Синтія Ніксон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синтія Ніксон
Cynthia Nixon - Grand Central Terminal 100 Years (cropped).jpg
Дата народження 9 квітня 1966(1966-04-09)[1][2][…] (53 роки)
Місце народження Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Alma mater Бернард-коледж[d] і Hunter College High School[d]
Професія телеакторка, кіноакторка, дитина-акторка, акторка театру
Нагороди
IMDb ID 0633223
cynthiafornewyork.com
Синтія Ніксон у Вікісховищі?

Си́нтія Ні́ксон (англ. Cynthia Ellen Nixon, нар. 9 квітня 1966 рік, Нью-Йорк, США) — американська акторка і театральний режисер, лауреат двох премій «Еммі» і Гільдії кіноакторів США, «Тоні» і «Греммі», а також п'ятикратний номінант на «Золотий глобус».

Ніксон почала свою кар'єру на театральній сцені, також періодично з'являючись на телебаченні і в кіно. Вона була вперше номінована на премію «Тоні» в 1995 році, за роль у п'єсі Indiscretions. У 2006 році, за роль у п'єсі «Кроляча нора», Ніксон отримала «Тоні» за кращу жіночу роль у п'єсі, а в 2012 році ще раз висувалася на премію в цій категорії за провідну роль у Wit.

Ніксон домоглася широкої популярності завдяки ролі Міранди Хоббс у комедійному телесеріалі HBO «Секс у великому місті», де вона знімалася з 1998 по 2004 рік. Цю роль вона потім повторила у двох його комерційно успішних повнометражних сиквелах: «Секс у великому місті» (2008) і «Секс у великому місті 2» (2010). За роль у серіалі Ніксон тричі номінувалася на «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в комедійному телесеріалі, вигравши одну статуетку в 2004 році. Вона виграла свою другу «Еммі» в 2008 році, за гру жінки з дисоціативним розладом ідентичності в серіалі «Закон і порядок: Спеціальний корпус».

Ранні роки[ред. | ред. код]

Ніксон народилася в Нью-Йорку, штат Нью-Йорк. Мати — актриса Анна Нолл, батько — радіожурналіст Уолтер Ніксон. Синтія була єдиною дитиною в сім'ї. Її батьки вирішили розлучитися, коли їй було шість років. Після цього дівчинка залишилася жити з матір'ю. У 1988 році вона закінчила зі ступенем бакалавра Барнард-коледж[4].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Ніксон дебютувала на сцені в дванадцятирічному віці, у п'єсі, де виступала її мати[5]. На телебаченні вона дебютувала в епізоді ABC Afterschool Specials в 1979 році, а потім і на бродвейській сцені, у п'єсі «Філадельфійська історія». У наступні роки паралельно з навчанням у коледжі Ніксон виступала на сцені, а в 1994 році грала одночасно в двох успішних бродвейських п'єсах: The Real Thing і Hurlyburly. Між тим вона зіграла роль покоївки в фільмі 1984 року «Амадей», а потім знялася в комедії «Манхеттенський проект». Також вона брала участь у різних телефільмах і міні-серіалах, серед яких можна виділити «Таннер 88» (1988) Роберта Альтмана. У 2004 році Ніксон знялася в продовженні проекту — «Теннер проти Теннера».

Ніксон грала роль Джульєтти у Нью-Йоркській постановці «Ромео і Джульєтти» в 1988 році[6]. У наступному році вона виступала у вшанованій Пулітцерівською премією п'єсі «Хроніки з життя Хайді». У 1994 році вона замінила Маршу Гей Харден у п'єсі «Ангели в Америці», а в 1995 році отримала першу в кар'єрі номінацію на премію «Тоні»[7]. У 1997 році вона виступала в комедійній п'єсі The Last Night of Ballyhoo. У той же період вона виступила одним із засновників театральної трупи Drama Dept., до якої входять такі актори, як Сара Джессіка Паркер, Ділан Бейкер, Джон Камерон Мітчел і Біллі Крудап[8].

Ніксон у 2008 році

Проривом у кар'єрі Ніксон стала роль адвоката і феміністки Міранди Хоббс в комедійному телесеріалі HBO «Секс у великому місті» (1998—2004). Ця роль принесла їй премію «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в комедійному телесеріалі в 2004 році і дві додаткові номінації на нагороду. Вона повторила свою роль у двох його комерційно успішних повнометражних сиквелах: «Секс у великому місті» (2008) і «Секс у великому місті 2» (2010). Після завершення серіалу вона з'явилася в декількох незалежних кінофільмах, а також поверталася на телебачення з гостьовими ролями в серіалах «Швидка допомога», «Доктор Хаус» і «Закон і порядок: Спеціальний корпус». Роль в «Закон і порядок: Спеціальний корпус» принесла їй «Еммі» в категорії «Краща запрошена актриса в драматичному телесеріалі» у 2008 році. Серед її великих робіт слід виділити роль Елеонори Рузвельт у фільмі HBO «Теплі джерела» (2005), яка також принесла їй номінацію на «Еммі» і «Золотий глобус».

У 2006 році Ніксон виконала головну роль у п'єсі «Кроляча нора», яка принесла їй «Тоні» за кращу жіночу роль у п'єсі. Ніколь Кідман зіграла Ніксон в повнометражній екранізації п'єси. У 2012 році вона повернулася на Бродвей з головною роллю у п'єсі Wit, про хворого на рак професора. Заради ролі Ніксон збрила волосся. В результаті вона отримала ще одну номінацію на «Тоні» за виступ у п'єсі. У 2014 році вона зіграла головну героїню в п'єсі The Real Thing, хоча в 1984 році виступала в оригінальній постановці в іншій ролі[9]. Між своїми ролями на сцені Ніксон періодично поверталася до телебачення: в міні-серіалі 2012 року «Світ без кінця» і другорядними ролями у «Ця страшна буква «Р»» і «Ганнібал»[10].

У 2015 році Ніксон отримала похвалу від критиків за головні ролі у незалежних кінофільмах «Джеймс Уайт» і «Стокгольм, Пенсільванія»[11][12][13]. Обидва фільми дебютували в рамках фестивалю «Санденс»[14]. Пізніше в цьому році вона знялася в біографічному фільмі Теренса Девіса «Тиха пристрасть», граючи поета Емілі Дікінсон[15].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Файл:Cynthia Nixon Weds Christine Marinoni.jpg
Ніксон з Крістін Маріноні у 2012 році

З 1988 по 2003 рік Ніксон співмешкала з англійським професором Денні Мозесом. У колишньої пари є двоє дітей: дочка — Саманта Мозес (нар. листопад 1996) і син Чарльз Изекіель Мозес (нар. 16.12.2002).

З 2004 року вона у стосунках з активісткою освітнього руху Крістін Маріноні. Вони познайомилися на протестній акції, в якій взяли участь батьки, обурені зменшенням бюджету державних шкіл. Деяких учасників пікету заарештували, у тому числі Ніксон і Маріноні — так вони і пізнали одне одного. У 2009 році пара оголосила про заручини. У лютому 2011 року Ніксон народила сина Макса Еллінгтона Ніксон-Маріноні. 27 травня 2012 року в штаті Нью-Йорк відбулося її весілля з Маріноні[16][17].

У жовтні 2006 року, Ніксон був поставлений діагноз — рак молочної залози[18]. Вона вирішила приховати хворобу від громадськості й оголосила про неї лише в квітні 2008 року[19]. Після цього вона стала активісткою в русі допомоги жінкам, які страждають хворобою і випустила кілька спеціальних документальних програм для NBC.

Ніксон є активним прихильником Демократичної партії. Вона їздила по країні за програмою підтримки легалізації одностатевих шлюбів. В рамках кампанії на пост мера Нью-Йорка Ніксон виступала з активною підтримкою Білла де Блазіо[20].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Фільми[ред. | ред. код]

Рік Назва Роль Примітки
1980 Little Darlings Саншайн
1981 The Private History of a Campaign That Failed Сью Еллен
1981 Prince of the City Джинні
1981 Tattoo Сінді
1982 The Secret Adventures of Tom Sawyer and Huck Finn Аліса Телевізійний фільм
1982 My Body, My Child Телевізійний фільм
1983 I Am the Cheese Эмі Хертц
1984 Amadeus Лорн
1985 O.C. and Stiggs Мішель
1986 The Manhattan Project Дженні Ендерман Номінація — Премія «Молодий актор»
1989 Let It Ride Еванджелін
1990 The Love She Sought Джанет Рафт Телевізійний фільм
1991 Love, Lies and Murder Донна Телевізійний фільм
1991 Face of a Stranger Тіна Телевізійний фільм
1992 Through an Open Window Ненсі Купер
1993 Addams Family Values Хізер
1993 The Pelican Brief Аліса Старк
1994 Baby’s Day Out Джильбертін
1996 Marvin’s Room Голова дома для похилих
1996 The Cottonwood Донна
1996 Кара
1999 The Out-of-Towners Шина
1999 Advice from a Caterpillar Міссі
2000 Papa’s Angels Шарон Дженкінс Телевізійний фільм
2002 Igby Goes Down Місіс Піггі
2003 Дженис
2005 Warm Springs Елеонора Рузвельт Телевізійний фільм

Номінація — Премія «Еммі»
Номінація — Премія «Золотий глобус»
Номінація — Премія Гільдії кіноакторів США
Номінація — Премія «Супутник»
Номінація — OFTA Television Award

2005 One Last Thing… Керол
2005 Little Manhattan Леслі
2007 The Babysitters Гейл Белтран
2008 Sex and the City Міранда Хоббс
2008 Lymelife Мелісса Брегг
2009 An Englishman in New York Пенни Аркаде FilmOut Festival Award
2010 Sex and the City 2 Міранда Хоббс
2011 Too Big to Fail Мішель Девіс Телевізійний фільм
2011 Rampart Барбара
2014 Ruth & Alex Нісі
2015 Stockholm, Pennsylvania Марсі Номінація — Премія «Вибір телевізійних критиків»
2015 James White Гейл Уайт
2015 The Adderall Diaries Джен Девис
2016 A Quiet Passion Емілі Дікінсон

Телебачення[ред. | ред. код]

Рік Назва Роль Примечания
1979 ABC Afterschool Specials Мелані Гембл Епізод: «Seven Wishes of a Rich Kid»
1983 ABC Afterschool Specials Эмі Кессіді Епізод: «It’s No Crush, I’m in Love»
1988 Tanner '88 Алекс Таннер Міні-серіал
1988 The Murder of Mary Phagan Дорін Міні-серіал
1989 Gideon Oliver Еллісон Епізод: «Sleep Well, Professor Oliver»
1989 The Equalizer Джекі Епізод: «Silent Fury»
1990 The Young Riders Энні Епізоди: «Gathering Clouds: Part 1» и «Gathering Clouds: Part 2»
1990 Law & Order Лора ді Бісі Епізод: «Subterranean Homeboy Blues»
1993 Murder, She Wrote Эліс Морган Епізод: «Threshold of Fear»
1996 Nash Bridges Мелісса Епізод: «Aloha Nash»
1996 Early Edition Шейла Епізод: «Baby»
1999 The Outer Limits Труді Епізод: «Alien Radio»
1999 Touched by an Angel Меліна Річардсон / Сестра Сара Епізод: «Into the Fire»
1998-2004 Sex and the City Міранда Гоббс Регулярна роль, 94 епізоди

Премія «Еммі» (2004)
Премиі Гільдії акторів США(2002, 2004)

2004 Tanner on Tanner Алекс Теннер Міні-серіал
2005 ER Еллі Шор Епізод: «Alone in a Crowd»
2005 House Эніка Йованович Епізод: «Deception»
2007 Закон і порядок: Спеціальний корпус Дженіс Донован Епізод: «Alternate»

Премія «Еммі»

2011 Law & Order: Criminal Intent Аманда Роллінс Епізод: «Icarus»
2010-2011 Невиліковне Це Ребекка 10 епізодів
2012 World Without End Петранілла Мини-сериал
2013-2014 Alpha House Сенатор Карлі Ермінстон 6 епізодів
2014 Ганнібал Кеді Прарнелл 4 епізоди

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #137210922 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Internet Broadway Database — 2000.
  4. Cynthia Nixon. TV Guide. Процитовано 2014-08-24. 
  5. Life After ‘Sex’. The New York Times. 19 января 2012. Процитовано 2014-08-24. 
  6. Review/Theater; 'Romeo and Juliet' in the Shakespeare Marathon. The New York Times. 25 мая 1988. Процитовано 2014-08-24. 
  7. Cynthia Nixon. Процитовано 2014-08-24. 
  8. Actress Cynthia Nixon. NPR. 22 августа 2002. Процитовано 2014-08-24. 
  9. Cynthia Nixon Returns to 'The Real Thing' on Broadway. The Hollywood Reporter. 13 марта 2014. Процитовано 2014-08-24. 
  10. Natalie Abrams (6 сентября 2013). Sex and the City Star Cynthia Nixon Joins the Cast of Hannibal. TV Guide. Процитовано 2014-08-24. 
  11. Eric Kohn (23 января 2015). Sundance Review: Christopher Abbott and Cynthia Nixon Triumph in Devastating 'James White'. Indiewire. Процитовано 2015-01-24. 
  12. Brent Lang (23 января 2015). Sundance: Cynthia Nixon, Christopher Abbott on Love, Death and ‘James White’. Variety. Процитовано 2015-01-24. 
  13. Peter Debruge (23 января 2015). Sundance Film Review: ‘Stockholm, Pennsylvania’. Variety. Процитовано 2015-01-24. 
  14. Rodrigo Perez (24 января 2015). Sundance Review: ‘Stockholm, Pennsylvania’ Starring Saoirse Ronan & Cynthia Nixon. The Playlist. Процитовано 2015-01-24. 
  15. Ryan Lattanzio (5 мая 2015). Terence Davies' Long-Awaited Emily Dickinson Biopic Is Really Happening. Indiewire. Процитовано 2015-06-08. 
  16. Cynthia Nixon and Christine Marinoni Get Married. People. Архів оригіналу за 2012-06-28. Процитовано 2012-05-29. 
  17. Cynthia Nixon and Girlfriend Tie the Knot!. Архів оригіналу за 2012-06-28. Процитовано 2012-05-29. 
  18. Sterns, Olivia; Periera, Jen; Trachtenberg, Thea; Zaccaro, Laura (April 15, 2008). Cynthia Nixon Beats Breast Cancer, Becomes Advocate. ABC News. Процитовано March 13, 2014. 
  19. Celebrities Inspiration Roundup. American Breast Cancer Guide. 
  20. De Blasio appoints Cynthia Nixon to advisory board. New York Post. 27 июня 2014. Процитовано 2014-08-24. 

Посилання[ред. | ред. код]