Синельниківський порцеляновий завод
| Тип | товариство з обмеженою відповідальністю |
|---|---|
| Галузь | порцеляно-фаянсова промисловість[1] |
| Засновано | 1961 |
| Штаб-квартира |
 Україна, 52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Ватутіна, 39 |
| Співробітники | 7 (2017) |
| Код ЄДРПОУ | 00310309 |
Синельниківський порцеляновий завод — підприємство порцеляно-фаянсової промисловості, розташоване в місті Синельникове Дніпропетровської області.
Історія[ред. | ред. код]
Завод збудовано у 1961—1964 роках відповідно до семирічного плану розвитку народного господарства СРСР[ru].[2] В 1960-х — 1980-х роках підприємство займалося виготовленням посуду.[3] В 1966 році до заводу було прокладено шосейну дорогу.[2]
У 1984 році було розпочато реконструкцію заводу.
Загалом у радянські часи порцеляновий завод відносили до провідних підприємств міста.[2][3][4][5]
Після відновлення незалежності України державне підприємство було перетворене на товариство з обмеженою відповідальністю. В умовах економічної кризи 1990-х років ситуація на заводі ускладнилася. Надалі, завод було визнано банкрутом і в 1996 році він припинив виробничу діяльність, а виробниче обладнання було демонтоване на металобрухт (хоча цехи й складські приміщення ще деякий час здавалися в оренду).
Вироби[ред. | ред. код]
Порцеляна виробництва заводу міститься в колекційних фондах Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.[6]
Керівництво[ред. | ред. код]
- Глухов Дмитро Олександрович
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фарфоро-фаянсовая промышленность // Украинская Советская Энциклопедия. том 11 кн. 1. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1984. стр.458
- ↑ а б в Синельникове, Синельниківський район // Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969.
- ↑ а б Синельниково // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 23. М., «Советская энциклопедия», 1976.
- ↑ Синельниково // Украинская Советская Энциклопедия. том 10. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1984.
- ↑ Синельниково // Большой энциклопедический словарь (в 2-х тт.). / редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. том 2. М., "Советская энциклопедия", 1991. стр.351
- ↑ Кераміка, порцеляна, скло [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.] // Дніпропетровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького
Література й джерела[ред. | ред. код]
- И. И. Мороз, М. С. Комская, М. Г. Сивчикова. Справочник по фарфоро-фаянсовой промышленности. т. 1-2. М., 1976 - 1980.
Посилання[ред. | ред. код]
- КОЛЕКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ ПОРЦЕЛЯНОВИЙ ЗАВОД [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.] // ua-region.com.ua
- ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ ПОРЦЕЛЯНОВИЙ ЗАВОД» [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.] // opendatabot.ua
- ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ ПОРЦЕЛЯНОВИЙ ЗАВОД» [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.] // clarity-project.info
- Синельниковский Фарфоровый завод [Архівовано 29 квітня 2017 у Wayback Machine.] [неавторитетне джерело](рос.)
- Погляд з Іванною Трамп - Синельниковский фарфоровый завод. История успеха и разрушения предприятия