Синьоязикий сцинк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синьоязикий сцинк
Сцинк синьоязикий (Tiliqua)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Клас: Плазуни
Ряд: Ящірки (Sauria)
Інфраряд: Scincomorpha
Родина: Сцинкові (Scincidae)
Рід: Синьоязикий сцинк (Tiliqua)
(Gray, 1825)
Види
8 видів
Синоніми
Trachydosaurus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tiliqua
EOL logo.svg EOL: 35476
ITIS logo.svg ITIS: 208919
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8526
Fossilworks: 94066

Синьоязикий сцинк (Tiliqua) — рід родини Сцинкових підряду Ящірок.

Опис[ред. | ред. код]

Це великі ящірки. Найменший вид з яких має розмір 60-70 мм, найбільший — 60-65 см. Мають міцний, широкий тулуб, велику та високу голову, п'ятикінцеві лапи. Хвіст середньої довжини, інколи довгий. Тут накопичується жир. Особливість — широкий язик синього кольору. Дуже розвинуті очі, мають роздільні віки. Синьоязикий сцинк наділений редукцією органів чуття.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Веде наземний спосіб життя. Мешкає у пустелях, вологих лісах, зарості чагарників. Живляться рослинною та тваринною їжею — комахами, плодами, квітами, ягодами, черевоногими молюсками, членистоногими.

Полюють вони вдень, а на ніч відпочивають у норах. Ведуть життя одинаків. Втім сиьноязикі сцинки моногамні. Цей рід сцинків живородящий. Вагітність триває 3-5 місяців. У різних видів синьоязиких сцинків може бути різна кількість дитинчат — від 1-2 до 20-25.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Синьоязикі сцинки мешкають на більшості земель Австралії, на о.Нова Гвінея, на деяких островах Індонезії, на о.Тасманія.

Види[ред. | ред. код]

  1. Tiliqua adelaidensis
  2. Tiliqua gigas
  3. Tiliqua multifasciata
  4. Tiliqua nigrolutea
  5. Tiliqua occipitalis
  6. Tiliqua rugosa
  7. Tiliqua scincoides
    На сході Євразії можна часто зустріти Tiliqua Gybrid. Гібридів, офіційно не враховані види, отриманих в результаті схрещування двох видів або підвидів. Гібриди з'являються в країнах пострадянського простору тому, що в цій місцевості ще не поширений менталітет європейської турботи про генетику. Однак ці представник виду Tiliqua ні зовні, ні за станом здоров'я не поступаються своїм більш чистокровним побратимам і часто мають нестандартне забарвлення.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Austin, J.J. & Arnold, E.N. (2006): Using ancient and recent DNA to explore relationships of extinct and endangered Leiolopisma skinks (Reptilia: Scincidae) in the Mascarene islands. Molecular Phylogenetics and Evolution 39(2): 503—511.