Синиця довгохвоста

Сини́ця довгохвоста (Aegithalos caudatus) — осілий, кочовий птах менший за горобця, з довшим за тіло хвостом.

Морфологічні ознаки

Спина чорна, боки й надхвістя рожевувато-білі. Низ білий, з рожевим відтінком. Голова біла. Крила темно-бурі, з білою смугою. Хвіст чорний, з боків облямований білим.

Поширення та місця існування

Поширена по всій Україні, але в степовій зоні зустрічається тільки під час осінньо-зимових мандрівок. Мешкає в чагарниках, мішаних та листяних лісах, іноді — у парках. Довірливий, утім намагається триматися верховіття кущів та дерев, підвішуючись до найтонших гілочок.

Гніздиться в лісовій і лісостеповій смузі, на півночі степової смуги, в пониззі Дніпра і гірському Криму.

Особливості біології

Гніздо мостить на дереві у розгалуженні гілок. Воно сплетене у вигляді витягнутої кулі з діркою-входом у верхній частині, замасковане вплетеними в нього шматочками лишайників, моху, травинками. Усередині гніздо вимощує пір'ям. Кладка з 8—14 білих з рожевими цяточками яєць, наприкінці квітня — на початку травня. Через два тижні вилуплюються пташенята, які через два тижні можуть літати.

Поклик — коротке «чер», часто подає високотональне «тсі-тсі-тсі».

• 

  Довгохвості синиці

• 

  на оз. Вирлиця в Києві