Синиця довгохвоста
| Синиця довгохвоста | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Aegithalos caudatus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
_distribution_map.png) Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
|
Сини́ця довгохвоста[2] або ополовник звичайний[3] (Aegithalos caudatus) — осілий, кочовий птах менший за горобця, з довшим за тіло хвостом. Мешкає в листяних та мішаних лісає Європи та Азії.
Опис[ред. | ред. код]
Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]
Птах менший за горобця — маса тіла 7-9 г, довжина тіла біля 14 см. У дорослого птаха підвиду caudatus голова біла; спина чорна; плечові пера бурувато-рожеві; покривні пера верху крил чорні; надхвістя біле, з рожевим відтінком; низ білий, на боках тулуба, череві і підхвісті рожевий відтінок; махові пера темно-бурі, другорядні — з білою облямівкою; хвіст східчастий, чорний, на зовнішніх частинах стернових пер біла барва; дзьоб чорний; ноги темно — бурі; у підвиду tauricus, який поширений у Криму, над очима чорні смуги, які з'єднуються з чорним кольором спини. У молодих птахів чорний колір оперення замінений бурим; через око проходить широка бура смуга; рожевий відтінок відсутній.[4]
Звуки[ред. | ред. код]
Поклик — тихе коротке «чер», часто подає високотональне трискладове «тсі — тсі — тсі».
Поширення та місця існування[ред. | ред. код]
Ареал виду займає значну частину Євразії, в тому числі Англії, Центральної та Північної Європи, Сибіру.
Поширена по всій Україні, але в степовій зоні зустрічається тільки під час осінньо-зимових мандрівок. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смузі, на півночі степової смуги, в пониззі Дніпра і гірському Криму.
Мешкає в чагарниках, мішаних та листяних лісах, іноді — у парках. Довірлива пташка, утім намагається триматися верховіття кущів та дерев, підвішуючись до найтонших гілочок.
Підвиди[ред. | ред. код]
Вид Aegithalos caudatus нараховує 23 підвиди:
- A. c. alpinus
- A. c. aremoricus
- A. c. caudatus — номінативний підвид
- A. c. europaeus
- A. c. ibericus
- A. c. irbii
- A. c. italiae
- A. c. japonicus
- A. c. kamtschaticus Domaniewski, 1933
- A. c. kiusiuensis
- A. c. macedonicus
- A. c. magnus
- A. c. major
- A. c. pallidulombo
- A. c. passekii
- A. c. rosaceus
- A. c. sibiricus
- A. c. siculus
- A. c. taiti
- A. c. tauricus
- A. c. tephronotus
- A. c. trivirgatus
Особливості біології[ред. | ред. код]
Гніздо мостить на дереві у розгалуженні гілок. Воно сплетене у вигляді витягнутої кулі з діркою-входом у верхній частині, замасковане вплетеними в нього шматочками лишайників, моху, травичинками. Усередині гніздо вимощує пір'ям. Кладка з 8—14 білих з рожевими цяточками яєць, наприкінці квітня — на початку травня. Через два тижні вилуплюються пташенята, які вже за два тижні можуть літати.
Поклик — коротке «чер», часто подає високотональне «тсі-тсі-тсі».
Галерея[ред. | ред. код]
Довгохвості синиці
на оз. Вирлиця в Києві
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Aegithalos caudatus. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T103871923A87471081.en.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
Посилання[ред. | ред. код]
- Синиця довгохвоста // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Xeno-canto: audio recordings of the long-tailed tit
- Long-tailed tit videos, photos & sounds on the Internet Bird Collection
- Calls of several long-tailed tits — a British Library sound recording.
- Ageing and sexing (PDF; 1.48 MB) by Javier Blasco-Zumeta & Gerd-Michael Heinze
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
