Синютки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Синютки
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Білогірський район
Рада/громада Гулівецька сільська рада
Код КОАТУУ 6820381503
Облікова картка село Синютки 
Основні дані
Населення 249 осіб (2001)
Площа 0,101 км²
Густота населення 2465,35 осіб/км²
Поштовий індекс 30207
Телефонний код +380 3841
Географічні дані
Географічні координати 50°01′29″ пн. ш. 26°30′44″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
267 м
Водойми р. Горинь
Місцева влада
Адреса ради 30207, Хмельницька обл., Білогірський р-н, с.Гулівці, вул.Миру,14 , тел. 9-18-98
Карта
Синютки. Карта розташування: Україна
Синютки
Синютки
Синютки. Карта розташування: Хмельницька область
Синютки
Синютки
Мапа

Синю́тки, Сенютки — село в Україні, в Білогірському районі Хмельницької області. Розташоване на річці Горинь. Орган місцевого самоврядування — Гулівецька сільська рада Білогірської ОТГ. Більш детальну історію села Синютки див. село Гулівці.

Історія[ред. | ред. код]

У 1906 році село Білогородської волості Ізяслвського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 22 верст, від волості 10. Дворів 110, мешканців 697[1].

Село Синютки розташоване по обидва боки гребеневого пагорба, що розділяє село на дві частини, на правобережжі Горині. Площа населеного пункту — 162 — га, кількість господарств — 105, кількість населення — 254 чол. Назва села походить від прізвища пана Сенюти, якому належало село у свій час.

У 1360-ті роки місцевість була підкорена литовськими. А пізніше — польськими землевласниками.

Протягом 1442–1497 р.р. поселення не раз були спустошені татарськими набігами.

У 16 ст. навколишні землі стали володіннями князів Сенют. Від цього прізвища походить сучасна назва села Синютки. За селом на пагорбі серед лісів був побудований великий замок князя Сенюти, від якого було прокладено декілька підземних ходів. Один з яких вів під річкою Горинь до Ляховецького(зараз Білогірського)костьола-монастиря і далі до замку біля смт. Ямпіль(Білогірський р-н) від якого до наших часів збереглася тільки одна вежа, а другий виходив на пагорбі в лісі с. Гулівці(панський маєток). Від замку через через заплаву річки Горинь до села Корниця був прокладений підвісний міст з мотузків і бичачих шкур, по якому пани переправлялися на ярмарок до Корниці.

Існує переказ, що своє багатство Сенюта заповідав на побудову церкви і наклав на сховище закляття: «Та людина, яка з недобрими намірами відкриє вхід до скарбу, відкриє смерть для всіх навколишніх сіл на десятки кілометрів». У 1970-х р.р. на території колишнього замку виявлено поклади уранової руди. Мабуть, ще в ті часи Сенюта знав про смертельну дію цієї руди. Вже понад два століття замок зруйнований, а на його місці є лише залишки великих каменів та три вікові дерева, що за переказами позначали місця до підземних ходів. Саме місце зараз люди називають — Замчисько.

У 1906 році село Білогородської волості Ізяслвського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 22 верст, від волості 10. Дворів 110, мешканців 697.

У 1910–1912 р.р. В селі Синютки була збудована початкова школа, приміщення якої в напівзруйнованому стані збереглося до сьогодення. В лютому 1944 р. село Синютки було майже повністю спалене гітлерівськими окупантами — залишилась одна мурована хата (після війни в ній до 80-х років був магазин (збереглася дотепер)) і хлів на другому кінці села. За бойові подвиги на фронтах Німецько-радянської війни 218 жителів сіл нагороджено орденами і медалями. Старожил села Синютки Стецюк Євдокія народилася в 1904 році, живе досі.

Село Гулівці постраждало від комуністичного терору і голодоморів. На Білогірщину початок колективізації припав на 1929 рік і станом на 10 червня 1932 року чисельність колгоспів сягнула 52 одиниці із 24086 га орної землі при 39913 га угідь. Ця чисельність, не враховуючи часів війни, протрималась до початку 1949 року. Утворення господарств йшло по адміністративному принципу, тобто село-колгосп. В деяких селах в певні часи могло бути і декілька господарств. На ті часи назви господарств могли змінюватись по декілька разів на рік, як і керівники господарств. Зустрічались також випадки однакових назв господарств одночасно.

Станом на 1.01.1949 року район поділявся на дві Білогірську та Лепесівську МТС, кожна з яких мала по 26 господарств, а саме: І. По Білогірській МТС: Ім. Хрущова в селі Гулівці .З 1950 року розпочалось масове укрупнення колгоспів .В Гулівцях, після приєднання Жижниковець та Синюток колгосп ім. Хрущова в 1958 перейменувався в ім. Шевченка, а з 1968 став носити назву «Зоря». В 2007 році в Гулівцях працювало товариство «Жовтнева Нива» керівник Рожик Микола Феофанович.

Населення[ред. | ред. код]

Населення села за переписом 2001 року становило 249 осіб, в 2011 році — 207 осіб.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]