Синкопа (мовознавство)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Синкóпа (від грец. συγκοπή — «скорочення», «утинання») — випадіння одного або кількох звуків усередині слова під час швидкого темпу мовлення[1]. Найчастіше відбувається в тих формах, що часто вживані, тому з півслова можуть бути зрозумілими: Міца замість Маріца, Ілка — Ілонка, Катерина — Катря (синкопа + апокопа), хтіли — хотіли, сьодні — сьогодні, мона — можна, Муся — Маруся[2] тощо. Своєрідна мовна економія, синкопа, у широкому сенсі є узагальнювальним терміном для аферези, у вузькому сенсі — для апокопи.
- ↑ М. Гнатюк. Терміни на позначення фонетичних процесів (PDF) (Українською) . Архів оригіналу (PDF) за 17 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017. [Архівовано 2017-12-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Система консонантизму української діалектної мови. Українська діалектологія (Українською) .
- Синкопа // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 396.
- Синкопа // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 453. — ISBN 978-966-439-921-7.
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |