Синьоязикий сцинк
| ?Синьоязикий сцинк | |
|---|---|
 Сцинк синьоязикий (Tiliqua) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини |
| Тип: | Хордові |
| Клас: | Плазуни |
| Ряд: | Ящірки (Sauria) |
| Інфраряд: | Scincomorpha |
| Родина: | Сцинкові (Scincidae) |
| Рід: | Синьоязикий сцинк (Tiliqua) (Gray, 1825) |
| Види | |
| 8 видів | |
| Синоніми | |
| Trachydosaurus | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Tiliqua |
 EOL: | 35476 |
 ITIS: | 208919 |
 NCBI: | 8526 |
| Fossilworks: | 94066 |
Синьоязикий сцинк (Tiliqua) — рід родини Сцинкових підряду Ящірок.
Це великі ящірки. Найменший вид з яких має розмір 60-65 мм, найбільший — 60-70 см. Мають міцний, широкий тулуб, велику та високу голову, п'ятикінцеві лапи. Хвіст середньої довжини, інколи довгий. Тут накопичується жир. Особливість — широкий язик синього кольору. Дуже розвинуті очі, мають роздільні віки. Синьоязикий сцинк наділений редукцією органів чуття.
Веде наземний спосіб життя. Мешкає у пустелях, вологих лісах, зарості чагарників. Живляться рослинною та тваринною їжею — комахами, плодами, квітами, ягодами, черевоногими молюсками, членистоногими.
Полюють вони вдень, а на ніч відпочивають у норах. Ведуть життя одинаків. Втім синьноязикі сцинки моногамні. Цей рід сцинків живородящий. Вагітність триває 3-5 місяців. У різних видів синьоязиких сцинків може бути різна кількість дитинчат — від 1-2 до 20-25.
Синьоязикі сцинки мешкають на більшості земель Австралії, на о.Нова Гвінея, на деяких островах Індонезії, на о.Тасманія.
- Tiliqua adelaidensis
- Tiliqua gigas
- Tiliqua multifasciata
- Tiliqua nigrolutea
- Tiliqua occipitalis
- Tiliqua rugosa
- Tiliqua scincoides
На сході Євразії можна часто зустріти Tiliqua Gybrid. Гібридів, офіційно не враховані види, отриманих в результаті схрещування двох видів або підвидів. Гібриди з'являються в країнах пострадянського простору тому, що в цій місцевості ще не поширений менталітет європейської турботи про генетику. Однак ці представник виду Tiliqua ні зовні, ні за станом здоров'я не поступаються своїм більш чистокровним побратимам і часто мають нестандартне забарвлення.
- Austin, J.J. & Arnold, E.N. (2006): Using ancient and recent DNA to explore relationships of extinct and endangered Leiolopisma skinks (Reptilia: Scincidae) in the Mascarene islands. Molecular Phylogenetics and Evolution 39(2): 503—511.
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |