Синиця довгохвоста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синиця довгохвоста
Schwanzmeise.jpg

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Довгохвостосиницеві (Aegithalidae)
Рід: Довгохвоста синиця (Aegithalos)
Вид: Синиця довгохвоста
Біноміальна назва
Aegithalos caudatus
(Linnaeus, 1758)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Aegithalos caudatus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aegithalos caudatus
EOL logo.svg EOL: 45515414
ITIS logo.svg ITIS: 558441
IUCN logo.svg МСОП: 103871923
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 73327

Сини́ця довгохвоста[2] або ополовник звичайний[3] (Aegithalos caudatus) — осілий, кочовий птах менший за горобця, з довшим за тіло хвостом. Мешкає в листяних та мішаних лісає Європи та Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Птах менший за горобця — маса тіла 7-9 г, довжина тіла біля 14 см. У дорослого птаха підвиду caudatus голова біла; спина чорна; плечові пера бурувато-рожеві; покривні пера верху крил чорні; надхвістя біле, з рожевим відтінком; низ білий, на боках тулуба, череві і підхвісті рожевий відтінок; махові пера темно-бурі, другорядні — з білою облямівкою; хвіст східчастий, чорний, на зовнішніх частинах стернових пер біла барва; дзьоб чорний; ноги темно — бурі; у підвиду tauricus, який поширений у Криму, над очима чорні смуги, які з'єднуються з чорним кольором спини. У молодих птахів чорний колір оперення замінений бурим; через око проходить широка бура смуга; рожевий відтінок відсутній.[4]

Звуки[ред. | ред. код]

Поклик — тихе коротке «чер», часто подає високотональне трискладове «тсі — тсі — тсі».

Поширення та місця існування[ред. | ред. код]

Ареал виду займає значну частину Євразії, в тому числі Англії, Центральної та Північної Європи, Сибіру.

Поширена по всій Україні, але в степовій зоні зустрічається тільки під час осінньо-зимових мандрівок. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смузі, на півночі степової смуги, в пониззі Дніпра і гірському Криму.

Мешкає в чагарниках, мішаних та листяних лісах, іноді — у парках. Довірлива пташка, утім намагається триматися верховіття кущів та дерев, підвішуючись до найтонших гілочок.

Підвиди[ред. | ред. код]

Вид Aegithalos caudatus нараховує 23 підвиди:

  • A. c. alpinus
  • A. c. aremoricus
  • A. c. caudatus — номінативний підвид
  • A. c. europaeus
  • A. c. ibericus
  • A. c. irbii
  • A. c. italiae
  • A. c. japonicus
  • A. c. kamtschaticus Domaniewski, 1933
  • A. c. kiusiuensis
  • A. c. macedonicus
  • A. c. magnus
  • A. c. major
  • A. c. pallidulombo
  • A. c. passekii
  • A. c. rosaceus
  • A. c. sibiricus
  • A. c. siculus
  • A. c. taiti
  • A. c. tauricus
  • A. c. tephronotus
  • A. c. trivirgatus

Особливості біології[ред. | ред. код]

Гніздо мостить на дереві у розгалуженні гілок. Воно сплетене у вигляді витягнутої кулі з діркою-входом у верхній частині, замасковане вплетеними в нього шматочками лишайників, моху, травичинками. Усередині гніздо вимощує пір'ям. Кладка з 8—14 білих з рожевими цяточками яєць, наприкінці квітня — на початку травня. Через два тижні вилуплюються пташенята, які вже за два тижні можуть літати.

Поклик — коротке «чер», часто подає високотональне «тсі-тсі-тсі».

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Aegithalos caudatus. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T103871923A87471081.en. 
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

Посилання[ред. | ред. код]