Синиця довгодзьоба
| Синиця довгодзьоба | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Pseudopodoces humilis (Hume, 1871) | ||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||
| Podoces humilis Hume, 1871 Parus humilis | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Синиця довгодзьоба[2] (Pseudopodoces humilis) — вид горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae).
Таксономія[ред. | ред. код]
Вид був описаний у 1871 році, віднесений до родини воронових та вважався близьким до роду джиджітка (Podoces). Через віддалений ареал і непоказний зовнішній вигляд птах був мало вивчений і його таксономія не викликала сумніву понад 100 років[3]. Однак у 1978[4] і 1989[5] роках два дослідження анатомії показали, що вид не належить до воронових. Його не змогли віднести до жодної родини, але розмістили в межах інфраряду Passerida. Молекулярне дослідження ДНК у 2003 році показало, що вид належить до родини синицевих[6]. Філогенетичне дослідження показало, що він ближчий до роду Parus ніж до роду Poecile[7].
Поширення[ред. | ред. код]
Вид поширений в Китаї від провінції Сичуань на захід через Тибет до Непалу та північної Індії. Це єдина синиця, яка повноцінно живе в степу, уникаючи лісистих місцевостей. Трапляється на висоті від 3300 до 5480 метрів над рівнем моря.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина тіла приблизно 17-18 см, дзьоб приблизно 3 см завдовжки. Вага 42,5–48,5 г. Щоки, груди і живіт світло-кремові; голова жовто-коричнева зі світло-кремовою горизонтальною смугою ззаду на шиї; верх тулуба, крила і хвіст також жовто-коричневі. Для цього виду характерні досить довгі ноги, що вказують на наземний спосіб життя, і дуже довгий (для синиці), загнутий донизу, темно-сірий дзьоб.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Птах живиться виключно комахами та їхніми личинками. Своїм довгим міцним дзьобом він викопує комах із землі чи каменів. Його часто бачать, коли птах викопує послід яків для пошуку комах. Період розмноження — з квітня по липень. Гніздо розміщене у камері в кінці горизонтального земляного тунелю, виритого у вертикальній стіні. Цей тунель може бути майже 2 метри завдовжки. Гніздо вистелене м'якою вовною (зазвичай яка чи пантолопи) з травою. У кладці від 4 до 9 повністю білих яєць. Інкубація триває 14–16 днів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pseudopodoces humilis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Hume, AO (1871). Stray notes on ornithology in India. No. VII. Ibis. 1 (third series) (4): 403—413. doi:10.1111/j.1474-919X.1871.tb05852.x.
- ↑ Borecky, S.R. (1978). Evidence for the removal of Pseudopodoces humilis from the Corvidae. Bull. Brit. Orn. Club. 98: 36—37.
- ↑ S. Hope (1989). Phylogeny of the avian family Corvidae (PhD Dissertation). City University of New York.
- ↑ Axel Gebauer, Axel; Jürgen Jacob; Martin Kaiser; Siegfried Eck (2004). Chemistry of the uropygial gland secretion of Hume's ground jay Pseudopodoces humilis and its taxonomic implications. Journal of Ornithology. 145 (4): 352—355. doi:10.1007/s10336-004-0030-0. S2CID 66988.
- ↑ James et al. (2003), Gill et al. (2005), Jønsson & Fjeldså (2006), BLI (2008)
Посилання[ред. | ред. код]
- del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew & Christie, D. (eds.) (2007): Handbook of Birds of the World (Vol. 12: Picathartes to Tits and Chickadees). Lynx Edicions, Barcelona. ISBN 9788496553422
- Gill, Frank B.; Slikas, Beth; Sheldon, Frederick H. (2005). Phylogeny of titmice (Paridae): II. Species relationships based on sequences of the mitochondrial cytochrome-b gene. Auk. 122: 121—143. doi:10.1642/0004-8038(2005)122[0121:POTPIS]2.0.CO;2.
- James, Helen F.; Ericson, Per G.P.; Slikas, Beth; Lei, Fu-Min; Gill, Frank B.; Olson, Storrs L. (2003). Pseudopodoces humilis, a misclassified terrestrial tit (Paridae) of the Tibetan Plateau: evolutionary consequences of shifting adaptive zones (PDF). Ibis. 145 (2): 185—202. doi:10.1046/j.1474-919X.2003.00170.x.
- Jønsson, Knud A.; Fjeldså, Jon (2006). A phylogenetic supertree of oscine passerine birds (Aves: Passeri). Zool. Scripta. 35 (2): 149—186. doi:10.1111/j.1463-6409.2006.00221.x. S2CID 85317440.
- Ke, Dianhua; Lu, Xin (2009). Burrow use by Tibetan Ground Tits Pseudopodoces humilis: coping with life at high altitudes. Ibis. 151 (2): 321—331. doi:10.1111/j.1474-919X.2009.00913.x.
- Londei, Tiziano (1998). Observations on Hume's Groundpecker Pseudopodoces humilis (PDF). Forktail. 14: 74—75. Архів оригіналу (PDF) за 4 липня 2008.
- Cyberbirding: Images of Hume's ground tits and their habitat
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
