). Діяла кузня. Церков, шкіл, лікарень, базарів, ярмарок, трактирів не було[2]

За особистою ініціативною "генеральші" Синельникової (вдови померлого в 1869 році генерал-майора Івана Васильовича Синельникова - внука Івана Максимовича Синельникова), на станції з'явився готель.

Після смерті Петра Губоніна, який займався будівництвом Лозово-Севастопольської залізниці, дорога перейшла у державну власність. До кінця XIX ст. на станції з'явились: депо, церква, 2-хрічна школа для дітей залізничників та інша інфрастуктура.

Пристанцiйне селище Павлоградського повiту Катеринославськоï губернiï швидко зростало (понад 2900 жителів за переписом 1897 року).

У 1895 році закінчено будівництво паровозного депо, вагоноремонтних майстерень. З'являються олійниці, млини.

В 1899 році на станції Синельникове була заснована Миколаївська церква.

У 1900 році став до ладу пороховий завод. У 1903 році відкрито ковальсько-пресову майстерню.

6 грудня 1905 року - створений бойовий революційний комітет. До його складу якого увійшли слюсар І. Биковський, машиніст Б. Вагановський, котельник П. Ткач, телефоніст А. Поперек і А.Таран. Ревком очолив повстанську боротьбу робітників залізничного вузла та став зародком революційної влади в поселенні.

В листопаді 1905 року відбулись загальні збори робітників залізничного вузла, які вирішили негайно розпочати загальне повстання та подати керівництву політичні вимоги. Страйк розпочався 15-16 листопада. Для координації дій був утворений Синельниківский страйковий комітет, до якого увійшли робітники станції: Іван Ареньїв, Кирило Малютін, Віктор Чернявський, студент Петро Бєліков та ін. Комітет розпочав свою роботу із обеззброювання жандармів та офіцерів. Владу на станції взяв на себе Бойовий Страйковий Комітет. На залізничному вузлі станції Синельникове виконувалися тільки рішення, які видавав Комітет. Рух потягів по станції, за наказом Комітету був частково призупинений у грудні 1905 року. Відправлялися тільки потяги з паливом та продуктами харчування для учасників страйку. Члени Комітету проводили політичну агітацію не лише серед залізничників, але й серед місцевого населення.

Восени 1917 року робітники майстерень Яцкевичів утворили червоногвадійський загін, яким командував Василь Якович Кірпічьов.

З осені 1917 року в Синельниковому знаходився Гайдамацький курінь війська Центральної Ради, який прибув в місто під час подій Першої радянсько-української війни.

22 грудня 1917 року місто зайняли частини Червоної гвардії.

25 березня 1918 року розпочались бої за станцію між частинами Червоної гвардії та австро-німецькими військами.

7 квітня 1918 року місто зайняли австро-німецькі війська.

Липень 1918 року - страйк машиністів на станції Синельникове, в результаті якого були зірвана відправка ешелонів.

17 січня 1919 року - місто зайняли повстанські загони більшовиків.

22 січня 1919 року - 1-ша Задніпровська Українська радянська дивізія, під командуванням Павла Дибенка, вступила в Синельникове, а через кілька днів почала наступ на Катеринослав.

23 червня 1919 року - місто зайняли частини Добровольчої армії під командуванням Денікіна А.І.

В грудні 1919 року місто зайняла 14-та армія Робітничо-Селянської Червоної Армії.

Влітку 1920 року в приміщенні вокзалу Синельникове І знаходився штаб Південно-Західного фронту Червоної Армії.

До весни 1921 року Синельникове перебувало на воєнному стані. 

3 1921 року Синельникове стало містом і центром Синельниківського повіту Катеринославської губернії, а з 1923 року — центром Синельниківського району. Населення міста в цей час становило близько 11 тис. чоловік.

У період 1922-1930 роки в місті діяло сільськогосподарське кредитне товариство.

У місті щорічно проводились районні сільськогосподарські виставки з метою пропаганди кращих методів обробітку грунтів і одержання високих врожаїв. З 1924 року у виставках почала брати участь і Синельниківська дослідна станція.

У 1922 році в місті відкрилась перша лікарня на 40 ліжок. Крім того, працювали З амбулаторії і 3 аптеки.

В 1923 році в місті було 2 школи, в яких навчалося 1129 дітей і працював 41 вчитель.

В 1924 році в місті працювало 3 школи лікнепу, 2 клуби та 2 бібліотеки.

В 1937 році - збудовано приміщення вагонного депо.

Після початку радянсько-німецької війни підприємства міста та району готувались до евакуації на схід. Процесом евакуації займався голова Синельниківської Райради депутатів трудящих Савченко Митрофан Микитович.

Оборону міста в 1941 році здійснювали 95-й Надвірнянський прикордонний загін та 261-ша стрілецька дивзія.

2 жовтня 1941 року об 11:00 в місто увійшли німецькі війська.

21 вересня 1943 року місто було звільнене від німецьких військ 25-ю Гвардійською дивізією та 333-ю стрілецькою дивізією. Обидвом дивізіям присвоєно почесне звання Синельниківські.

У 1961-1964 роках збудований порцеляновий завод.

У 1970 році почалося будівництво нових потужностей ресорного заводу. Одночасно починається будівництво житлового масиву, дитячих комбінатів, школи.

У 1979 році Синельникове набуло статусу міста обласного підпорядкування.

Населення[ред.ред. код]

Станом на 1 січня 2011 р. у місті проживають 31 568 жителів.


Таблиця демографії
(Джерело : Енциклопедія українознавства і Державний комітет статистики України)
1897 1926 1939 1959 1975 1989 2001 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011
2,9 12,6 23 28 32,7 36,5 35,3 31 525 31 408 31 431 31 399 31 569 31 553 31 568
В період з 1897 по 2011 рік (тис. ос.)

Економіка[ред.ред. код]

Підприємства залізничного транспорту. Заводи: «Золота амфора» з виробництва горілчаних напоїв, ресорний, цегельний, залізобетонних конструкцій, з виробництва порцеляни (посуду), металогосподарський, продовольчих товарів — в принципі вже не працюють, консервний, молокозавод, хлібний, комбікормовий — поки тримаються на плаву. Швейна фабрика — здає приміщення в оренду ПП.

Також в Синельниково розташовані  підприємства, що входять в Корпорацію S.GROUP[3]: ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» та  ТОВ «Чиста планета».

ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» виробляє продукцію снекової групи, а саме: насіння та ядра соняшника, гарбуза(ТМ  «SEMKI», ТМ «LAVKA»), арахіс  (ТМ «Козацька розвага», ТМ «Козацька слава», ТМ «Snekkin», ТМ « RED», ТМ «Macho»), фісташки (ТМ « RED», ТМ «Macho»), сухарики та грінки (ТМ «Snekkin»), рибу та морепродукти сушені  (ТМ «Мій Рибалка»), чіпси формовані картопляні (ТМ «Kartofan»), снеки — пеллети та фігурні  вироби (ТМ «Snekkin»).

ТОВ «Чиста планета» виробляє продукцію санітарно — гігієнічного та побутового призначення: вологі серветки, столові серветки, паперові хустинки, паперові рушники, туалетний папір, рукав для запікання, фольга, плівка харчова, пакети для харчових продуктів та сміття.  Дана продукція представлена двома торговельними марками  «Fantasy» та «Fantee» . 

Працюють підприємства «Фактор» (раніше «Фактор-2») та «Море-2007»,[4][5][6] , насіння «Семки» та «Сан Санич», сухарики «Флінт»[7], рибку до пива «Морські», горішки «Big Bob», фісташки «JET», чіпси («HROOM», «Clever» і «CHIPSTERS») та снеки «Zubby».

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У Синельниковому 7 шкіл,10 дошкільних закладів, музична школа, центр дитячої творчості. У місті працюють 2 бібліотеки, 2 Будинки культури.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Засоби масової інформації представлені газетою «Синельниківські вісті», телерадіокомпанією «Регіон», що також видає газету «Синельникове».

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Будівля станції Синельникове І (кін. ХІХ ст.);
  • Приміщення 2-х річної школи для дітей залізничників та церква (зараз - Стоматологічна поліклініка) (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.) - вул. Гоголя, 19;
  • Братська могила воїнів, які загинули у під час Радянсько-української та Другої світової воєн - вул. Каштанова, 14;
  • Братська могила радянських воїнів, які загинули при звільненні м. Синельникового та померл - их від ран у шпиталі - вул. Квітнева, 8;
  • Пам'ятник танкістам 25-го танкового корпусу - перехрестя вул. Центральної та вул. Садової
  • Свято-Миколаївський храм

Особистості[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Головне управління статистики у Дніпропетровській області
  2. Російський державний історичний архів, фонд 1290, опис 4, справа 188, аркуші 277-278
  3. Корпорація S.Group. sgroup.dp.ua. Процитовано 2016-06-03. 
  4. МОРЕ-2007, ТОВ
  5. Море-2007, ООО
  6. МОРЕ-2007 ООО
  7. Ржаные сухарики «Флинт»

Посилання[ред.ред. код]