Синюха блакитна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синюха блакитна
Polemonium caeruleum nf.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Відділ: Magnoliophyta
Клас: Magnoliopsida
Підклас: Asteridae
Ряд: Ericales
Родина: Polemoniaceae
Рід: Polemonium
Вид: P. caeruleum
Біноміальна назва
Polemonium caeruleum
Адам
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Polemonium caeruleum
EOL logo.svg EOL: 580849
IPNI: 689911-1
ITIS logo.svg ITIS: 31005
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 174663

Синю́ха блаки́тна (Polemonium caeruleum) — рослина родини синюхових (Polemoniaceae).

Цвіте в другій половині літа синіми або ліловими квітами. Для медичного застосування використовують стебла, квітки й листя (збирають під час цвітіння), а також кореневища (збирають восени).

Опис[ред.ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло високе, до 1 м заввишки, самотнє. Листки чергові: нижні — черешкові, верхні — сидячі, непарнопірчасті, які складаються з 17—21 продовгувато-яйцеподібних загострених листочків.

Квітки великі, п'ятироздільні, зібрані в китицю. Привабливого блакитного, іноді білястого кольору, хоча трапляються й зовсім білі. Нектарники розміщені з внутрішнього боку в основі пелюсток. Цвіте рослина на другому році життя, з кінця травня по липень. Виділяє багато нектару і пилку. Через гарний колір квітів, тривале цвітіння та лікарські властивості можна вирощувати у квітниках.[1]

Кореневища товсті, корені надто густі, ниткоподібні, жовто-бурого кольору, іноді білуваті.

Росте синюха блакитна на лісових галявинах, вологих луках, по берегах річок, стариць, у долинах. Поширена на Поліссі та в Лісостепу. Уведена у культуру. Отруйна для худоби.

Сировина[ред.ред. код]

Для медичного використання заготовляють кореневища з коренями рослини, які викопують або рано навесні або пізно восени. Їх ретельно миють холодною водою, подрібнюють і сушать у теплих просторих приміщеннях, які добре провітрюються. Зберігають у щільній паперовій тарі.

Синюха — потужне рослинне заспокійливе. Росте на лісових галявинах, берегах річок, вкритих лісом схилах гір та серед чагарників.

Хімічний склад[ред.ред. код]

У кореневищах і коренях синюхи блакитної знайдені тритерпенові сапоніни (20—30 %), смола (1,28 %), органічні кислоти, жирні та леткі олії, ліпіди, білки, крохмаль.

Дія, застосування[ред.ред. код]

Відхаркувальна, седативна, гіпохолестеринемічна, протисудомна. Препарати синюхи блакитної застосовують для лікування гострих та хронічних запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, туберкульозу, при нервово-психічних потрясіннях; загальному атеросклерозі, а також кардіо- та церебросклерозах, епілепсії, тетанії, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки.

Медичне застосування[ред.ред. код]

Синюха застосовується при захворюваннях верхніх дихальних шляхів як відхаркувальний засіб, а також як заспокійливе при різного роду нервових і психічних захворюваннях. Це найефективніший фітотерапевтичний засіб при безсонні. Корінь цієї рослини викопують у вересні.

Протипоказана синюха при підвищеному згортанні крові.

Настій синюхи[ред.ред. код]

Готування: залити 6—8 г здрібнених корінь рослини 1 склянкою окропу, настояти 2 години.
Застосування: пити по 1 ст. ложці 3—5 разів у день після їжі.

Відвар синюхи[ред.ред. код]

Готування: залити 3—6 г коріння 1 склянкою гарячої води, кип'ятити 20—30 хвилин.
Застосування: пити по 1 ст. ложці 3—5 разів у день після їжі.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 406. 


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.