Синицине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Синицине
Герб Синициного Прапор Синициного
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Кіровський район
Рада Синицинська сільська рада
Облікова картка Синицине 
Основні дані
Населення 1 424
Поштовий індекс 97312
Телефонний код +380 6555
Географічні дані
Географічні координати 45°14′17″ пн. ш. 35°15′03″ сх. д. / 45.23806° пн. ш. 35.25083° сх. д. / 45.23806; 35.25083Координати: 45°14′17″ пн. ш. 35°15′03″ сх. д. / 45.23806° пн. ш. 35.25083° сх. д. / 45.23806; 35.25083
Місцева влада
Адреса ради 97312, Автономна Республіка Крим, Кіровський р-н, с.Синицине, вул.Гоголя,40а
Карта
Синицине. Карта розташування: Україна
Синицине
Синицине
Синицине. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Синицине
Синицине
Мапа
Мапа

Сини́цине (до 1945 року — Барак, крим. Baraq) — село Кіровського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 1424 особи. Орган місцевого самоврядування - Синицинська сільська рада. Розташоване на півночі району.

Географія[ред. | ред. код]

Синицине - село в центрі району, в степовому Криму, в пониззі річки Субаш, у впадання в неї правої протоки Кхоур-Джілга, висота центру села над рівнем моря - 12 м [1]. Найближчі населені пункти: - Краснівка за 3,5 км на північний схід і райцентр Кіровське - приблизно за 2 км на південний захід, там ж найближча залізнична станція - Кіровська (на лінії Джанкой-Феодосія).

Історія[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму ... 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Барак входив в Старо-Кримський кадилик Кефінського каймакамства [2]. Після анексії Криму Російською імперією (8) 19 квітня 1783 року [3], село було приписане до Левкопольського, а після ліквідації в 1787 році Левкопольського [4] - до Феодосійського повіту Таврійської області [5]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернії [6]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 года Таврійської губернії [7], Барак був включений до складу Парпачської волості Феодосійського повіту.

За Відомостями про кількість селищ ... перебувають у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року, в селі Борак значилося 13 дворів і 67 жителів [8]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 роки село Барак також позначена з 13 дворами [9]. Після реформи волосного поділу 1829 Барак, згідно «Ведомостей про казенні волості Таврійської губернії від 1829 року» , віднесли до Агерманської волості (перейменованої з Парпачської) [10]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину [11], село спорожніло і на карті 1842 Барак позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів [12].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Владиславської волості. Згідно «Пам'ятної книги Таврійської губернії за 1867 рік» , село Барак було покинуте мешканцями в 1860-1864 роках, в результаті еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853-1856 років, в Туреччину [13] та представляло собою порожнє місце [14], а, згідно з «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Барак - вже власницьке російське село з 10 дворами і 35 жителями при джерелі Субаш [15]. На триверстовій мапі 1865-1876 року в селі Барак позначено 13 дворів [16].

Згідно енциклопедичного словника «Німці Росії» село була заселене кримськими німцями, менонітами і лютеранами, в 1882 році (на 5015 десятинах землі) [17]. За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887 року в селі Барак значилося вже 37 дворів і 355 жителів [18] - походження цих даних незрозуміло, оскільки за «... Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1892 рік» в селі Барак, яке входило в Унгутську сільську громаду, значилося 37 жителів в 1 домогосподарстві, а в не ввійшовших в сільську громаду Барака - 4 безземельних [19]. За «... Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1902 рік» в селі Барак значилося 28 жителів в 9 домогосподарствах [20], за словником «Німці Росії» в 1904 році жителів 35, в 1911 - 61 [17]. В Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року[21] в Владиславській волості Феодосійського повіту значиться село Барак [22], з населенням 77 осіб [17].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року [23] була скасована волосна система і село увійшло до складу новоствореного Владиславовського району Феодосійського повіту [24], а в 1922 році повіти отримали назву округів [25]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округу ліквідовувалися і Владиславовський район став самостійною адміністративною одиницею [26]. Декретом ВЦВК від 04 вересня 1924 року «Про скасування деяких районів Автономної Кримської РСР» [27] в жовтні 1924 року район був перетворений в Феодосійський [24] [28] та село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, в селі Барак, Іслям-Терекської сільради Феодосійського району, значилося 66 дворів, з них 33 селянських, населення становило 299 осіб, з них 204 німця, 78 росіян, 10 вірмен, 6 болгар, 1 записаний в графі «інші», діяла російсько-німецька школа I ступеня (п'ятирічка) [29]. Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР» [30] від 30 жовтня 1930 року з Феодосійського району був виділений (відтворений) Старо-Кримський район (за іншими відомостями 15 вересня 1931 року [26]) і село включили до його складу, а, з утворенням в 1935 році Кіровського [26] - до складу нового району. Незабаром після початку німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан [31].

Після звільнення Криму від фашистів 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму» [32] та в вересні того ж року в район приїхали перші переселенці, 428 сімей, з Тамбовської області, а на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців. З 1954 року місцями найбільш масового набору населення стали різні області України [33]. З 25 червня 1946 Барак в складі Кримської області РРФСР [34]. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18 травня 1948 року, Барак перейменували в Синицине [35]. 26 квітня 1954 року Кримську область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР [36]. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року Кіровський район був скасований і село приєднали до Нижньогірського [37]. 1 січня 1965 року, указом Президії Верховної Ради УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР - по Кримській області» [38], знову включили до складу Кіровського [39]. З 1968 року Синицине - центр сільради [40].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Прогноз погоди в с. Синіцин (Крим). Weather.in.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 7 листопада 2015.
  2. ↑ Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // {{{Заголовок}}}. — 1888.
  3. ↑ Гржибовська, 1999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані та всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 рік з. 96.
  4. ↑ Киреенко Г. К. {{{Заголовок}}}. — 1888.
  5. ↑ Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784 року, стор. 117.
  6. ↑ Про новий поділ держави на губернії. (Саме, даний Сенату.)
  7. ↑ Гржибовська, 1999, З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії, с. 124.
  8. ↑ Лашков Ф. Ф. Відомість про число селищ, назвах оних, в них дворів ... перебувають у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805 року. стор. 133 // {{{Заголовок}}}. — 1897.
  9. ↑ Карта Мухіна 1817 року. Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 9 листопада 2015.
  10. ↑ Гржибовська, 1999, відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 року з. 132.
  11. ↑ Ляшенко В. І. до питання про переселення кримських мусульман в Туреччину в кінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів Option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  12. ↑ Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 р. Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  13. ↑ Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Архівована копія. — 2005. Архівовано з джерела 19 жовтня 2013
  14. ↑ К.В.Ханацкій (1867). 1867. Пам'ятна книжка Таврійської губернії. Стор. 426. Сімферополь, друкарня Таврійського Губернського Правління. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 14 листопада 2015.
  15. ↑ М. Раєвський (1865). Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 91. Санкт-Петербург. Центральний Статистичний комітет МВС. Друкарня Карла Вульфа. Архів [http: //viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003831183? page = 91 оригіналу] за 31 серпня 2021. Процитовано 12 листопада 2015.
  16. ↑ Трехверстовая карта Криму ВТД 1865-1876. Лист XXXIII-14-af. Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 14 листопада 2015.
  17. ↑ а б в В. А. Ауман, В. Ф. Баумгертнер, В. Бретт и другие (гл. ред. В. Ф. Дизендорф). Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — М.: ЭРН, 2006. — 470 с. ISBN 5-93227-002-0 (рос.)
  18. ↑ Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с. (рос.)
  19. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  20. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. — 1902. — С. 148—149.
  21. ↑ Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч. II-я. Статистичний нарис, випуск сьомий Феодосійський повіт, 1915 г.
  22. ↑ Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск сьомий Феодосійський повіт, 1915 рік, стор. 278.
  23. ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
  24. ↑ а б Шаблон:Керч і Керченський регіон в ХХ ст .: адміністративно-територіальний статус.
  25. ↑ Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  26. ↑ а б в Административно-территориальное розподіл Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  27. ↑ Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. З . Р.
  28. ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
  29. ↑ Колектив авторів (Кримське ЦСУ). Архівована копія. — С. 162, 163. Архівовано з джерела 11 березня 2016
  30. ↑ Постанова ВЦВК РРФСР від 30.10.1930 про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР.
  31. ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
  32. ↑ Постанова ДКО від 12 серпня 1944 року № ГКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»
  33. ↑ Як заселяли Крим (1944-1954). Архів P = 9229 оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 26 червня 2013. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |Publisher= (можливо, |publisher=?) (довідка)
  34. ↑ Закон Української РСР від 25.06.1946 Про скасування Чечено-Інгушської АРСР і про перетворення Кримської АРСР в Кримську область
  35. ↑ Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області
  36. ↑ Закон СРСР від 26.04.1954 Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР
  37. ↑ Гржибовська, 1999, З Указу Президії Верховної Ради Української РСР Про внесення змін до адміністративного районування Української РСР по Кримській області.
  38. ↑ Гржибовська, 1999, Указ Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР - по Кримській області», від 1 січня 1965 року.
  39. ↑ Єфімов С.А., Шевчук А.Г., Селезньова О.А. Архівована копія. — 2007. — Т. 20. Архівовано з джерела 24 вересня 2015 Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 18 березня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  40. ↑ Міста і села України, 2009, Синицинська сільрада.


Крим Це незавершена стаття з географії Криму.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Населені пункти Кіровського району
Міста
Смт
Селища
Села
Абрикосівка · Айвазовське · Бабенкове · Василькове · Видне · Відважне · Відродження · Владиславівка · Добролюбовка · Долинне · Жемчужина Криму · Журавки · Золоте Поле · Ізобільне · Ізюмівка · Ключове · Краснівка · Красносільське · Кринички · Льговське · Маківське · Матросівка · Новопокровка · Новофедорівка · Оріхівка · Партизани · Первомайське · Привітне · Пруди · Садове · Синицине · Софіївка · Спасівка · Токарєве · Трудолюбівка · Тутівка · Шубине · Ярке Поле
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Синицине&oldid=40597719