Синьков Анатолій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Іванович Синьков
рос. Анатолий Иванович Синьков
Народження 23 квітня 1915(1915-04-23)
Гатчина, Петроградська губернія, Російська імперія
Смерть 1980-ті роки
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Москва
Національність росіянин
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ штурмова авіація
Роки служби 1932—1945
Звання CCCP air-force Rank starshyj lejtnant infobox.svg Старший лейтенант авіації (позбавлений у 1945 р.)
Формування 210-й шап
537-й шап
Війни / битви Німецько-радянська війна, Радянсько-японська війна
Нагороди Позбавлений усіх звань і нагород у зв'язку із засудженням

Анатолій Іванович Синьков (рос. Анатолий Иванович Синьков; 23 квітня 1915 — 1980-ті роки) — радянський військовий льотчик, в роки Другої світової війни — заступник командира — штурман ескадрильї 210-го штурмового авіаційного полку 230-ї штурмової авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії, лейтенант[1]. Герой Радянського Союзу (1944, позбавлений звання у 1948).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Гатчина, нині — Ленінградської області Росії. Росіянин. У 1931 році закінчив Ржевський механічний технікум.

До лав РСЧА призваний у червні 1932 року. До жовтня 1939 року проходив військову службу авіаційним техніком у стройових частинах ВПС Харківського військового округу. У вересні 1941 року закінчив Балашовську військову авіаційну школу льотчиків і був залишений при школі на посаді льотчика-інструктора.

На фронтах німецько-радянської війни з грудня 1942 року: льотчик, старший льотчик, командир ланки, заступник командира ескадрильї, командир ескадрильї 210-го штурмового авіаційного полку. Воював на Закавказькому, Північно-Кавказькому фронтах і в Окремій Приморській армії.

До січня 1944 року здійснив 109 бойових вильотів на штурмовику Іл-2, в тому числі: на розвідку військ супротивника з бомбоскиданням і штурмовкою — 22, на поливання фосфором військ супротивника — 19, на штурмовку і бомбоскидання — 68 вильотів.

З вересня 1944 року — слухач Полтавських вищих офіцерських курсів штурманів ВПС. Після закінчення курсів у березні 1945 року — командир ескадрильї 537-го штурмового авіаційного полку на Далекому Сході. Учасник радянсько-японської війни у складі ВПС 1-го Далекосхідного фронту.

Продовжуючи військову службу на території Північної Кореї, 14 листопада 1945 року у стані алкогольного сп'яніння здійснив два тяжких злочини поспіль. 27 грудня того ж року Військовим трибуналом 9-ї повітряної армії за систематичне пияцтво, зґвалтування в присутності батьків під силою зброї 19-річної корейської дівчини і пограбування квартири корейського громадянина, засуджений до 7-ми років позбавлення волі і позбавлений військового звання «старший лейтенант».

Після відбуття терміну ув'язнення у 1952 році переїхав до Москви. Працював начальником підсобно-допоміжного виробництва тресту сантехнічних робіт. 16 травня 1957 року повторно засуджений до 5-ти років позбавлення волі за привласнення державних коштів на суму близько 3000 крб. і зловживання службовим становищем. У грудні того ж року бів помилуваний і достроково звільнений.

Мешкав у Москві. Працював інженером 5-го будинкоуправління Управління Військово-поітряної інженерної академії імені М. Є. Жуковського; з 1960 року — сантехніком в Інституті гематології і переливання крові; з 1970 року — слюсарем машинобудівного заводу «Стріла» ОКБ С. В. Ільюшина.

Неодноразово безрезультатно домагався відновлення у званні Героя Радянського Союзу. Помер на початку 1980-х років.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 квітня 1944 року лейтенантові Синькову Анатолію Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2189).

Також був нагороджений орденами Червоного Прапора (14.07.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (31.01.1944), Червоної Зірки (14.04.1943) і медалями.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1948 року А. І. Синьков позбавлений звання Героя Радянського Союзу і всіх державних нагород.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Військове звання і посада вказані на момент представлення до звання Героя Радянського Союзу.

Посилання[ред. | ред. код]