Синиця чорночуба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синиця чорночуба
Black-crested Titmouse.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Синицеві (Paridae)
Рід: Американська синиця (Baeolophus)
Вид: Синиця чорночуба
Baeolophus atricristatus
Cassin, 1850
Ареал поширення виду
Ареал поширення виду
Підвиди
  • B. a. paloduro Stevenson, JO, 1940
  • B. a. sennetti Ridgway, 1904
  • B. a. atricristatus (Cassin, 1850)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Baeolophus atricristatus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Baeolophus atricristatus
ITIS logo.svg ITIS: 558842
IUCN logo.svg МСОП: 22711989
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 279958

Синиця чорночуба[2] (Baeolophus atricristatus) — вид горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae). Мешкає в США і Мексиці. Раніше вважався підвидом гострочубої синиці.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 14-15 см, причому третина довжини припадає на хвіст. Верхня частина тіла сіра, нижня частина тіла білувата, боки рудуваті. У самців довгий, чорний чуб, у самиць він менший і дещо світліший.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[3]

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Чорночубі синиці мешкають в Техасі, Оклахомі і північній Мексиці. Бродячі птахи трапляються на північ доСент-Луїса. Чорночубі синиці живуть в дубових і мішаних лісах, спостерігаються на висоті до 2300 м над рівнем моря.

Поведінка[ред. | ред. код]

Чорночубі синиці живляться безхребетними, а також дрібними горіхами і ягодами. Гніздяться в дуплах, на висоті до 7 м над землею. Сезон розмноження триває з лютого по червень. В кладці 5-6 яєць, інкубаційний період триває 12-14 днів. Пташенята покидають гніздо на 15-16 день.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Baeolophus atricristatus. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021. 
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Waxwings and their allies, tits & penduline tits. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 21 жовтня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]